Висновки

У результаті соціологічного аналізу окреслено перспективні напрямки макросоціологічних змін в українському суспільстві в роки незалежності, а саме:

- однією із складових, невід’ємних частин глобальної багатосторонньої трансформації суспільства та світу сьогодні є модернізація, яку ми не схильні розглядати тільки в стадійно-формаційному чи в цивілізаційному аспектах, оскільки обидва підходи здатні більш або менш вдало типологізувати історію, яка вже відбулася;

- - категорія „трансформація суспільства” дає змогу більш виважено охарактеризувати сутність процесів, що відбуваються в суспільстві. За такого підходу можна уникнути, з одного боку, надмірно катастрофічних оцінок сучасності, а з іншого – схильності до безоглядно оптимістичних прогнозів; основне концептуальне положення трансформаційного підходу полягає в тому, що ми маємо говорити не про „перехід”, а про „трансформацію”, оскільки перехід має обмежені часові та просторові рамки і рано чи пізно має закінчитися, незалежно від його результату;

- трансформаційні процеси в різних регіонах, соціальних групах і сферах суспільства відбуваються нерівномірно. Сучасні засоби масової інформації, освітні інновації, різноманітні форми допомоги з боку розвинених держав у галузі інформації, – все це створює умови для випереджальних змін у соціокультурній галузі щодо економіки й політики. Найбільш адекватним до цих проблем є соціокультурний підхід, тобто розуміння суспільства як єдності культури і соціальності, яка утворюється за допомогою діяльності людини;

- основою стратегічного курсу держави, його базовим принципом має стати реалізація політики, спрямованої на запровадження інноваційної моделі структурної перебудови та зростання економіки, утвердження України як високотехнологічної держави. Україна повинна інтегруватися в глобальну економіку не в ролі сировинного придатку (це місце вона вже займає), а як рівноправний учасник світового цивілізаційного процесу, в якому об’єднуються науково-технічна та інформаційна революції, розвиток високоосвіченого людського потенціалу, формування на цій основі інтелектуального капіталу, всеохоплюючі інновації виробництва і реалізації продукції, подальше перетворення всієї системи міжнародного поділу праці; головним завданням у соціальній сфері має стати цілеспрямоване забезпечення надійних передумов реалізації прав та свобод громадян в усіх їх виявах, утвердження середнього класу – основи політичної і економічної стабільності та демократизації суспільства, значне обмеження загрозливої диференціації доходів населення та подолання бідності;

- консолідуючою, нормативною моделлю суспільного устрою, яка дозволяє поєднати цінності різних ідеологій в структуру, що не суперечить нашій ментальності, повинна стати інтегративна ідеологія, яка б об’єднала всю країну. В основу такої ідеології ми кладемо цільові цінності, взяті з ідеології „демократів”, а інструментальні – з ідеології „консерваторів”. Такий синтез цінностей у жодному разі не встановлює бар’єр між двома задекларованими векторами: збереження минулого і необхідність формування конструктивного майбутнього;

- оскільки Україна стала суверенною, самостійною, незалежною державою, українська національна ідея в головних своїх рисах реалізована, то постає завдання змістовного оновлення цієї ідеї. У пошуках нового змісту національної ідеї, адекватного до нових суспільно-політичних реалій, в яких перебуває Україна, слід, враховуючи традиції та менталітет народу, збагачуватися прогресивними надбаннями, виробленими в межах інших цивілізацій.

Трансформація суспільства на сучасному етапі розвитку України робить неминучим залучення міст та сільських поселень до ринкових відносин. Належним чином мають змінюватися і методи управління багатогалузевим господарством. При цьому перед органами державної влади, місцевого самоврядування постає складна і досить суперечлива задача: забезпечити досягнення соціальної, неринкової за своєю сутністю мети – створення належних життєвих умов для всього населення України економічними ринковими засобами за рахунок адаптації соціального організму до жорстких умов ринку, що розвивається.

В умовах трансформаційної економіки України темпи розвитку промисловості і сільського господарства, які є базовими для економіки держави, їх ефективність перебувають у прямій залежності від розвитку економічної і соціальної інфраструктури.

Аналіз результатів дослідження дозволяє відзначити в цілому позитивний погляд на перспективу демократичного розвитку українського суспільства, що обумовлено наявністю соціально-політичних та соціально-психологічних передумов подолання кризових явищ соціально-економічного життя, загрози авторитаризму, патерналізму та аномічної деморалізованості першого десятиліття соціальних трансформацій в Україні.

Ознакою нагальності перемін є виникнення проблемних ситуацій, які неможливо вирішувати в колишній системі відношень. Соціокультурна трансформація вибудовується як конструктивна відповідь на проблемну ситуацію. Проблемні ситуації позбавлені стереотипів. Розхитаність стереотипів спонукає до соціальної творчості. З одного боку, трансформація характеризується негативними ознаками, які посилюють стрес. З іншого боку, трансформація обумовлює зростання креативного потенціалу суспільства. Розуміння дозволяє запобігати розпачу. Самі суттєві зміни відбуваються в соціокультурної сфері: у нормах, цінностях, уявленнях. Соціокультурна, економічна і політична сфери розвиваються за своїми сценаріями, за своїй логіці. Вони пов’язані, але побічно, приходячи один для одного середовищем змін. Оцінювати реальність тільки спираючись на дані економіки і політики помилково. Психологічна готовність жити в сучасному суспільстві не менше важлива, ніж багатство і бідність. Тому дуже важлива теоретична робота з усвідомлення того, що є сучасність.

Трансформація не є одномоментним явищем. Вона може тривати постійно відносно довгий історичний період. Але на деяких стадіях трансформаційних процесів виникає період сталого розвитку. На погляд автора саме такий період притаманний українському суспільству на початку нового сторіччя. Сталий розвиток включає передбаченність трансформаційних явищ на обмежений період, невелике, але стабільне зростання економічних та соціально-економічних показників, відносно низькій рівень соціальної напруженості, зростання вкладів населення в банки, стабілізація демографічних показників, звичайний рівень екологічної безпеки і таке інше. Але сталий розвиток є одним із проявів системної трансформації і не знімає проблему тотальності змін у сучасну епоху.

Таким чином, для концептуалізації поняття „трансформація суспільства“ треба враховувати такі принципи, як тотальність трансформації, полівекторність розвитку, ситуативність та мозаїчність соціальної структури та суспільних норм, політичну та економічну віртуальність, моменти сталого розвитку.