17. Дидактизм «Старшої Едди»

Звід дидактики міститься в одній з найдавніших пісень «Старшій Едди» - «промовах Високого». Сам Одін, виявляється, придбав мудрість і знання рун, принісши себе самого себе в жертву і провисівши на дереві дев'ять днів. Після цього Одін і отримує священний мед. Ця версія добування меду кілька менш архаїчна, ніж викрадення його у первісного зберігача, як це розказано у Сноррі і коротко згадано в іншому місці тих же «Промов Високого». Отриману таким чином мудрість Одін передає людям. Одін перераховує різні заклинання, але текст самих формул не дається. Більша ж частина «Промов Високого» містить повчання життєвої мудрості у формі порад якомусь Лодфафніру або просто у вигляді приказок, явно і безпосередньо висхідних до чисто народних «Промови Високого» позбавлені логічності структури і послідовності викладу. Пісня виразно членується на окремі фрагменти, що різняться між собою за характером і способом викладу: . «Автобіографічні». Це кілька міфів про Одіна, викладених від першої особи. «Дидактичні». Від загальних моральних настанов до рекомендацій, розрахованих на конкретні життєві випадки, – це афоризми, правила життєвої мудрості, які близькі до приказок, але дуже тісно пов’язані зі старовинними традиціями викладені двома способами: у формі інструкції або у вигляді наочних взірців схвалюваних/засуджуваних рис характеру/поведінки. Можна проаналізувати текст і виявити чесноти, найбільше шановані невідомим автором і, певнoю мірою, середньовічною людиною як типажем. Обережність. Це й «агресивна» обережність, тобто настрій постійної бойової готовності. Це й «пасивна» обережність, девіз якої – не будити сплячого дракона.. Мудрість, яку уславлюється в «Промовах Високого», далека від біблійної «софії». Ця мудрість – конкретна, практична, земна. Вона має дві компоненти: знання, які ретельно, по краплинці, збираються з власного досвіду і кмітливість, вміння аналізувати ситуацію і робити висновки. Разом вони творять здоровий ґлузд, який збільшує шанси людини на виживання в небезпечній ситуації, а отже, є великою цінністю. Виваженість у словах .Мовчання сприймається як самоцінність. . Дипломаичність.  Людина як істота соціальна тут явно превалює над людиною як індивідуальністю. Практичність. Якщо роль мудрості у забезпеченні фізичного виживання опосередкована, то роль практичності, ретельності, дбайливості, хазяйновитості – пряма і незаперечна. Душевна широта. Вона включає в себе такі риси, як сміливість, веселість, щедрість, доброту і милосердя до слабких . Поміркованість. Цінується рівновага, міра, гармонія у всьому – як це було і в часи античності. На противагу, засуджується надмір, зухвальство.

18.Поезія скальдів та її поетологічні техніки

В Норвегії та Ісландії протягом XI-XIII ст. дуже популярною була поезія скальдів - один з найоригінальніших видів творчості в усій світовій літературі. Скальди - дружинні співці та придворні поети - користувались великим авторитетом. Вони були довіреними особами правителів, до них звертались за порадою у важливих справах. Поезія скальдів була актуальною, зверненою до сучасників. Ісландські скальди прославились як неперевершені майстри складання похвальних пісень які називались драпами. В драпах скальди оспівували бойові подвиги конунга і його дружини, мудрість і силу правителя. Вважалось, що така пісня приносить славу, вдачу. Тому скальдів щедро одарювали і старались привернути до двору. Складали вони також і лайливі пісні про ворогів та недругів - ніди. Цих пісень боялися; вірили, що погане слово могло накликати біду. Поезія скальдів є усвідомленою творчістю, звідси - пафос самоусвідомлення її творців і навіть почуття переваги над іншими. Вважалось, що поетичний дар - це «дар Одіна». Разом з тим поетична творчість сприймалась як ремесло, як уміння щось добре робити. Цим пояснюється уподібнення процесу творчості до праці.

Поезія скальдів відзначається складністю метричної форми і вишуканістю поетичної мови. Скальди створили складну систему поетичних синонімів - так звані хейті, і метафоричних, умовних поетичних перифраз - кеннінгів, якими замінювались найбільш вживані у віршах поняття. Наприклад, замість слова сонце вживалось його хейті - коло, світило тощо. Пишними та красномовними були кеннінги. Наприклад, замість слова воїн вживали махач меча, дерево битви, кущ шолому; Завдяки їм вона ставала пишномовною, таємничою, урочистою, що дуже подобалось сучасникам.