Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Підопригора, Харитонов 2003 - Римське право.doc
Скачиваний:
12
Добавлен:
01.09.2019
Размер:
4 Mб
Скачать

Про закон Фальцидія

227. ...Згодом було видано закон Фальцидія, за яким дозволяєть­ся відчужувати не більш як три чверті всього майна...; цим правом ми тепер і користуємося.

КНИГА III. ПРО ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

  1. Спадок після тих, хто помер, не залишивши тестаменту, нале­ жить по Закону XII таблиць, по-перше, «своїм» спадкоємцям (sui heredes).

  2. «Своїми» спадкоємцями вважаються ті діти, що перебували під владою спадкодавця (до самої його смерті), як, наприклад, син або дочка, онук або онука від сина, правнук і правнучка, народжені від найближчого, низхідного агната по чоловічій лінії, і байдуже, при­ родні вони діти або усиновлені. Але онук або онука, правнук або правнучка тоді лише включалися до числа «своїх» спадкоємців, як­ що особа, що передує, припиняє бути у владі (агнатській) висхідно­ го... Тому якщо син буде під владою батька на час смерті останньо­ го, то онук від нього не може бути «своїм» спадкоємцем...

3. Так само дружина, що перебуває під владою чоловіка, який по­ мирає, є «своєю» спадкоємицею, бо вона займає місце дочки; так само і невістка, що залишається під владою сина (вважається «сво­ єю» спадкоємицею), бо вона займає місце онуки...

9. Якщо (після померлого) не було «своїх» спадкоємців, та спад­ щина, за тим самим законом XII таблиць, належить агнатам.

10. Агнатами називаються ті особи, що з'єднані законною спорід­ неністю; законним вважається та спорідненість, що виникає через осіб чоловічої статі, отже брати, народжені від одного й того само­ го батька, суть агнати щодо один одного...

Таким чином, ми могли б налічити багато ступенів агнатства.

11. Однак Закон XII таблиць надає спадок не всім агнатам вод­ ночас, а лише тим, що перебувають у найближчому ступені спорід­ неності...

  1. Якщо (після небіжчика) не залишалося ані «своїх» спадкоєм­ ців, ані агнатів, то той самий Закон XII таблиць закликає до успад­ кування родичів. Хто такі родичі, ми сказали у першій книзі...

  2. У таких самих межах полягають за Законом XII таблиць пра­ ва спадкування після осіб, які померли без тестаменту. Кожен може зрозуміти, яка була суворість та стислість цього закону.

  3. Так, наприклад, еманциповані діти за цим законом не мають жодного права на спадок агнатських висхідних, бо вони перестають бути «своїми» спадкоємцями.

502

  1. Але цю надмірну суворість права було згодом виправлено едиктом претора.

  2. Претор закликає усіх дітей, що не мають за Законом XII таб­ лиць прав успадкування, так начебто вони були під владою (агнат- ського) висхідного ще під час його смерті, не роблячи різниці, чи будуть вони одні або спільно зі «своїми» спадкоємцями, тобто ти­ ми, що залишалися під владою батька.

34. Інколи, проте, ані заради виправлення, ані заради заперечу­вання давнього права, а скоріше, для його зміцнення, претор обіцяє володіння спадком... у тому разі, якщо тестаменту немає, претор за­кликає до спадкування своїх спадкоємців та агнатів.... Той, хто та­ким чином отримає спадок, може користуватися інтердиктом... Од­нак, незалежно від преторського порядку успадкування, останнім (своїм та агнатам) належить спадок відповідно до цивільного права.

  1. Тепер перейдемо до зобов'язань, головним поділом яких є по­ діл на два види: кожне зобов'язання виникає з контракту або з де­ лікту.

  2. Розглянемо раніше ті, що походять з контракту; їх чотири ви­ ди: вони виникають внаслідок передачі речі, або урочистими слова­ ми, або письмовим чином, або простою угодою.

90. Зобов'язання створюється передачею речі, наприклад, коли дають позику.

92. Зобов'язання словами укладають шляхом питання та відпові­ ді, наприклад:

«Зобов'язуєшся урочисто дати? Зобов'язуюсь. Обіцяєш? Обіцяю. Ручаєшся? Ручаюся. Зробиш? Зроблю».

93. Однак, щодо наступного виду словесного зобов'язання: «Чи зобов'язуєшся урочисто дати? Зобов'язуюсь», то він властивий ли­ ше римським громадянам.

Інші види належать праву народів і вживаються поміж всіма людьми — як поміж римськими громадянами, так і іноземцями.

  1. Божевільний не може вчиняти жодного юридичного акту, бо він не розуміє, що робить.

  2. Малолітній вчиняє законно всяку угоду, якщо тільки опікун бере участь там, де затвердження опікуна необхідно...

  3. Те саме правило застосовується щодо жінок, які перебува­ ють під опікою.

128. Зобов'язання ґрунтується на письмовому документі, якщо, наприклад, його заносять до прибутково-видаткової книги...

  1. Крім того, письмове зобов'язання виникає, очевидно, внаслі­ док боргових розписок, тобто, якщо хтось напише, що він винен або що він дає...

  2. Консенсуальні зобов'язання виникають шляхом простої уго­ ди між сторонами при купівлі-продажу, наймі, товаристві, дору­ ченні.

  3. Говорять, що в цих випадках виникає зобов'язання за уго­ дою сторін, бо немає жодної необхідності ані в словах, ані в листі,

503

але достатньо, щоб ті, хто укладають зобов'язання, дійшли згоди. Ось чому такі угоди укладаються і поміж відсутніми...

Про купівлю та продаж

139. Купівля і продаж укладаються, як тільки зійшлися у ціні, хо­ча б ціна не була ще сплачена та не був даний завдаток, бо те, що дається у вигляді завдатку, є лише доказом укладення контракту.

142. Договір найму (і купівля-продаж) підпорядковані тим самим законним правилам; договір найму визнається укладеним тоді, коли точно визначено найомну плату.

  1. Договір про сумісну діяльність (товариства) ми звичайно ук­ ладаємо або з тим, щоб вступити у спілкування з усім своїм майном, або заради укладення якої-небудь угоди.

  2. Виникло, однак, важливе питання, чи можна укласти договір про сумісну діяльність таким чином, щоб один отримав більшу ви­ году або зазнав менших збитків... Сервій Сульпіцій, думка якого взяла гору, гадав, що таке товариство може відбутися... адже відо­ мо, що можна укласти договір про сумісну діяльність і так, що один вносить гроші. Другий їх не вносить, а прибуток у товаришів спіль­ ний, тому що часто праця одного дорівнює грошам другого.

  3. Відомо і те, що якщо між товаришами не відбулося жодної точно угоди на рахунок частого прибутку і збитків* то прибуток і збитки розподіляються між ними порівну...

  4. Сумісна діяльність триває доти, доки існує взаємна угода членів; але якщо хтось з товаришів вийде з його складу, то контракт припиняється.

  5. Сумісна діяльність припиняється також внаслідок смерті од­ ного з учасників, оскільки той, хто укладає договір про сумісну ді­ яльність, обирає собі певного партнера.

154. Сумісна діяльність припиняється також, якщо продається публічне або приватне майно одного з товаришів.

154а. Сумісна діяльність, про яку йдеться, тобто яка укладається шляхом простої угоди, належить до загальнонародного права, отже норми застосовуються між всіма людьми на підґрунті природного розуму.

  1. Зобов'язання виконується здебільшого платежем належ­ ного...

  2. Так само припиняється зобов'язання через акцептиляцію; акцептиляція ж є уявною сплатою. І справді, якщо ти бажаєш виба­ чити мені те, що я тобі винен за вербальним зобов'язанням, то можеш цього досягнути, якщо дозволиш мені вимовити такі певні слова: «чи отримав ти те, що я тобі обіцяй1», а ти відповіси: «отри­ мав».

182. Перейдемо тепер до зобов'язань, що виникають з деліктів; якщо, наприклад, хтось вчинив крадіжку, розграбував майно, завдав

504

збиток, спричинив кривду, зобов'язання, що виникають в усіх цих випадках, належать до одного роду...

  1. Крадіжка буває не тільки тоді, коли хтось таємно потягнув чужу річ, а й взагалі, коли хтось привласнює собі чужу річ всупереч волі її господаря.

  2. Отже, якщо хтось користується річчю, переданою йому на зберігання, то він вчиняє крадіжку. Якщо хто отримає річ для пев­ ного користування і зверне її на інше вживання, то він відповідає як злодій...

200. У певних випадках вчиняють навіть furtum своєї речі, якщо, наприклад, боржник викраде річ, дану в заставу, або якщо я таємно вилучаю свою річ від сумлінного її власника. Тому вирішено: той, хто переховує, що до нього повернувся раб, яким сумлінно володів інший, вчиняє furtum.

208. Нарешті, слід знати, що виникло питання, чи вчиняє малоліт­ній furtum, якщо він забирає собі чужу річ. Більшість вирішила, що якщо крадіжка вчиняється з бажання вкрасти, той малолітній тіль­ки тоді відповідає за цей злочин, коли він у віці, близькому до пов­ноліття, і внаслідок цього усвідомить свій злочин.

  1. Позов про шкоду, незаконно завдану, встановлений законом Аквілія, в першому розділі якого постановлено, що, якщо хтось не­ законно уб'є чужого раба або чужу свійську тваринну, той зобов'я­ зується сплатити господарю найвищу ринкову вартість вбитого за цей рік.

  2. Таким, що незаконно убиває, вважається той, за умислом або з вини якого вчиняється вбивство, і немає жодного іншого за­ кону, за яким слід стягнути штраф за збиток, завданий правомірним чином; внаслідок цього не наражається на покарання той, хто зав­ дав шкоду як-небудь випадково, без вини та умислу.

213. Той, чийого раба забито, вільний обвинувачувати убивцю у кримінальному злочині або відшукувати збитки за цим законом.

  1. Очевидно, ми терпимо injuria, не тільки нам самим завдану, а й нашим підвладним дітям, нашим дружинам, хоча б вони і не пе­ ребували під нашою сімейною владою...

  2. Власне, особисто рабу не завдається жодної injuria, але вва­ жається ображеним його хазяїн...

  1. „.Претор дозволяє нам самим уцінювати injuria, і суддя при­ суджує нам таку суму, на яку ми оцінили кривду або менш, на свій розсуд. Але оскільки жорстоку injuria звичайно оцінює претор... хо­ ча суддя може присудити меншу суму, однак у більшості випадків він не насмілюється зменшити її через авторитет претора.

  2. Injuria вважається тяжкою за діями (якщо хтось, наприклад, кимсь поранений, висічений або побитий палицями); або за місцем (якщо, наприклад, образу завдано у театрі або на площі); або за особою (якщо, наприклад, зазнає кривди магістрат) або коли крив­ ди буде завдано сенатору простою людиною (низького похо­ дження).

505