- •Інтродукція (вступ)
- •Глава 1
- •§ 1. Нарис політичної історії Риму (зовнішня історія)
- •§ 2. Соціально-економічна структура Риму (внутрішня історія)
- •§ 3. Римська культура (цивілізація)
- •§ 4. Традиція римського права
- •§ 5. Періодизація
- •Глава 2 п ідвалини (підґрунтя) римського права
- •§ 1. Попередні зауваження
- •§ 2. Римська моральність. Релігія
- •§ 3. Юридичні підвалини римського права
- •§ 4. Філософська думка
- •§ 5. Філософсько-правові погляди Ціцерона
- •§ 6. Римська юриспруденція (правова думка)
- •Глава 1 римське право як правова система
- •§ 1. Поняття правової системи і системи права
- •§ 2. Поняття римського права
- •§ 3. Право в системі Римської античної цивілізації
- •§ 4. Поділ римського права
- •Глава 2 ф орми права
- •§ 1. Загальний огляд тенденції
- •§ 2. Звичаї
- •§ 3. Закони
- •3. Імператорські конституції.
- •§ 4. Едикти магістратів
- •§ 5. Консультації правознавців
- •§ 1. Загальні зауваження.
- •§ 2. Становище особи
- •§ 3. Речі (об'єкти римського права)
- •§ 4. Захист прав. Судочинство
- •Глава 1
- •§ 1. Поняття рецепції римського права
- •§ 2. Форми рецепції римського права
- •§ 3. Види і типи рецепції римського права
- •Глава 2
- •§ 1. Передумови рецепції римського права у Візантійській імперії
- •§ 2. Систематизація Юстиніана
- •§ 3. Рецепції римського права у «післяюстиніанову добу»
- •Глава з
- •§ 1. Континентальний та англосаксонський типи рецепції
- •§ 2. Проторецепція
- •§ 3. Глосатори
- •§ 4. Вплив римського права на кодифікації XIX ст.
- •Глава 4 рецепція римського права в україні
- •§ 1. Загальні положення. Початок рецепції
- •§ 2. Римське право в Російській імперії
- •§ 3. Рецепція римського права в срср
- •§ 4. Римське право в незалежній Україні
- •§ 5. Школа рецепції римського права в Україні
- •Глава 1 г ромадяни риму
- •§ 1. Поняття римського громадянства
- •§ 2. Набуття римського громадянства
- •§ 3. Втрата римського громадянства та його обмеження
- •Глава 2 інші суб'єкти публічного права
- •§ 1. Юридичні особи публічного права
- •§ 2. Державець як виразник публічного інтересу в Римі
- •Глава 1
- •§ 1. Трансформації системи органів врядування у Стародавньому Римі
- •§ 2. Засади врядування у римській державі
- •Глава 2 елементи публічного правопорядку
- •§ 1. Грошова система і державна скарбниця
- •§ 2. Публічно-правові засоби поповнення державної скарбниці в ранньому Римі
- •§ 3. Становлення податкової системи (класичної доби)
- •Глава з
- •§ 1. Організація римського війська
- •§ 2. Статус воїнів
- •§ 3. Публічно-правові засоби забезпечення боєздатності армії
- •Глава 1
- •П ублічний порядок та врядування
- •У республіканському римі.
- •Історична довідка
- •§ 1. Народні збори
- •§ 2. Сенат
- •§ 3. Магістратура
- •Глава 2
- •§ 1. Принципат
- •Глава з
- •§ 1. Формування поняття публічного делікту (злочину)
- •§ 2. Засади карної відповідальності
- •§ 3. Класифікація злочинів
- •§ 4. Засади визначення міри покарання
- •§ 5. Види покарань
- •Глава 4 к арна юстиція
- •§ 1. Види карного процесу
- •§ 2. Судочинство у карних справах
- •Частина III
- •Особи (суб'єкти приватного права)
- •Глава 1
- •§ 1. Цивільна правоздатність та її обсяг
- •§ 2. Опіка і піклування
- •§ 3. Диференціація фізичних осіб як суб'єктів цивільного права
- •§ 4. Приватні корпорації
- •§ 5. Представництво
- •Глава 2
- •§ 1. Динаміка регулювання сімейних відносин
- •§ 2. Сім'я. Спорідненість
- •§ 3. Шлюб та його види
- •§ 4. Правові відносини подружжя
- •§ 5. Правові відносини батьків і дітей. Батьківська влада
- •§ 1. Позовний захист: поняття і види позову
- •§ 2. Судове рішення
- •§ 3. Позовна давність
- •§ 4. Спеціальні засоби преторського захисту
- •Розділ II речеве право
- •Глава 1 p ossessio (володіння)
- •§ 1. Поняття і види possessio
- •§2. Виникнення і припинення посідання
- •§ 3. Захист посідання
- •Глава 2 право власності
- •§ 1. Формування поняття про право власності у Стародавньому Римі
- •§ 2. Поняття і зміст права власності
- •§ 3. Спільна власність
- •§ 4. Набуття і втрата права приватної власності
- •§ 5. Захист права власності
- •Глава з п рава на чужі речі
- •§ 1. Виникнення, поняття і види прав на чужі речі
- •§ 2. Сервітути: поняття і види
- •§ 3. Емфітевзис і суперфіцій
- •§ 4. Право застави (заставне право)
- •Глава 1
- •§ 1. Поняття зобов'язання та його роль у цивільному обігу
- •§ 2. Підстави виникнення зобов'язань
- •§ 4. Виконання зобов'язань
- •§ 5. Наслідки невиконання зобов'язань
- •§ 6. Забезпечення зобов'язань
- •§ 7. Припинення зобов'язання, крім виконання
- •Глава 2 договори. Загальні положення
- •§ 1. Поняття і види договорів
- •§ 2. Умови дійсності договорів
- •§ 3. Зміст договору
- •§ 4. Укладення договору
- •§ 1. Вербальні контракти
- •§ 2. Літеральні, або ж лібральні (письмові) контракти
- •§ 3. Реальні контракти
- •§ 4. Консенсуальні контракти
- •§ 5. Інномінальні (безіменні) контракти
- •§ 6. Пакти та їх види
- •Глава 4
- •§ 1. Зобов'язання ніби з договорів
- •§ 2. Деліктні зобов'язання
- •§ 3. Зобов'язання ніби з приватних деліктів (квазіделікти)
- •Розділ IV спадкове право
- •Глава 1 загальні положення
- •§ 1. Основні поняття спадкового права
- •§ 2. Основні етапи розвитку
- •Глава 2 в иди спадкування
- •§ 1. Спадкування за заповітом
- •§ 2. Спадкування за законом
- •Глава з
- •§ 1. Прийняття спадщини
- •§ 2. Сингулярне наступництво
- •Словник
- •Персонали
- •Бібліографія
- •Хронологічна порівняльна таблиця розвитку стародавнього риму та римського права
- •Гай. Інституції (вибрані фрагменти) книга і. Про особи
- •Про поділ права
- •Книга и. Про речі
- •Про заповіти вояків
- •Про закон Фальцидія
- •Книга IV. Про позови
- •Частина і. Загальні положення
Про закон Фальцидія
227. ...Згодом було видано закон Фальцидія, за яким дозволяється відчужувати не більш як три чверті всього майна...; цим правом ми тепер і користуємося.
КНИГА III. ПРО ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
Спадок після тих, хто помер, не залишивши тестаменту, нале жить по Закону XII таблиць, по-перше, «своїм» спадкоємцям (sui heredes).
«Своїми» спадкоємцями вважаються ті діти, що перебували під владою спадкодавця (до самої його смерті), як, наприклад, син або дочка, онук або онука від сина, правнук і правнучка, народжені від найближчого, низхідного агната по чоловічій лінії, і байдуже, при родні вони діти або усиновлені. Але онук або онука, правнук або правнучка тоді лише включалися до числа «своїх» спадкоємців, як що особа, що передує, припиняє бути у владі (агнатській) висхідно го... Тому якщо син буде під владою батька на час смерті останньо го, то онук від нього не може бути «своїм» спадкоємцем...
3. Так само дружина, що перебуває під владою чоловіка, який по мирає, є «своєю» спадкоємицею, бо вона займає місце дочки; так само і невістка, що залишається під владою сина (вважається «сво єю» спадкоємицею), бо вона займає місце онуки...
9. Якщо (після померлого) не було «своїх» спадкоємців, та спад щина, за тим самим законом XII таблиць, належить агнатам.
10. Агнатами називаються ті особи, що з'єднані законною спорід неністю; законним вважається та спорідненість, що виникає через осіб чоловічої статі, отже брати, народжені від одного й того само го батька, суть агнати щодо один одного...
Таким чином, ми могли б налічити багато ступенів агнатства.
11. Однак Закон XII таблиць надає спадок не всім агнатам вод ночас, а лише тим, що перебувають у найближчому ступені спорід неності...
Якщо (після небіжчика) не залишалося ані «своїх» спадкоєм ців, ані агнатів, то той самий Закон XII таблиць закликає до успад кування родичів. Хто такі родичі, ми сказали у першій книзі...
У таких самих межах полягають за Законом XII таблиць пра ва спадкування після осіб, які померли без тестаменту. Кожен може зрозуміти, яка була суворість та стислість цього закону.
Так, наприклад, еманциповані діти за цим законом не мають жодного права на спадок агнатських висхідних, бо вони перестають бути «своїми» спадкоємцями.
502
Але цю надмірну суворість права було згодом виправлено едиктом претора.
Претор закликає усіх дітей, що не мають за Законом XII таб лиць прав успадкування, так начебто вони були під владою (агнат- ського) висхідного ще під час його смерті, не роблячи різниці, чи будуть вони одні або спільно зі «своїми» спадкоємцями, тобто ти ми, що залишалися під владою батька.
34. Інколи, проте, ані заради виправлення, ані заради заперечування давнього права, а скоріше, для його зміцнення, претор обіцяє володіння спадком... у тому разі, якщо тестаменту немає, претор закликає до спадкування своїх спадкоємців та агнатів.... Той, хто таким чином отримає спадок, може користуватися інтердиктом... Однак, незалежно від преторського порядку успадкування, останнім (своїм та агнатам) належить спадок відповідно до цивільного права.
Тепер перейдемо до зобов'язань, головним поділом яких є по діл на два види: кожне зобов'язання виникає з контракту або з де лікту.
Розглянемо раніше ті, що походять з контракту; їх чотири ви ди: вони виникають внаслідок передачі речі, або урочистими слова ми, або письмовим чином, або простою угодою.
90. Зобов'язання створюється передачею речі, наприклад, коли дають позику.
92. Зобов'язання словами укладають шляхом питання та відпові ді, наприклад:
«Зобов'язуєшся урочисто дати? Зобов'язуюсь. Обіцяєш? Обіцяю. Ручаєшся? Ручаюся. Зробиш? Зроблю».
93. Однак, щодо наступного виду словесного зобов'язання: «Чи зобов'язуєшся урочисто дати? Зобов'язуюсь», то він властивий ли ше римським громадянам.
Інші види належать праву народів і вживаються поміж всіма людьми — як поміж римськими громадянами, так і іноземцями.
Божевільний не може вчиняти жодного юридичного акту, бо він не розуміє, що робить.
Малолітній вчиняє законно всяку угоду, якщо тільки опікун бере участь там, де затвердження опікуна необхідно...
Те саме правило застосовується щодо жінок, які перебува ють під опікою.
128. Зобов'язання ґрунтується на письмовому документі, якщо, наприклад, його заносять до прибутково-видаткової книги...
Крім того, письмове зобов'язання виникає, очевидно, внаслі док боргових розписок, тобто, якщо хтось напише, що він винен або що він дає...
Консенсуальні зобов'язання виникають шляхом простої уго ди між сторонами при купівлі-продажу, наймі, товаристві, дору ченні.
Говорять, що в цих випадках виникає зобов'язання за уго дою сторін, бо немає жодної необхідності ані в словах, ані в листі,
503
але достатньо, щоб ті, хто укладають зобов'язання, дійшли згоди. Ось чому такі угоди укладаються і поміж відсутніми...
Про купівлю та продаж
139. Купівля і продаж укладаються, як тільки зійшлися у ціні, хоча б ціна не була ще сплачена та не був даний завдаток, бо те, що дається у вигляді завдатку, є лише доказом укладення контракту.
142. Договір найму (і купівля-продаж) підпорядковані тим самим законним правилам; договір найму визнається укладеним тоді, коли точно визначено найомну плату.
Договір про сумісну діяльність (товариства) ми звичайно ук ладаємо або з тим, щоб вступити у спілкування з усім своїм майном, або заради укладення якої-небудь угоди.
Виникло, однак, важливе питання, чи можна укласти договір про сумісну діяльність таким чином, щоб один отримав більшу ви году або зазнав менших збитків... Сервій Сульпіцій, думка якого взяла гору, гадав, що таке товариство може відбутися... адже відо мо, що можна укласти договір про сумісну діяльність і так, що один вносить гроші. Другий їх не вносить, а прибуток у товаришів спіль ний, тому що часто праця одного дорівнює грошам другого.
Відомо і те, що якщо між товаришами не відбулося жодної точно угоди на рахунок частого прибутку і збитків* то прибуток і збитки розподіляються між ними порівну...
Сумісна діяльність триває доти, доки існує взаємна угода членів; але якщо хтось з товаришів вийде з його складу, то контракт припиняється.
Сумісна діяльність припиняється також внаслідок смерті од ного з учасників, оскільки той, хто укладає договір про сумісну ді яльність, обирає собі певного партнера.
154. Сумісна діяльність припиняється також, якщо продається публічне або приватне майно одного з товаришів.
154а. Сумісна діяльність, про яку йдеться, тобто яка укладається шляхом простої угоди, належить до загальнонародного права, отже норми застосовуються між всіма людьми на підґрунті природного розуму.
Зобов'язання виконується здебільшого платежем належ ного...
Так само припиняється зобов'язання через акцептиляцію; акцептиляція ж є уявною сплатою. І справді, якщо ти бажаєш виба чити мені те, що я тобі винен за вербальним зобов'язанням, то можеш цього досягнути, якщо дозволиш мені вимовити такі певні слова: «чи отримав ти те, що я тобі обіцяй1», а ти відповіси: «отри мав».
182. Перейдемо тепер до зобов'язань, що виникають з деліктів; якщо, наприклад, хтось вчинив крадіжку, розграбував майно, завдав
504
збиток, спричинив кривду, зобов'язання, що виникають в усіх цих випадках, належать до одного роду...
Крадіжка буває не тільки тоді, коли хтось таємно потягнув чужу річ, а й взагалі, коли хтось привласнює собі чужу річ всупереч волі її господаря.
Отже, якщо хтось користується річчю, переданою йому на зберігання, то він вчиняє крадіжку. Якщо хто отримає річ для пев ного користування і зверне її на інше вживання, то він відповідає як злодій...
200. У певних випадках вчиняють навіть furtum своєї речі, якщо, наприклад, боржник викраде річ, дану в заставу, або якщо я таємно вилучаю свою річ від сумлінного її власника. Тому вирішено: той, хто переховує, що до нього повернувся раб, яким сумлінно володів інший, вчиняє furtum.
208. Нарешті, слід знати, що виникло питання, чи вчиняє малолітній furtum, якщо він забирає собі чужу річ. Більшість вирішила, що якщо крадіжка вчиняється з бажання вкрасти, той малолітній тільки тоді відповідає за цей злочин, коли він у віці, близькому до повноліття, і внаслідок цього усвідомить свій злочин.
Позов про шкоду, незаконно завдану, встановлений законом Аквілія, в першому розділі якого постановлено, що, якщо хтось не законно уб'є чужого раба або чужу свійську тваринну, той зобов'я зується сплатити господарю найвищу ринкову вартість вбитого за цей рік.
Таким, що незаконно убиває, вважається той, за умислом або з вини якого вчиняється вбивство, і немає жодного іншого за кону, за яким слід стягнути штраф за збиток, завданий правомірним чином; внаслідок цього не наражається на покарання той, хто зав дав шкоду як-небудь випадково, без вини та умислу.
213. Той, чийого раба забито, вільний обвинувачувати убивцю у кримінальному злочині або відшукувати збитки за цим законом.
Очевидно, ми терпимо injuria, не тільки нам самим завдану, а й нашим підвладним дітям, нашим дружинам, хоча б вони і не пе ребували під нашою сімейною владою...
Власне, особисто рабу не завдається жодної injuria, але вва жається ображеним його хазяїн...
„.Претор дозволяє нам самим уцінювати injuria, і суддя при суджує нам таку суму, на яку ми оцінили кривду або менш, на свій розсуд. Але оскільки жорстоку injuria звичайно оцінює претор... хо ча суддя може присудити меншу суму, однак у більшості випадків він не насмілюється зменшити її через авторитет претора.
Injuria вважається тяжкою за діями (якщо хтось, наприклад, кимсь поранений, висічений або побитий палицями); або за місцем (якщо, наприклад, образу завдано у театрі або на площі); або за особою (якщо, наприклад, зазнає кривди магістрат) або коли крив ди буде завдано сенатору простою людиною (низького похо дження).
505