2. Відповідальність журналіста за порушення законодавства

Практика показує, що найчастіше журналістам висувають пре­тензії з приводу порушення таких законних прав і інтересів, як честь, гідність і ділова репутація.

Справа в тому, що в українському законодавстві немає окремої статті щодо захисту честі і гідності фізичної особи, але право на за­хист, у тому числі в судовому порядку, вона все одно має.

Закон про інформацію від 02.10.1992 р. № 2657-ХІІ

Стаття 47. Відповідальність за порушення законодавства про інформацію

Порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством Ук­раїни. Відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, як:

необґрунтована відмова від надання відповідної інформації;

надання інформації, що не відповідає дійсності;

несвоєчасне надання інформації;

навмисне приховування інформації;

примушення до поширення або перешкоджання поширен­ню певної інформації, а також цензура; (Абзац шостий статті 47 в редакції Закону N 676-І\/ вір, 03.04.2003)

поширення відомостей, що не відповідають дійсності, гань­блять честь і гідність особи;

безпідставна відмова від поширення певної інформації; ( Статтю 47 доповнено абзацом восьмим згідно із Законом N 676-ІУ від 03.04.2003)

використання і поширення інформації стосовно особистого життя громадянина без його згоди особою, яка є власником відповідної інформації внаслідок виконання своїх службових обов'язків;

розголошення державної або іншої таємниці, що охоро­няється законом, особою, яка повинна охороняти цю таємницю; порушення порядку зберігання інформації; навмисне знищення інформації;

необґрунтоване віднесення окремих видів інформації до кате­горії відомостей з обмеженим доступом; порушення порядку обліку, зберігання і використання доку­ментів та інших носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави. ( Частину другу статті 47 доповнено абзацом згідно із Законом ІЧ1703-ІУ від 11.05.2004)

( Офіційне тлумачення до статті 47 див. в Рішенні Консти­туційного Суду України N 5-зп від 30.10.97)

Після прийняття нового Кримінального кодексу України у ве­ресні 2001, було скасовано кримінальну відповідальність за на­клеп. Це є значним прогресивним кроком нашого законодавства на шляху до становлення свободи слова в Україні.

Що таке відомості, що ганьблять честь і гідність особи?

Відомості, що ганьблять, - це відомості, що не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадянина в громадській думці або думці окремих громадян, з погляду дотримання їм за­ конів і моральних принципів суспільства.

Думки, оцінки, не побудовані на конкретних фактах, не можуть бути істинними або помилковими. Судити вас за висловлювання своєї думки, цивільної позиції, за критичні, оціночні думки - незакон­ но. Мати власну або професійну думку, мати цивільну позицію, оцінювати що-небудь або кого-небудь - це законне право кожної лю­ дини. __ (

Закон України "Про інформацію" від 02.10.1992 № 2657-ХІІ Стаття 47-1. Звільнення від відповідальності Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за вис­ловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема кри­тика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на ха­рактер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Особа звільняється від відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом, якщо суд встановить, що ця інфор­мація є суспільно значимою.

Додаткові підстави звільнення від відповідальності засобів масової інформації та журналістів визначаються законами "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", "Про телебачення і радіомовлення", "Про інформаційні агент­ства" та "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів".

Закон доповнено статтею 47-1 згідно із Законом N 676-І\/ від 03.04.2003)

Викладаючи якусь інформацію, ви повинні чітко відділяти фак­ти від оціночних суджень. Тому, при написанні матеріалу, слід ро­зумно користуватись такими мовними зворотами, як "на мою дум­ку*, "можливо", "є підстави припускати", "ймовірно", тощо.

Підсумовуємо умови, за наявності яких настає юридична відповідальність. За відсутності хоч би однієї з нижчезазначених умов неможливо притягнути журналіста до цивільно-правової відповідальності на законних підставах.

1. Відомості були поширені.

Розповсюдження відомостей, що порочать честь, гідність і діло­ву репутацію громадянина або ділову репутацію юридичної особи, означає публікацію їх у пресі, повідомлення по телебаченню і радіо або в інших засобах масової інформації, а також усно, хоч би одній особі.

2. Поширені саме відомості, а не думки або переконання. Згідно з чинним законодавством, юридична відповідальність

настає саме за розповсюдження відомостей, що порочать честь, гідність і ділову репутацію громадянина або ділову репутацію юридичної особі, а не думок, оцінних суджень, поглядів, тощо.

3. Поширені відомості є недостовірними, тобто не відповідають дійсності.

Якщо ви виклали факти негативного характеру, але вони мали місце насправді, то за це не можна притягати до юридичної відповідальності.

4. Поширені недостовірні відомості порочать честь, гідність і ділову репутацію громадянина або ділову репутацію юридичної особи.

Якщо поширені відомості недостовірні, але не порочать люди­ни (припустимо, ви приписали йому нагороду, яку він не одержу­вав) - винити і карати вас нема за що.

З, Досудове врегулювання суперечки

Стаття закону 277 Цивільного кодексу України передбачає право фізичної особи на заперечення, а також на спростування інформації, якою були порушені, на думку особи, її особисті не-майнові права (тобто на спростування відомостей, що ганьблять честь, гідність і ділову репутацію громадянина. Тобто, якщо гро­мадянин, як фізична особа, виявив у вашій газеті образливу публікацію про себе, то він може (але не зобов'язаний) звернутися з письмовою заявою в редакцію про розміщення своєї відповіді, або зажадати спростування. Якщо редакція не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, вона зо­бов'язана на вимогу заявника опублікувати їх спростування у за­планованому найближчому випуску друкованого засобу масової інформації, або опублікувати за власною ініціативою.

Під відповіддю мається на увазі висловлення точки зору грома­дянина на вашу публікацію. Відповідь може бути негативною, та­кою, що пояснює, доповнює і т. ін., може бути дана у формі уточ­нення, поправки від редакції. Публікація спростування - це обгрунтування журналістом (редакцією) помилковості якого-не-будь твердження (думки), викладеної у вашій публікації, тобто визнання публікації частково або повністю помилковою на підставі доказів, пред'явлених з боку заявника, - зрозуміло, якщо ви з цими доказами згодні. Ми рекомендуємо публікувати відповідь громадянина, оскільки вираз різних точок зору на сторінках вашої газети дає можливість читачеві знайомитися з різними думками і фактами і народжує здорову полеміку в суспільстві. Крім того, публікація відповіді або спростування жод­ним чином не підриває довіри до редакції чи окремого журналіста, а, навпаки, показує їх чесність і відповідальність перед ауди­торією.

Всі ці дії досягаються шляхом взаємної домовленості із заявни­ком. Якщо конфлікт залагоджений на такому рівні, то, природно, справа до суду не дійде. Якщо ви не змогли або не захотіли через різні причини залагодити суперечку мирно, то, швидше за все, з боку громадянина буде звернення до суду.

( Якщо громадянин звернувся до суду без дотримання досудової процедури врегулювання суперечки, то вам потрібно звернути ува­ гу в суді, що громадянин не прийняв міри для дотримання цієї про- цедури.

При виникненні претензій з приводу вашої публікації і супе­речки про захист честі, гідності і ділової репутації можна виріши­ти конфлікт шляхом укладення мирової угоди, не доводячи спра­ву до суду.