Лекція № 5 . Професійна майстерність екскурсовода План
Вимоги до екскурсовода.
Складові професійної майстерності екскурсовода
Культура та техніка мови екскурсовода.
Невербальні засоби мовлення
Рекомендована література: 4, 6, 7,12,13, 15,18, 19, 24, 25, 26
Міні-лексикон: вимоги до екскурсовода, складові професійної майстерності, форми ораторського мистецтва, культура та техніка мови, складові культури мови
1. Вимоги до екскурсовода
Усяка професія являє собою рід трудової діяльності, що жадає від людини визначених знань і трудових навичок. Здобуваються ці знання і навички шляхом загальної чи фахової освіти й у ході повсякденної практичної діяльності працівника. До тих, хто обрав для себе професію екскурсовода, вона пред'являє ряд вимог. Серед них: схильність до участі в культурно-виховній роботі; розуміння значення екскурсії і своєї ролі в процесі виховання; свідомість свого боргу; наявність гарної дикції, визначених знань по однієї чи декільком екскурсійним темам; непримиренність до недоліків, безкультур'ю, пережиткам минулого у свідомості і поводженні людей; безупинне поповнення й удосконалювання своїх знань; почуття нового; ініціатива і творчий пошук у роботі; глибоке вивчення інтересів і запитів екскурсантів; диференційований підхід до обслуговування різних груп населення; вихованість, висока культура в роботі і поводженні, увічливість, тактовність у звертанні з екскурсантами; володіння методикою проведення екскурсій; любов до своєї професії.
Кожен екскурсовод повинний мати знання не тільки своєї спеціальності, але і знанням основ педагогіки і психології. Дуже важливо також, щоб екскурсовод міг аналізувати свої роботи, умів дати об'єктивну оцінку проведеної екскурсії, виявляв принциповість і вимогливість до себе.
1
Професія екскурсовода припускає володіння визначеним колом практичних умінь. Ці уміння дозволяють йому відібрати, сформулювати й ефективно донести свої знання до широкої аудиторії. Кожен працівник, що обрав професію екскурсовода, повинний уміти: підібрати необхідний фактичний матеріал, вивчити його, підготувати індивідуальний текст екскурсії на визначену тему, скласти методичну розробку, застосовувати методичні прийоми на практиці, використовувати наочні матеріали "портфеля екскурсовода", прослухувати екскурсоводів по своїй галузі знань і надавати їм допомогу, брати участь у пропаганді екскурсійних можливостей краю.
Практичні знання й уміння є основою для участі екскурсовода в методичній роботі, дозволяють керувати методичною секцією, методичним кабінетом, звістки заняття на курсах підготовки і підвищення кваліфікації екскурсоводів, керівників туристських груп, турагентств, робити допомога починаючим екскурсоводам. Володіння практичними знаннями й уміннями є міцною основою майстерності екскурсовода.
Людина як гармонічно розвита особистість сполучить у собі духовне багатство, моральну чистоту і фізичну досконалість. Кожна особистість має свої особливості. Таких особливостей три:
Стійкість властивостей особистості.
Єдність особистості як єдність визначених властивостей і якостей.
3. Активність особистості, що знаходить висвітлення в багатобічній діяльності.
Моральні вимоги до особистості — дотримання загальних принципів і норм поводження, проходження визначеним ідеалам.
Основні риси особистості: розумність — здатність- робити розумні, осмислені дії; відповідальність — розуміння результатів своїх учинків; особисте достоїнство — поводження, зв'язана з охороною своїх прав; індивідуальність — неповторність, особливість особистості; сукупність рис, що відрізняють даної людини від інших.
Виховний процес спрямований на становлення внутрішнього світу особистості, формування якостей, що лежать в основі активності життєвої позиції: вірність своєму боргу, висока відповідальність за доручену справу, колективізм, єдність слова і справи.
Розвиток задатків і здібностей особистості. Велику роль у формуванні особистості екскурсовода грають задатки.
Задатки — уроджені анатомо-фізіологічні особливості нервової системи, мозку. Задатки складають природну основу розвитку здібностей людини.
Постійний розвиток задатків є однієї з важливих основ удосконалювання професійної майстерності екскурсовода. Задатки будь-якої людини — пам'ять, спостережливість, уява, кмітливість - при їхньому розвитку можуть стати основою неабияких здібностей. Характерно, що на основі тих самих задатків, у залежності від виду обраної діяльності, можуть розвиватися різні здібності — учителя, лектора, екскурсовода. Варто мати на увазі, що в того самого людини можуть бути розвиті здібності, що характерні для декількох подібних професій. Наприклад, кожен екскурсовод повинний мати здатності методиста. Не випадково і зворотне: більшість методистів екскурсійних установ є гарними екскурсоводами.
В екскурсовода під впливом практичної діяльності формуються спеціальні здібності. Здібності визначаються як індивідуальні особливості особистості, що є суб'єктивними умовами успішного здійснення визначеного роду діяльності. Вони виявляються у швидкості, глибині і міцності оволодіння способами і прийомами якої-небудь діяльності.
Здатності людини поділяються на двох груп: загальні і спеціальні. Загальні здібності, необхідні для оволодіння усіма видами діяльності (розумова активність, працьовитість, спостережливість, наполегливість, швидкість орієнтації, зосереджена увага). Спеціальні здібності є основою для оволодіння навичками й уміннями конкретної професії, забезпечують досягнення високих результатів у якій-небудь визначеній області діяльності. Це особливості — музичні, літературні, художні, математичні, технічні й ін.
З
Усе, що позитивно характеризує екскурсовода (знання, уміння, навички), насамперед заснована на його здібностях виконувати доручену йому роботу. Про що б ні йшла мова — про розробку нової теми, підготовці реферату, читанні лекції на курсах, прослуховуванні екскурсії на маршруті, підборі методичних прийомів — методист і керівник методичної секції виходять з того, чи зуміє даний екскурсовод якісно виконати цю роботу, тобто беруть до уваги наявність у нього визначених здібностей, що для цього необхідні. Важлива ділянка роботи екскурсовода — підготовка і проведення чергової екскурсії.
Підготовка екскурсії поділяється на три частини:
Повторення індивідуального тексту.
Пригадування вимог методичної розробки.
Відновлення в пам'яті маршруту.
Закінчується підготовка самоперевіркою, у ході якої екскурсовод задає собі кілька контрольних питань: 3 чого почати розповідь у пам'ятника? Як, наприклад, буде звучати логічний перехід від підтеми "Театральне життя міста" до підтеми "Спортом займаються всі"? Як щонайкраще використовувати зорову реконструкцію при розкритті підтеми "Місто в дні фашистської окупації""?
Незалежно від того, наскільки екскурсовод засвоїв тему, він до неї готується щораз. Успіх підготовки залежить від здібностей екскурсовода, тобто індивідуальних особливостей особистості (швидкості й організованості при виконанні всіх необхідних операцій). У поняття "підготовка" входить і психологічна підготовка — зміцнення впевненості у своїх силах, у тім, що чергова екскурсія буде проведена на досить високому рівні, що екскурсанти залишаться задоволені побаченим і почутої.
Для екскурсовода так само, як і для педагога, характерні чотири види здібностей: конструктивні, організаторські, комунікативні й аналітичні.
Конструктивні здібності знаходять своє вираження в умінні відібрати і правильно оформити екскурсійний матеріал, зрозуміло і переконливо піднести його, а в разі потреби перешикувати план проведення екскурсії, схему
4
використання методичного прийому. Даний вид здібностей є основою розумової діяльності екскурсовода.
Організаторські здібності виражаються в умінні здійснювати керівництво екскурсійною групою, націлювати увагу екскурсантів на необхідні об'єкти, а також в умінні забезпечити виконання програми туристів і екскурсантів, що прибули з іншого міста.
Комунікативні здібності виражаються в умінні встановити ділові стосунки з групою, зберегти їх на весь період спілкування з екскурсантами, правильно побудувати взаємини з водієм автобуса на маршруті, працівниками музею, виставки, що відвідують екскурсанти, з методистами бюро, керівником методичної секції, іншими екскурсоводами, керівниками туристських груп, організаторами подорожей і екскурсій.
Аналітичні здібності служать підставою для самокритичного аналізу своєї роботи, об'єктивної оцінки якості проведеної екскурсії, ефективності використання методичних прийомів. Не всі екскурсоводи рівною мірою володіють названими здібностями.
Важливу роль у розвитку здібностей екскурсовода грають навчання на курсах, робота в методичних секціях, самостійні заняття біля об'єктів, глибоке засвоєння методики і техніки проведення екскурсій.
Тенденційність екскурсовода. Невід'ємною якістю екскурсовода як особистості є переконаність. При проведенні екскурсії, викладі теми екскурсовод повинний виявляти тенденційність: чітко і направлене формулювати -думки, правильно, з позиції науки розкривати події і явища, виявляти наполегливість при їхньому тлумаченні. Тенденційність екскурсовода — це чітка спрямованість у його поглядах і діях, прагнення довести свою точку зору до екскурсантів і не тільки довести, але і переконати їх у її правильності. Він допомагає екскурсантам побачити те, що бачить сам, наполегливо направляє їхню увагу на ті сторони подій і явищ, що повинні бути відбиті в їхній свідомості. Важливу роль у цьому грає переконаність екскурсовода. Вона заснована на його знаннях, ідейності й активності життєвої позиції. Його переконаність — це тверда віра в істинність
5
знань, що повідомляються, впевненість у правильності їхнього тлумачення і вірності обраного їм шляху проходження до мети.
Роль темпераменту екскурсовода в проведенні екскурсії. Характер проведеної екскурсії, її особливості залежать від темпераменту екскурсовода, що виявляється в його поводженні і характеризується більшою чи меншою силою почуттів, тривалістю переживань, чи стійкістю швидкою зміною емоцій. У залежності від типу темпераменту людини (сангвінік, холерик, флегматик, меланхолік) його поводження характеризується визначеною глибиною емоцій: гарячністю, запальністю, спокоєм, різною реакцією на подразники.
Важливе місце в навчально-виховній роботі методичних секцій, курсів підвищення кваліфікації, у самостійній роботі екскурсовода повинні зайняти формування необхідних якостей, подолання тих рис характеру, що заважають правильно організувати роботу з екскурсантами. Роботу з удосконалювання професійної майстерності екскурсоводів варто будувати з урахуванням особливостей того чи іншого темпераменту. Для екскурсовода-сангвініка, наприклад, характерний швидкий темп мови, часта зміна настрою, швидка реакція на дії екскурсантів. Холерик при відсутності належного контролю неврівноважений, запальний, уразливий, квапливий у розповіді. Флегматик, навпаки, повільний, мало товариський, має одноманітні жести і мімікою. Меланхолік характеризується замкнутістю, недостатньою активністю, млявістю рухів.
Кожному екскурсоводу необхідно мати ясне представлення про типи темпераменту, його проявах, про сутність і характер емоцій, джерелі їхнього народження, ролі їх у формуванні переконаності в екскурсантів. Розуміння цього дозволяє йому викликати у своїх слухачів емоції, що впливають на ефективність сприйняття екскурсійного матеріалу. Подібно тому, як драматург і режисер піклуються про те, щоб глядач увесь час залишався захопленою дією, що розвивається, так і організатор екскурсії повинний завжди піклуватися про те, щоб в екскурсантів протягом всієї екскурсії зберігалися інтерес і емоційний підйом.
6
Емоції і почуття екскурсовода повинні носити об'єктивний характер. Екскурсовод домагається, щоб емоції екскурсантів придбали характер співпереживання, особистої причетності до подій, що показуються і характеризуються в процесі розкриття теми.
Найбільш високий рівень сприйняття екскурсійного матеріалу досягається в тих випадках, коли співпереживання являє собою щось загальне в емоціях екскурсантів. Нерідко екскурсовод зустрічається з тим, що в групі, неоднорідної по своєму складі, не у всіх учасників екскурсії буде однакова реакція на те саме повідомлення. Так відбувається тому, що виникаючі емоції залежать від індивідуальних особливостей людей, типу темпераменту, їхнього настрою, інтересу до теми, мотивів, що спонукали їх взяти участь в екскурсії.
У залежності від розглянутої теми екскурсоводу необхідно враховувати рівень загальноосвітньої підготовки людей і їх зстетическую розвиненість. Появі емоцій в екскурсантів шкодять зайве пояснення матеріалу і спроби спростити його. Полегшуючи розумову діяльність своїх слухачів, екскурсовод утрачає контакт із ними і тим самим губить тему. Спрощений матеріал, побиті приклади, відсутність новизни в знаннях ніяких емоцій, що повідомляються, не викликають навіть у тих випадках, коли екскурсовод намагається своїми особистими емоціями врятувати справу.
Рівень проведення екскурсії, ефективність сприйняття матеріалу екскурсантами залежать від психічного стану особистості, що виявляється в чи підвищенні зниженні активності (увага, емоції, воля) і знаходиться в прямої залежності від конкретних умов життя і праці, мікроклімату в колективі, стану здоров'я, атмосферних процесів (погода, тиск і ін.).
Розрізняють кілька видів психічного стану особистості — загальний психічний стан, емоційний стан (настрій), інтелектуальний творчий стан, вольовий стан (готовність до активних дій). Для успіху екскурсії важливо забезпечити необхідний психічний стан особистості екскурсовода. При звертанні екскурсовода до аудиторії дорівнює неприпустимі як стан млявості, непевності,
7
так і підвищена збудливість, дратівливість, напруженість у голосі, міміці, жестах. Тон розповіді повинний бути бадьорим, переконливим, захопливим.
Сприйняття матеріалу на екскурсії засновано на сполученні трьох видів психічних процесів: пізнавальних (відчуття, представлення, мислення, уява); емоційних (переживання); вольових (зусилля для збереження уваги, роботи пам'яті й ін.). Ці психічні процеси тісно зв'язані між собою і визначаються властивостями особистості, психічним станом її, а також зовнішніми впливами, яким вона піддається в даний момент.
Властивості особистості є головним регулятором психічної діяльності людини. Властивості особистості і психічних процесів групуються по однакових ознаках:
інтелектуальні (спостережливість, гнучкість розуму); емоційні (чуйність, ніжність, пристрасність, ефективність); вольові (наполегливість, рішучість, самовладання). Усі ці властивості певним чином сполучаються і на їхній основі формується характер людини.
Екскурсовод не може бути поблажливим до самого себе, своїй роботі, взаєминам з людьми, своєму і їх поводженню. Він не повинний прощати собі погано проведеної екскурсії, будь-яких відступів від вимог методики. Екскурсовод постійно контролює себе, свої дії. Наприклад, у ході проведення екскурсії він задає собі питання: "Чи не так я це роблю? Чи добре показую об'єкт? Чи досить переконливо розповідаю про нього?". Закінчивши екскурсію і розставшись із групою, він підспудно запитує себе: " чи Вийшло? Чи усієї вимоги до екскурсії були дотримані?".
На курсах підготовки і підвищення кваліфікації, у методичних секціях і повсякденній роботі з екскурсоводами необхідно прищеплювати їм навички самоконтролю, тобто уміння організувати самостійне регулювання свого поводження, його мотивів і спонукань.
Самоконтроль, будучи внутрішньою стороною діяльності особистості, поєднує такі ступіні в її діях, як самоаналіз, самокритика і самообмеження в поводженні. Рівень самоконтролю, сталість і результативність його дії залежать
8
від розвитку таких якостей особистості, як світогляд, ідейна переконаність, свідомість, культура.
Самооцінка екскурсоводом досягнутих результатів являє собою зіставлення своєї діяльності і самого трудового процесу з визначеними нормами, що встановлені інструкціями, положеннями, методичними розробками й іншими директивними документами. В основу самооцінки екскурсоводом своєї діяльності повинне бути покладене порівняння досягнутих їм результатів з результатами інших досвідчених працівників. При цьому важливо уникати завищеної оцінки результатів своєї діяльності, тому що така оцінка приведе до високої зарозумілості і чванства, нетерпимому відношенню до критики своїх недоліків. У кожного екскурсовода необхідно зміцнити почуття зацікавленості у виявленні своїх недоліків у процесі підготовки і проведення екскурсій і заходів, включених в індивідуальний план. Він повинний не тільки бачити наявні недоліки і помилки у своїй повсякденній роботі, але і виявляти й усувати їхньої причини, сприяти тим самим удосконалюванню своєї індивідуальної майстерності.
Становлення особистості екскурсовода. Формування особистості екскурсовода відбувається на всьому протязі становлення професії екскурсовода. Процес становлення особистості починається задовго до надходження екскурсовода на роботу в туристську фірму, музей, на виставку. Формування всебічно і гармонічно розвитий особистості відбувається протягом усього життя людини: під час навчання в загальноосвітній школі, чи технікумі вузі; у колективі, де протікає його трудова і суспільна діяльність; у побуті; на курсах підготовки екскурсоводів, у ході взаємин з екскурсантами.
Оптимізм екскурсовода. Обов'язковою якістю особистості екскурсовода є оптимізм, життєрадісність, бадьорість, бажання й уміння бачити в навколишньому гарні, світлі сторони. Оптимізм екскурсовода знаходить вираження в доброзичливості, привітності, добрій посмішці, увазі до людей, умінні створити потрібний мікроклімат у колективі екскурсантів, внести своєю присутністю дух святковості в аудиторію, виправити поганий настрій слухачів.
9
Цьому в чималому ступені сприяють звучання розповіді (тон голосу екскурсовода), його переконаність у користі знань, що повідомляються, володіння почуттям гумору, віра в успіх проведеної екскурсії.
Моральне задоволення особистості. Одним з якостей екскурсовода є уміння одержувати моральне задоволення при виконанні своїх службових обов'язків. Він повинний працювати так, щоб виконувана справа була джерелом радості, щоб кожна знову підготовлена тема, реферат, лекція, проведена екскурсія доставляли моральне задоволення. Підводячи підсумки проробленої роботи, він дивиться на себе як би з боку і критично оцінює якість зробленого. Ці короткі миті "достатку" собою вселяють у людину впевненість у своїх силах, наштовхують на нові думки, сприяють розвитку творчих початків у його діяльності. У тих випадках, коли, оцінивши свою діяльність у даний момент, екскурсовод не випробує морального задоволення, бачить недогляду, недосказаність при характеристиці об'єкта, згадує забуті деталі в показі пам'ятника, він робить важливі для себе висновки й удосконалює свою наступну діяльність.
Індивідуальність екскурсовода. Кожна людина має свої індивідуальні особливості, що відрізняють його від інших людей (мова, стиль викладу матеріалу, жести, міміка). Слухаючи розповідь екскурсовода на маршруті, можна уловити, що він по-своєму викладає ті чи інші деталі, приклади, використовує інші приказки, вносить визначену специфіку у використання жестів і посмішки. Можуть бути й інші відмінності. Один екскурсовод любить посилатися на мемуари, іншої — читає на екскурсії вірші, третій — зачитує документи, четвертий — уміло використовує паузи. В екскурсоводів, що мають великий стаж роботи, виробляється своя індивідуальна манера ведення екскурсій. Вона полягає в тому, що кожний з них має свої улюблені прийоми, якими володіє в досконалості і з задоволенням їхній використовує як окремо, так і в сполученні з іншими прийомами.
Індивідуальність екскурсовода характеризується номенклатурою методичних прийомів, якими він володіє. Ця номенклатура не в усіх однакова.
10
Одні використовують на практиці всі чи майже усі відомі прийоми, інші обмежуються двома-трьома найбільш популярними прийомами, треті — починаючі, а також екскурсоводи, що погано володіють професійною майстерністю, — в екскурсіях прийомів не використовують, що знижує якість проведених екскурсій.
Авторитет екскурсовода — це питання має пряме відношення до проблеми особистості. Авторитет екскурсовода заснований на його знаннях, уміннях, навичках, моральних достоїнствах, практичному досвіді. Авторитет являє собою сукупність декількох сторін: а) авторитет положення, що визначається тим, що екскурсовод є керівником екскурсії, очолює групу екскурсантів і керує їхньою діяльністю; б) авторитет його знань. У переважній більшості випадків він знає тему екскурсії більш глибоко, чим кожний з її учасників, і це зміцнює його авторитет; в) авторитет уміння. Його створює досвід екскурсовода в проведенні екскурсій (навички у використанні методики і техніки їхнього ведення); г) одна з важливих основ авторитету екскурсовода — культура мови і внеречевьіе засобу впливу; д) взаємини з екскурсантами, уміння створити потрібний мікроклімат у групі. Основа авторитету екскурсовода в цьому плані — висока культура поводження і мови.