1. Підприємство як основна ланка економіки країни, його характерні риси.

Підприємство є головною організаційною та виробничою ланкою економіки країни. У ст. 62 Господарського кодексу України (ГКУ), прийнятого 16 січня 2003 р. , підприємство розглянуто як самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади, органом місцевого самоврядування або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності, передбаченої цим Кодексом та іншими законами. Підприємства створюють як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі Статуту. Підприємство є юридичною особою і до нього не належать інші юридичні особи, воно має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Для ефективного функціонування підприємство повинне дотримуватись відповідних вимог: технологічної, технічної, організаційної, соціальної, економічної єдності, системності.

2. Класифікація підприємств. Особливості організації і планування їх діяльності, зумовлені класифікаційними ознаками.

Класифікація промислових підприємств: За характером використання сировини: видобувні і обробні. Тип виробництва: Масові, серійні, одиничні. Ступінь механізації та автоматизації виробничих процесів: Автоматизовані, комплексно-механізовані, частково механізовані, ручне виробництво. Призначення готової продукції: Виготовляючі: засоби виробництва; предмети споживання. За ступенем неперервності технологічних процесів: Неперервні і перервні (дискретні). Відповідно до ГКУ ст. 63 залежно від форм власності: приватні, державне, комунальне, колективне, на змішаній формі власності. Від способу утворення: унітарні, корпоративні. За розміром: великі (250, 100млн грн. ), середні, малі (до 50, менше 70 млн грн. ). Ст 80. Господарські товариства визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій. Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів. Товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників. Повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).

3. Правові основи діяльності підприємства. Основні положення Господарського кодексу від 16. 01. 2003 р. Щодо суті, принципів і функцій діяльності підприємства.

Підприємство є головною організаційною та виробничою ланкою економіки країни. У ст. 62 ГКУ, прийнятого 16 січня 2003 р. , підприємство розглянуто як самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади, органом місцевого самоврядування або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності, передбаченої цим Кодексом та іншими законами. В основі діяльності промислових підприємств лежить низка прин­ципів. Головними з них є (ст. 6 ГКУ, ст. 44 ГКУ): -забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб’єктів господарювання; -свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; -вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України;-обмеження державного регулювання економічних процесів у зв’язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; -захист національного товаровиробника;-заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб у господарські відносини. (44)-вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності;-самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, яку виробляють, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;-вільний найм підприємцем працівників;-комерційний розрахунок та власний комерційний ризик;-вільне розпорядження прибутком, яке залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;-самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд. Підприємство характеризується головними специфічними функціями. Виробничо-технологічні функції підприємства пов’язані із забезпеченням процесу виробництва необхідними засобами та їхнім використанням, впровадженням новітніх технологій, раціоналізацією виробничих процесів і винахідництвом. Економічними функціями підприємства (фірми) є: управління процесами виробництва та збуту товарів, укладення контрактів, най­няття працівників і раціональна організація їхньої праці, розподіл доходів (заробітної платні та прибутку), розрахунок економічної ефективності, ціноутворення, вивчення ринку. Соціальні функції підприємства такі: поліпшення умов праці та відпочинку співробітників, створення сприятливого психологіч­ного клімату в колективі, надання допомоги та пільг працівникам і членам їхніх сімей, благодійна діяльність. Крім зазначених функцій, які виконує підприємство в межах національної економіки, є зовнішньоекономічні функції.