Глава I. Прагматичні аспекти перекладу в працях учених

Усяке висловлення створюється з метою одержати якийсь комунікативний ефект, тому прагматичний потенціал становить найважливішу частину змісту висловлення. Звідси можна зробити висновок, що у тексті перекладу також важливу роль грає його прагматика. А, отже, перекладач мусить піклуватися про досягнення бажаного впливу на рецептора залежно від мети перекладу, або відтворивши прагматичний потенціал оригіналу, або видозмінюючи його. Саме тому вивчення прагматичних аспектів перекладу становить одну із центральних завдань теорії перекладу (Комісарів, 1999).

Мовний знак володіє не тільки семантикою (відношення до позначуваного) і синтактикой (відношення до інших знаків), але й прагматикою (відношенням до мови, яку використовують). Знаки мови можуть справляти на людей певне враження (позитивне, негативне або нейтральне), впливати на них, викликати ту або іншу реакцію. Будь-яке висловлення, і будь-який текст має здатність справляти на читача або слухача певний прагматичний вплив (інакше: комунікативний ефект). Характер такого впливу визначається трьома основними факторами:

1. Зміст висловлення. (Реакція на повідомлення про смерть близької людини буде інший, чим на звістку про виграш у сто тисяч рублів);

2. Сприйняття повідомлення залежить від характеру складових висловлення. Те саме повідомлення може бути по-різному оформлено. К. Чуковський звертав увагу на більшу різницю між реченнями «Златокудра діва, чому ти тріпотиш» і «Руда дівка, чого ти трясешся». Мовець відбирає язикові засоби при побудові висловлення у відповідності зі своїм наміром зробити певний вплив;

3. Прагматичний вплив висловлення залежить від сприймаючого його рецептора. (Повідомлення про загибель якоїсь людини неоднаково сприймається його близькими, випадковими знайомими або зовсім сторонніми людьми).

З цього фактора випливає, що прагматичний вплив, обумовлений змістом і формою висловлення, може реалізуватися не повністю або взагалі не реалізуватися стосовно якогось типу рецептора. Таким чином, можна сказати, що висловлення має прагматичний потенціал, що по-різному реалізується в конкретних актах комунікації. Аналіз змісту й форми тексту дозволяє визначити цей потенціал, але це ще не визначає характер реального впливу на різні рецептори.

М. Егер виділяє чотири основних прагматичних аспектів тексту, пов'язаних з вибором мовних засобів у процесі комунікації. Перший аспект полягає в самому рішенні створити текст у вигляді судження, питання, спонукання або побажання. Інакше кажучи, саме існування тексту в певній мовній формі вже є прагматичним чинником. Другий прагматичний аспект тексту визначається вибором змісту тексту з урахуванням обстановки спілкування й характеру учасників комунікації. Як відомо, в акті спілкування частка інформації передається позамовними засобами, тому мовна інформація завжди селективна й передбачає можливість і необхідність одержання більше повного повідомлення шляхом зіставлення її з іншими комунікативними факторами. Третій прагматичний аспект пов'язаний зі способом мовного викладу, тобто вибором мови, на якому переказується текст. Як правило, у тексті використовується звичайний для даного колективу мова, але в ньому можуть виявлятися нестандартне вживання мовних форм або елементів, що належать діалектам або іншим мовам. Багатомовні тексти й тексти з нетрадиційним уживанням мови мають, таким чином, особливе прагматичне значення. І, нарешті, четвертий прагматичний аспект тексту створюється відбиранням конкретних мовних засобів, які мають власні внутрілінгвістичні прагматичні значення, що входять у план їхнього змісту (Комісарів, 1980).

В. Н. Комісарів встановлює, що в лінгвістичній літературі прагматичний аспект перекладу розглядається з трьох різних точок зору. По-перше, ставиться питання про передачу прагматичних значень слів оригіналу. По-друге, прагматика перекладу трактується як прагматичне завдання конкретного перекладацького акту. По-третє, висувається вимога про прагматичну адаптацію перекладу з метою забезпечити рівність комунікативного ефекту в оригіналі й у перекладі (Комісарів, 1980).