1. Відповідальність за перешкоджання законній про­фесійної діяльності журналістів

В 2001 році Верховна Рада прийняла статтю 171 Кримінального Кодексу України, яка називається "Перешкоджання законній про­фесійній діяльності журналістів". Вона визначає кримінальну відповідальність за порушення прав журналістів. Поява 171 статті в Кримінальному кодексі - це, без сумніву, значний крок на шляху зміцнення демократії і свободи слова. На жаль, вона рідко застосо­вується на практиці, і має іронічну назву "мертвої" в середовищі журналістів.

Стаття 171 КК України. Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів

1. Умисне перешкоджання законній професійній діяль­ ності журналістів - карається штрафом до п'ятдесяти неопо­ датковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків, за критику, здійснюване службовою особою або групою осіб за попередньою змовою, - карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням права обіймати певні посади на строк до трьох років.

Юристи виділяють наступні спірні моменти в застосуванні 171 статті:

1. Дана норма кримінального законодавства стосується безпо­середньо протиправних діянь відносно саме журналіста, тобто особи, яка є журналістом відповідно до ст. 25 Закону Ук­раїни "Про друкарські засоби ма­сової інформації (пресі) в Ук­раїні " або ст. 1 Закону України "Про державну підтримку за­собів масової інформації і

._,.;—= соціальний захист журналістів".

Це важливо, оскільки далеко не кожен, хто працює в засобі ма­сової інформації або є фрілансером, і сам вважає себе жур­налістом, може, в разі перешкоджання його професійній діяль­ності, розраховувати на кримінальне переслідування тих осіб, які заважали йому виконувати свої обов'язки. Якщо вести мову про друковані ЗМІ, то журналіст може розраховувати на захист по ст. 171 тільки в тому випадку, якщо він одночасно відповідає декільком критеріям:

1. є творчим працівником;

2. професійно збирає, одержує, створює, займається підго­товкою інформації для друкованого ЗМІ;

3. діє на підставі трудових або інших договірних відносин з його редакцією або займається такою діяльністю за її до­рученням.

Відсутність хоч би однієї з цих ознак у момент протиправного діяння, направленого проти журналіста або його діяльності, прак­тично позбавляє всяких перспектив подальше порушення кримінальної справи по статті 171 Кримінальні кодексу України. Тому вкрай важливо дуже уважно і скрупульозно ставитися до на­лежного оформлення трудових і інших договірних відносин між журналістами і роботодавцями.

2. Частина 1 ст. 171 КК України визначає покарання за власне перешкоджання законній діяльності журналіста, тобто за будь-які дії, які не дозволяють журналістові реалізовувати свої права і ви­конувати свої обов'язки, передбачені законодавством України. Здавалося б, все просто - кримінальне покарання передбачене за будь-яке перешкоджання журналістові виконувати свої про­фесійні обов'язки, тобто, за ненадання інформації, надання недо­стовірної інформації, відбирання чи пошкодження записів, зроб­лених журналістом, пошкодження професійної техніки жур­наліста, вилучення тиражу друкованого видання, тощо. Проте, на практиці, це далеко не так. Частина і ст. 171 КК не дає чіткої і яс­ної відповіді на питання, що ж саме є "законною професійною діяльністю журналіста", немає навіть зразку відкритого переліку видів такої діяльності. Ця обставина створює значні труднощі в правозастосуванні цієї кримінальної норми.

3. Частина 2 ст. 171 КК передбачає покарання за переслідуван­ня журналіста за виконання його професійних обов'язків, за кри­тику, здійснюване службовою особою або групою осіб за поперед­ньою змовою.

Кримінальна справа по частині 2 статті 171 КК може бути пору­шена відносно не всіх керівників будь-якого рангу, а тільки тих, які підпадають під визначення "службова особа". Це становить певну проблему практичного застосування цієї норми. Службови­ми особами відповідно до примітки 1 до ст. 364 КК є особи, які постійно або тимчасово здійснюють функції представників влади, а також займають постійно або тимчасово на підприємствах, в ус­тановах або організаціях незалежно від форми власності, посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядливих або адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки по спеціальних повноваженнях.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 КК, злочин вважається здійсненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно скоїло декілька осіб (два і більше), які наперед, тобто до початку злочину, домовилися про сумісне його здійснення. Така домовленість може

відбутися в будь-якій формі - усно, письмово, у вигляді конклю-дентних дій (кивок голови, помах рукою і т. п.). Цілком очевидно, що доведення такої кваліфікуючої ознаки, як "за попередньою змовою групи осіб" вимагатиме від правоохоронних органів знач­но більше часу і сил, а також більшого об'єму зібраних і процесу­ально закріплених та оформлених доказів. Стислі процесуальні терміни і велика завантаженість слідчих - ось об'єктивні чинники, які можуть стати (і, як правило, стають) непереборними перешко дами у пошуках "додаткових кваліфікуючих ознак".