18. Зміст і завдання плану виробництва і реалізації продукції, методи формування виробничої програми підприємства.

У ринкових умовах розроблення плану обсягів виробництва продукції є найголовнішим завданням управлінського апарату підприємства, оскільки йому самому доводиться визначати розміри передбачуваного попиту і забезпечувати його пропозицією, тобто певним випуском своєї продукції. Сукупним попитом називають сумарну величину попиту на всю продукцію підприємства, яка складається з попиту промис­лових підприємств, організацій, населення, державних установ. Пропозиція – це кількість продукції, яку виробник може ви­робити і запропонувати до продажу протягом певного періоду часу на базі наявного економічного потенціалу. Сукупною пропозицією називають сумарну величину пропози­ції всіх видів продукції (робіт, послуг), яку може запропонувати підприємство для реалізації (надання) протягом певного періоду часу за умови ефективного використання своїх економічних ресурсів. В умовах ринкової невизначеності підприємства використовують такі методи формування виробничої програми: рівневе прогнозування; послідовне ухвалення планових рішень; створення ситуаційних планів; лінійне програмування; диверсифікація продуктів і ринків тощо. Рівневе прогнозування – це процес передбачення очікуваного обсягу продажу і прибутку за трьома рівнями: мінімальним, імо­вірним, максимальним. Мінімальний обсяг виробництва і продажу-рівень беззбитковості. (критичний обсяг виробництва). Імовірний-враховує реальні можливості зростання ціін під час реалізації, уклад дод договорів на випуск продукції. Максимальний-сприятлива ситуація на ринку. У процесі визначення обсягу виробничої програми розрах номенклатуру і асортимент. Номенклатура-класифікований перелік матеріальних цінностей, які створ на підприємстві. Асортимент-перелік і співвідношення окремих видів продукції в складі окремої номенклатурної групи, які відрізн параметрами, призначенням і ін. .

19. Обгрунтування виробничої програми виробничими потужностями.

Виробнича програма обґрунтована відповідними виробничими потужностями, тобто здатністю техніко-технологічної системи підприємства випустити заданий обсяг продукції за обумовлений період часу. Розрізняють декілька видів виробничої потужності. Теоретична виробнича потужність – це обсяг випуску продук­ції, якого можна досягнути за ідеальних умов роботи, тобто мак­симально можливий випуск продукції, який ще називають пас­портною виробничою потужністю. Проектна виробнича потужність – це величина можливого випуску продукції умовної номенклатури за одиницю часу, зада­на під час проектування або реконструкції виробничого об’єкта. Вхідна виробнича потужність (ВП_вх) – потужність, яка діяла на початок розрахункового періоду. Вихідна виробнича потужність (ВП_вих) – потужність, яку використовують наприкінці розрахункового періоду. П_вих. = П_вх. + П_введ. – П_виб. (вхідна потужність, потужність, яка була введена, та потужність, яка вибула). Виробнича потужність введення (вибуття) (ВП_вв і ВП_виб) – розмір виробничої потужності, яку вводять (вибуває) на протязі розрахункового періоду. Діюча (поточна) виробнича потужність підприємства (цеху, лінії, агрегату, машини) відображає його потенційну можли­вість виробити протягом календарного періоду часу максималь­ну кількість продукції згідно з номенклатурним планом. Цю потужність розраховують у формі середньорічної виробничої потужності (ВП_ср). ВП_ср = ВП_вх. + ВП_вв* – ВП_виб* , де, t – кількість повних місяців використання потужності впродовж року. Резервну виробничу потужність передбачають у виробницт­вах, які можуть мати додаткове завантаження, зумовлене об’єктивними обставинами. Для покриття додаткових заванта­жень у харчовій промисловості, водо-, газо-, енергопостачанні тощо передбачено резервні потужності. Річна виробнича потужність дільниці (ВП_річ. ) є здатністю випустити продукцію обумовленої номенклатури на протязі року, її розраховують так: ВП_річ. = К_м * Т_осн. *Н_в. * К_вн. , де К_м – кількість однотипних машин; Т_осн. – річний час основної роботи одиниці устаткування в годинах; Н_в. – годинна норма виробітку в натуральних одиницях виміру продукції; К_вн. – коефіцієнт виконання норм часу для даної групи устаткування;ВП_д. = , де, К_м – кількість однотипних машин; Т_осн. – річний час основної роботи одиниці устаткування в годинах; К_вн. – коефіцієнт виконання норм часу для даної групи устаткування; t_шт – норма часу на виконання облікової одиниці продукції, год.