1. Предмет загальної теорії держави і права.

Держава і право є об'єктом вивчення багатьох суспільних наук, в тому числі і юридичних. Термін "теорія" грецького походження і означає : досліджує, пізнає, узагальнює. В широкому розумінні сьогодні теорію трактують як систему понять, ідей, уявлень в тій чи іншій галузі знань в процесі пізнавальної діяльності людини. Тому теорія держави і права є узагальнююча система знань про державу і право. Вона є системою основних понять державно-правових явищ, які виражають виникнення, розвиток і функціонування держави і права.

Предметом теорії держави і права є загальні закономірності виникнення, розвитку, призначення і функціонування держави і права. В зв'язку із цим її називають загальною теорією держави і права на відміну від теорії державного (конституційного) права, теорії цивільного та кримінального права і т. п.

Теорія держави і права – це наука, яка дає узагальнюючі поняття про державу і право. Наприклад, в понятті "держава" ми вивчаємо тип держави, форми держави, функції і т. п. По суті загальна теорія держави і права - це логіка юридичної науки, азбука юриспруденції, без якої неможливо вивчати галузеві юридичні науки.

Отже, як загальний висновок варто відзначити, що загальна теорія держави і права досліджує загальні і специфічні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права, виробляє свою систему наукових понять, визначень і принципів, внаслідок чого є самостійною юридичною наукою в системі юридичних наук, що має для цих наук загальнотеоретичне і методологічне значення.

2. Методологія загальної теорії держави і права.

Під методологією розуміють сукупність певних теоретичних принципів, логічних прийомів і конкретних способів дослідження предмета науки; визначають, що це наука про методи; розуміють її як систему певних теорій , принципів, законів і категорій, що відображають процес пізнання.

Зважаючи на це, методологією теорії держави і права слід визначити як складне утворення, що включає в себе цілу систему різноманітних підходів, методів, логічних прийомів та інших можливих засобів пізнання і вдосконалення державно-правових явищ.

Будь який підручник із загальної теорії держави і права викладення методології науки насамперед починає з оголошення методу діалектичного матеріалізму як найголовнішого і всезагального методу (Закон діалектики — (єдність й боротьби протилежностей, перехід кількісних змін у якісні, заперечення заперечення).

Окрім нього в теорія держави і права в своїх дослідженнях використовує:

Порівняльний метод. Порівняння в теорії держави і права розуміють як процес відображення і фіксації відношень тотожності, подібності в державно-правових явищах, у т.ч. на рівні різних країн. Порівняння дозволяє класифікувати державно-правові явища, виявити їх історичну послідовність, генетичні зв'язки між ними.

Основними об'єктами порівняння вважають системи і галузі права, інститути держави і права, нормативні акти, організаційну форму державно-правового управління, різноманітні установи, матеріали юридичної практики і положення юридичної теорії. Порівняння здійснюється у формі зіставлення або протиставлення. Порівняння набуває науковості тільки в тому випадку, коли порівнюються не випадкові, а типові факти, враховуються взаємозв'язок з конкретною обстановкою, причинами виникнення, динаміка розвитку.

Спеціально-юридичний метод полягає в описі державно-правової практики, юридичних норм тощо. За його допомогою встановлюються зовнішні ознаки правових явищ, їхні відмінності, виробляються поняття та їх формулювання. Завдання такого методу є аналіз змісту чинного законодавства і практики його застосування державними органами.

Системно-функціональний метод необхідний в юридичній науці через системно-функціональну природу держави і права, що регулюють суспільні відносини. Право, держава, їх структурні підрозділи є відкритими системами, тобто такими, що складаються із систем більш низького порядку і входять в системи більш широкі. І право, і держава функціонують в них, тобто виконують певні функції, що, в першу чергу, визначає актуальність використання системно-функціонального методу в пізнанні цих складних явищ.

Статистичний метод полягає у вивчені кількісних змін у державно-правовому житті і опрацюванні цих спостережень у наукових і практичних цілях. Такі статистичні вимірювання дають можливість виявити певні тенденції у розвитку державно-правових явищ.

Історичний і логічний методи. Суть історичного методу полягає в тому, що процес розвитку державно-правових явищ відтворюється у всій багатогранності, враховується все позитивне, накопичене історичним досвідом. При логічному дослідженні держави і права необхідно відволікатись від усіх випадковостей окремих чинників, особливостей, несуттєвого.

Метод сходження від абстрактного до конкретного. Згідно з цим методом пізнання здійснюється у два етапи. На першому етапі пізнання об'єкт сприймається як деяке нерозчленоване ціле. На другому – за допомогою аналізу об'єкт уявно розчленовується на частини і описується за допомогою багатьох абстрактних визначень.

Крім того, при вивчені держави і права використовується матеріалістичний і ідеалістичний методи. Матеріалістичний метод зводиться до визначення первинності матерії і вторинності свідомості, відповідно економічного базису і надбудови. Термін "ідеалізм" походить від грецького "ідея", який означає філософський напрям, що визнає ідею, дух, свідомість, відчуття первинним, вихідним, а природу, матерію, буття-вторинним, похідним. Його вважали спорідненим з релігією. Тому ідеалістичне розуміння історії - це система поглядів, яка вбачає визначальну силу суспільного розвитку в ідеях, теоріях, свідомості людей.