5. Вибухи

В Україні незафіксовано терористичних актів проти редакцій ЗМІ. Тому рекомендації цього розділу будуть стосуватись гіпоте­тичних ситуацій, або тих журналістів, які подорожують по гарячих точках. В Україні зловмисники можуть подзвонити в редакцію і повідомити про замінування, щоб завадити її роботі, як це сталось в серпні 2007 року з газетою "Сегодня".

Газета негайно розповсюдила інформацію про своє замінуван-ня, звернулась до міжнародних правозахисних організацій, до дер­жавних органів влади, в результаті чого Генеральний прокурор Ук­раїни Олександр Медведько доручив прокурору м. Києва провес­ти перевірку за цим фактом. Міліція оперативно оглянула місце події і встановила, що інформація про замінування приміщення газети "Сегодня" виявилася недостовірною, жодних вибухових пристроїв не було виявлено. Генеральний прокурор України дав вказівку порушити кримінальну справу за фактом злочину, перед­баченого статтею 259 Кримінального кодексу України (умисне не­правдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності).

Як правило, до терористичних актів вдаються екстремістські організації та кримінальні структури. В першому випадку, краще прораховувати заздалегідь, чи може ваш матеріал образити почут­тя віруючих людей, особливо, релігійних фанатиків, і в результаті, наразити вас на небезпеку теракту.

Загрозу вибуху можуть становити підозрілі пакети, посилки, забуті сумки. Такі предмети не варто переміщати або роздивля­тись самому, слід дочекатись спеціалістів. Якщо ви виявили небез­печний пристрій, від нього слід відійти, не палити, не намагатись знешкодити самостійно, і повідомити про знахідку правоохоронні органи. Радикально налаштовані "бомбісти", як правило, бажають переконатись в тому, що вибух відбувся, і вони досягли своєї мети.

Через це "серйозні" терористи не розсилають листи а бомбами, а використовують більш прямі і надійні канали. Як свідчить світо­ва практика, бомби в листах, як правило, розсилають психічно хворі люди. За останні кілька років в США по пошті було розісла­но близько 40 вибухових пристроїв, в Великобританії - 25, в Австрії - майже ЗО. Для України такі випадки є рідкістю, але вар­то, про всякий випадок, знати, як убезпечити себе від вибухів:

Ознаки підозрілого пакету

1. Напис. Уважно вивчіть його. Якщо будь-що викличе у вас здивування - відкривайте пакет дуже обережно, ножиця­ми з правого чи лівого боку. Якщо пакет пухкий, ос­терігайтесь його відкривати.

2. Вага пакету. Вибухові пристрої типу "бомба в листі" за­звичай мають товщину 5-10 мм, і є досить важкими.

3. Зверніть увагу на отвори, проколи на конверті, на жирні плями, які можуть бути залишені вибуховими речовинами.

4. Запах. Інколи вибухові речовини мають запах марципану чи мигдалю. -

5. Тактильність. Обережно промацайте пальцями. Якщо намацаєте щось тверде, що відрізняється від паперу, ос­терігайтесь відкривати конверт.

Підозрілий пакет в будь-якому випадку варто покласти на пла­ску поверхню, як можна далі від будинку, на відкритому просторі, а якщо це неможливо, то в кімнаті, близькій до дверей будинку. Підозрілий пакет не можна поміщати в воду або ставити близько до джерел тепла. Найголовніше, відкривати такий пакет повинні спеціалісти.

Якщо вибух відбувся

Слід впасти на підлогу, закрити голову .руками, піджати під се­бе ноги. Потім слід якомога швидше залишити приміщення, де відбувся вибух, але ні в якому разі не користуватись ліфтом. Якщо почалась пожежа, потрібно пригнутись якомога нижче, якщо потрібно, то повзти, обмотавши обличчя ганчірками або одежею, дихати через ніс.

При завалі, не намагайтесь самостійно вибратись. Укріпіть "сте­лю" залишками меблів і будівлі, закрийте ніс і рот одежею, стукай-е для того щоб привернути увагу рятівників, кричіть лише тоді коли почуєте голоси, інакше ризикуєте задихнутись.

Взагалі, особливо це стосується журналістів, на яких уже напа­дали, у сім'ї повинен бути план дій в надзвичайних обставинах. Гак, у всіх членів сім'ї повинні бути мобільні телефони, електрон­на пошта. Необхідно також призначити місце зустрічі, де ви може­те зустрітись у випадку надзвичайної ситуації.

КОМЕНТАР ПСИХОЛОГА ЯК ПОВЕРНУТИСЬ В НОРМАЛЬНИЙ РОБОЧИЙ СТАН ПІСЛЯ КРИТИЧНИХ СИТУАЦІЙ

Критичні ситуації зазвичай викликають у людини дві найпо­ширеніші реакції - це реакція активна, вона може виявлятися в агресивній формі - тоді ми нападаємо, бравуємо, і так далі. Друга реакція пасивна, виражатися може в пасивному страж­данні - людина закривається вдома, починає ридати, жалітись по телефону. Є третя реакція - ступор -коли людина ніби ре­ально завмирає - забуває поїсти, зробити якісь елементарні речі. Ось в тих ситуаціях, коли вже доходить до ступору кате­горично бажана участь інших людей. Із ступору треба виводи­ти обов'язково. Тому що, з одного боку, людина втрачає час, а з іншого, все одно якісь процеси в її мозку йдуть. Вивести із ступору нерідко можна за допомогою провокації негативних емоцій -образити людину. Скажіть такій людині хоч щось, щоб вона просто почала ворушитись. При тривалішій формі, коли людина із ступору вийшла і знову впала в депресію, буде потрібна допомога фахівця. Якщо реакцією на критичну ситу­ацію є підвищена активність, психологи рекомендують просто людину фізично схопити, утримати. Проте, ніколи не треба за­бувати, що ви можете надати людині лише невідкладну допо­могу, а кваліфіковану допомогу може надати лише спеціаліст.

Швидкість повернення в нормальний робочий стан у кожно­го своя - у когось це день, у когось рік. Вона залежить від кількох факторів:

1. Емоційна стабільність людини. Проте, будь-яка творча професія якраз передбачає вразливість, тому журналісти можуть відчувати більший стрес, ніж люди звичайних професій.

2. Мотивація. Це те, заради чого ця людина йде в професію. Є красива мотивація, в якій легко признатися всім - це професіоналізм, істина, творчість. А є некрасива, в якій людина часто не признається сама собі - гроші слава

вплив, демонстративність. Чистого мотиву немає ніколи, проте, точно доведено, що приховані мотиви діють сильніше. При виході з стресу вони можуть спрацювати як гальмуючий фактор, через те, що людині собі самій важко в цьому признатись, а те, що ми не бачимо, ми не вилікуємо. Така ситуація змусить людину ще раз замислитись над тим, чого вона хоче від цієї професії. Проте, справа в тому, що лю­дина може відновити свої сили лише за рахунок особистих іде­алів, а не за рахунок соціальних. Якщо вони в неї повністю соціалізовані - наприклад, влада, гроші, і нічого від себе - кра­са, гармонія, то людина буде звинувачувати що завгодно - світ, друзів, які не прийшли на допомогу, і процес відновлення буде набагато довшим. По суті, такі стресові ситуації є перевіркою істинності професіоналізму - тобто, людина йде в цю про­фесію через внутрішні ідеали, чи через соціальні. Якщо внутрішніх ідеалів немає, людина опиняється в стані кризи -результатом якої можуть бути запої, наркотики, депресія. Ро­ботодавці, в свою чергу, повинні розуміти, що після такого стресу якість роботи журналіста може на якийсь час зміни­тись. І цього не треба лякатися. Людина завжди розвивається. Тобто, якщо раніше вас цікавила ця тема, а зараз не цікавить -це нормально, значить, урок засвоєний. В вашій душі, хай жор­стоко, але випалилися місця, які були зайняті цією темою. Тож заповнюйте їх іншим.

РОЗДІЛ III. ЗАМАХ НА ЖИТТЯ І ЗДОРОВ'Я ЖУРНАЛІСТА

Стеження як підготовка до нападу - Як протидіяти стеженню? - Захист інформації в комп 'ютері, ноутбуці - Як дізнатись, чи про-слуховують ваш телефон - Жучки - Якщо ви дізнались, що вас про-слуховують - Зовнішнє спостереження - Як виявити стеження -Позбавлення від стеження - Напади на журналіста - Професійна трансформація журналістів та її вплив на безпеку - Як поводитись у випадку, якщо на вас напали - Психолог радить, як поводитись в екстремальній ситуації - Чи потрібна журналісту зброя?