Розділ IV. Журналісти в екстремальних ситуаціях

Підготовка до виїзду на завдання - Що слід взяти з собою -Взаємодія з місцевою владою - Як поводитись на місці подій - Після виконання завдання - Якщо Ви опинилися в заручниках - Скорочен­ня ризику - у процесі викрадення - Поведінка при звільненні заруч­ників - Чи варто тікати? - Підручники для журналістів, що виїжджають в "гарячі точки"

1. Журналісти в гарячих точках

Щороку кілька десятків українських журналістів, телеопера­торів та фотокореспондентів виїжджають в "гарячі точки" або те­риторії "заморожених конфліктів" висвітлювати збройний конфлікт і розказувати про повоєнне життя місцевого населення. Більшість журналістів їдуть в "гарячі точки" з власної ініціативи, і їх редакції не беруть на себе відповідальність за наслідки поїздки. Тому безпека репортерів повною мірою залежить від них самих.

Професійний журналіст завжди потурбується про свою безпе­ку. Цей навик потрібно розвивати, так само, як навики проведення інтерв'ю або журналістського розслідування.

Жодна історія чи репортаж не варті вашого життя. Якщо ви по­трапили в зону ризику, поспішіть звідти піти.

Підготовка до виїзду на завдання

• Зберіть якомога більше інформації про ту країну, куди ви їде­те - історія, культура, традиції, звичаї. Дізнайтесь, хто кого не­навидить і чому.

• Знайдіть чинні закони, які обмежують свободу руху і право брати інтерв'ю, робити фотографії, знімати фільми.

• Вивчіть мову, щоб ви могли впевнено і вільно спілкуватись з місцевими жителями. Час і гроші, витрачені на вивчення мо­ви, не пропадуть дарма. Якщо ж у вас мало часу або грошей, то вам допоможуть книги з основними фразами і касети. Ви по­винні бути впевнені, що можете чітко пояснити, що ви жур­наліст, попросити про медичну допомогу, або зателефонувати.

Для додаткової інформації про ситуацію в тій чи іншій країні, звертайтесь в Міжнародну Федерацію Журналістів.

Журналіст, який виїжджає на завдання в "гарячу точку", повинен:

• застрахувати своє життя і майно.

• якщо потрібно, взяти в оренду куленепробивний жилет, аварійний радіомаяк, шолом. За допомогою міжнародних журналістських організацій, можна взяти в оренду жилети або шоломи з надписом "преса".

' - взяти з собою аптечку для надання першої допомоги.

• вивчити міжнародні закони, які регулюють діяльність жур­налістів в зоні воєнних дій.

• пройти медичне обстеження, рентген, зробити щеплення (від туберкульозу, жовтої гарячки, малярії, гепатиту, залежно від того, в яку країну ви їдете).

• вивчити загальну інформацію про те, яким чином передають­ся, проявляються і лікуються такі хвороби, як СНІД, малярія, інші хвороби, розповсюджені в даному регіоні. Вивчити пра­вила загальної гігієни.

• внести інформацію про свою групу крові в ідентифікаційну картку.

Ми радимо пройти курси надання першої допомоги та самообо­рони, а також вивчити міжнародне законодавство, що стосується журналістів на війні.

З собою потрібно взяти: "

• паспорт (термін придатності не менш ніж б місяців);

• прес-карту;

• міжнародну карту вакцинації;

• інформацію про групу крові, зазначену на ІД;

• міжнародні водійські права;

• готівку в доларах;

• карти регіону, до якого ви їдете;

• список офіційних контактних осіб або планованого маршруту (дипломатичні представництва, міжнародні організації);

• мобільний телефон.

• номери організацій, які можуть прийти на допомогу.

На місці подій:

• Для забезпечення нормальної роботи в екстремальних ситу­аціях, журналіст повинен виробити програму дій.

• Загальноприйнята практика - уникати прямого репортажу з місця події, розвиток якої не передбачуваний.

• У разі, якщо місцеві жителі агресивно налаштовані до жур­налістів, слід не афішувати свою роботу.

-Журналіст має подавати всю важливу інформацію, яку він здобув. Не варто давати власні оцінки, краще просто викла­дати факти. Так, наприклад, в жовтні 2007 року військова гру­па під назвою "Ісламська Нація Іраку" оголосила полювання та нагороду в 10 тис. доларів за голову одного кореспонденту, який дозволив собі критикувати діяльність цієї групи в своїх репортажах.

- Перед тим, як їхати на завдання, слід повідомляти своїм ко­ легам і редакторам, куди ви збираєтесь поїхати, і коли плануєте повернутись назад. Робіть те ж саме, приїхавши на місце події. Повідомляйте про себе місцевим людям, яким довіряєте. Будьте завжди в центрі подій, дізнавайтесь від вла­ ди або людей, звідки чекати неприємностей.

• Будьте ввічливі. Люди будуть ставитись з більшою повагою, це допоможе уникнути неприємних моментів.

• Завжди носіть з собою посвідчення особи, міжнародну прес-карту, і готівку в доларах.

- Школи не носіть з собою зброю. Не одягайте одяг зеленого ко­ льору, або щось, що нагадує солдата. Щоб уникнути звинувачень в шпигунстві, не беріть з собою бінокля або пристроїв з антеною. Будьте обережні з предметами, що нагадують зброю.

• Майте при собі білий прапор.

• Наперед поставте свій мобільний у режим набору екстрено­го номера на випадок необхідності.

• Домовтесь з редакцією про кодові слова, які будуть означати шо ви в безпеці або в небезпеці.

• Обдумайте наперед моменти, пов'язані з вашим пересуванням.

Взаємодія з місцевою владою

Знайдіть чинні місцеві закони, які, можливо, обмежують діяльність журналістів, наприклад, право робити фотографії, то­що. Ви повинні чітко знати рамки законності дій журналіста в да­ному регіоні чи на території держави, де ви працюєте.

Якщо захочуть конфіскувати плівку, тримайте при собі одну з старих і непотрібних, майте при собі фальшивий диск. Який мож­на було б віддати, якщо вас примусять.

Об'єднайтесь на якийсь час з іншим журналістом, якщо ви один, для того щоб один за одним наглядати.

Після виконання завдання

Складіть звіт для того, щоб уникнути припущених помилок в майбутньому.

Забезпечте недоторканість вашому матеріалу. Ви повинні чітко знати рамки законності дій журналіста, перебуваючи на території іноземної держави. Якщо немає ніякої можливості забезпечити підготовлений матеріал у межах даної країни, то чи можливий варіант зберігання матеріалу про громадські заворушення за її ме­жами (наприклад, в мережі Інтернет)?

Запам'ятайте, що ваші можливості безпечно виконати свою ро­боту залежать від наступного: чи має поліція доступ до ваших ма­теріалів після завершення демонстрації або громадських завору­шень. Ви наразитеся на велику небезпеку, якщо люди, котрі беруть участь у мітингу, визнають вас за тих, хто збирає докази.

2. Заручники

Взяття в заручники журналістів в Україні не є розповсюдже­ним. Такі випадки траплялись скоріше в 90-ті роки та на початку 2000х, і були більш пов'язані зі з'ясуванням стосунків між бізнес-структурами. В заручники українських журналістів можуть взяти у так званих "гарячих точках" - Іраку, Афганістані, Чечні, тощо.

Журналіста можуть викрасти з міркувань політичної вигоди (щоб привернути увагу широкої громадськості), економічної виго­ди, через помсту, помилково, або для того, щоб використати жур­наліста як гарантію безпеки.

Скорочення ризику¹³

Часто, захоплення в заручники планується заздалегідь і є систе­мою. Чи траплялись раніше випадки захоплення журналістів у за­ручники в районі вашого перебування? Ви повинні оцінити по­тенційний ризики вашого захоплення. Якщо ви - в групі ризику, продумайте, наскільки легко для викрадача було б взяти вас у за­ручники, їм потрібен час, щоб дізнатись певну інформацію про вас, вони намагатимуться визначити ті події або ситуацій, коли ви найуразливіші. Вони стежитимуть за помешканням, або місцем роботи. Чим більш передбачувало ви будете поводитись, тим більше ризик Виходьте з будинку в різний час, постійно міняйте свш маршрут.

У процесі викрадення

Викрадення зазвичай відбувається раптово. Якщо викрадач оз­броєний, у вас немає шансів. Якщо ж він неозброєний, ви можете здійняти галас з метою привернення уваги. Деякі люди можуть вдавати, що перебувають в непритомності. Це допоможе усклад­нити дії викрадача, коли він намагається посадити вас в авто­мобіль. Під час раптового викрадення, злочинці роблять ставку на те, що їх жертва буде деморалізована і приведена в сум'яття. Кри­ки збільшать рівень адреналіну в крові і допоможуть вам чинити опір.

Якщо вас взяли в заручники

Нагадуйте собі, що багато людей виживали в такій ситуації, і благополучно повертались. Ви втратили фізичний» контроль, але не втрачайте контроль над своїми думками. Щоб пережити трива­лий період стресу, слід навчитись позитивно сприймати дійсність. Постарайтеся не виявляти свої емоції настільки довго, наскільки це можливо. Спрямуйте свої роздуми на те, як діяти далі. Варто дотримуватись наступних вказівок:

• налаштуйтесь психологічно, що дуже швидко вас не звільнять, але звільнять обов'язково;

• не дозволяйте своїм викрадачам поводитися нелюдяно. По­старайтеся зав'язати стосунки. Якщо це вдасться, ви, можли­во, уникнете фізичного насилля. Спробуйте зробити так, щоб вони побачили в вас людину. Розкажіть про свою сім'ю. Якщо

' вони не забрали ваші особисті речі, дістаньте фотографію сімХ

• не допускайте дій, які можуть спровокувати нападаючих до застосування зброї;

• не дивіться в очі злочинцям, не поводьтеся зухвало;

• виконуйте вимоги злочинців, не заперечуйте їм, не ризикуйте своїм життям і життям оточуючих, не допускайте істерики і паніки. Постарайтесь бути ввічливим і не чиніть опір викрада­чам;

• якщо є можливість поговорити з викрадачами, постарайтесь донести до них, що ви - цивільна особа, що журналістам відве­дена важлива роль переконатися у тому, що всі сторони конфлікту однаково висвітлені.

• перш ніж що-небудь зробити - питайте дозволу (сісти, встати, попити, сходити в туалет і т.д.);

• якщо ви поранені, намагайтесь не рухатися, цим ви зможете запобігти додатковій втраті крові.

• вам невідомо, як довго триватиме ваше перебування як заруч­ника, тому поводьтеся так, якби воно тривало протягом довго­го часу. Щонайшвидше постарайтеся звикнути до цієї атмо­сфери. Не дозволяйте собі забитися в куток і вийти з психічної рівноваги.

• використовуйте будь-які способи для релаксації організму. Плануйте, чим займетеся після повернення додому. Думайте про свята в оточенні рідних та друзів. Напишіть подумки лис­та, спробуйте пригадати уривки віршів.

• якщо вас утримують більше одного чи двох днів, спробуйте попросити про дрібні поблажки. Попросіть, наприклад, не тримати в ланцюгах, дати мило, дозволити написати листа

дочці, тощо. Ні за яких умов не чиніть опору, але залишайтесь наполегливим в рамках дозволеного. Якщо ваше прохання не примушує викрадачів йти на ризик, вони можуть погодитись. Якщо вам вдасться добитись маленьких поблажок, вважайте, що ви виграли інтелектуальний бій.

• Якщо вас тримають одного і поводяться жорстоко, постарай­теся скористатися вашою самотою в думках. Якщо ви релігійна людина, поговоріть з Богом, помоліться. Якщо ні, уявіть, що розмовляєте з коханою, або просто близькою люди­но. Розкажіть їм про те, як збираєтесь це пережити.

• Не вірте обіцянкам про ваше швидке звільнення. Якщо відбу­ваються переговори, вони можуть затягнутись. Ваші викра­дачі, можливо, схильні до помилкового оптимізму, або просто з вами граються. Поводьтеся так, ніби збираєтеся залишатися в заручниках тривалий час. Це допоможе підтримати самодис­ципліну і пом'якшити розчарування.

При Вашому звільненні працівниками спецслужб:

• лежіть на підлозі обличчям вниз, голову закрийте руками і не рухайтеся;

• тримайтеся, по можливості, подалі від отворів дверей, вікон;

• у жодному випадку не біжіть назустріч працівникам спец­служб або від них, оскільки вас можуть прийняти за зло­чинців.

Чи варто тікати?

Якщо викрадачі достатньо компетентні, до докладуть макси­мум зусиль для вашої охорони. Будь-яка спроба приречена на про­вал, якщо немає якихось зовнішніх джерел, або ж вдало викорис­таний елемент раптовості. Крім того, питання про втечу залежить від вашого фізичного й емоційного стану. Наслідки невдалої втечі можуть погіршити ваше становище. З іншого боку, якщо ви відчу­ваєте, шо ваше життя в небезпеці, то вам нічого втрачати. Ознака­ми, шо ви в небезпеці, можуть бути:

• Звільнення полонених, які працюють на інші компанії, про ва­ше ж звільнення немає мови;

• Ваші охоронці змінили до вас ставлення і стали жорстокіші;

- Вас перестали годувати і звертати увагу на фізичний стан. Люди втікали з полону у той час, коли увага викрадачів була

чимось відвернута, можливо, на них напали. Якщо вас кілька чо-лбвік, важливо, щоб всі були згодні з умовами втечі. Якщо ви все-таки вирішили, що загрожує неминуча небезпека і треба втікати, зберіть всю волю і енергію, щоб боротися до кінця. Якщо пощас­тить втекти, то головна мета - швидше дістатись до найближчого громадського місця, де багато людей, і здійняти галас, або сховати­ся і поступово вибиратися.

Підручники для журналістів, які виїжджають в гарячі точки

- Кі11іп§ г,Ье Мез5еп§ег. - Вгиззеїз, 2007.

Посібник від Комітету по захисту журналістів (Соттійее іо Ргоіесі^оипіаіізіз (СР]Г)) Ьйр://>у\у\«ср].оге/Вгіепп£5/2003/8^

- Оп аззізптепг,: А Сиісіе оп Керогс.іп£ іп Бапдегоцз 5іїиаііош. - Ие^ Уогк, 2003.

Посібник від Міжнародного Інституту Безпеки Журналістів (Іпїегпаіїопаї №\уз 5а£егу Іпзг-кШе (Ш5І)) Ьіф://\у\у\у.пе\у88а£еіухот/8іогіе8/іп8І/§1оЬа1^иігу.Ьіт

- Керогїегз Щг-Ьош; Вогсіегз: НапаЬоок юг^оитаїізіз. - Рагіз, 2005. Посібник від Репортерів без кордонів (Керогіегз ЩіЬоЩ Вогсіегз) ЬИр://\\'^лу.г8г'.ог§/агіісІе.рЬрЗ?іс1_агсіс1е=21744

РОЗДІЛ V. ПЕРЕШКОДЖАННЯ ЗАКОННІЙ ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЖУРНАЛІСТА І ПОСЯГАННЯ НА ЙОГО ЖИТТЯ

Відповідальність за перешкоджання законній професійній діяль­ності журналістів - Спірні моменти застосування статті 171 КК - Як оживити "мертву" статтю? - Відповідальність за посягання на життя і здоров 'я журналіста - Журналіст прирівнюється до працівника правоохоронних органів - Покарання за посягання на життя і здоров я журналіста набагато серйозніше - Що робити щоб щ статті нарешті запрацювали?