- •1. Література св як історичне поняття. Її значення в світовому літ.Процесі.
- •2. Періодизація та система жанрів літератури Середньовіччя.
- •3. Інтерпретація проблеми людини і Бога в літературі Середньовіччя.
- •4.Середньовічна парадигма часу. Картина світу середньовічної людини.
- •5. Проблема людини та навколишньої дійсності у Середніх віках.
- •7. Духовність та енциклопедичність як основні естетичні концепти св світосприйняття.
- •8.Кельтський епос та ірландські саги. Проблема їхньої класифікації.
- •9.Пантеон кельтських богів. Їхня функціональна характеристика.
- •10.Класифікація ірландських саг. Розвиток їх сюжетів у європейській літ.Наступних епох.
- •12. Вплив кельтських саг на розвиток жанру лицарського роману.
- •13. Кельтські творці художнього слова –друїди, філіти, барди.
- •14.Давні германці та їхня міфологія.
- •15.Створення світу в піснях «Старшої Едди»
- •16. Трагічне і героїчне в піснях «Старшої Едди»
- •17. Дидактизм «Старшої Едди»
- •18.Поезія скальдів та її поетологічні техніки
- •19.Саги про ісландців. Особливості проблематики та поетики.
- •20.Давньогерманський народно-героїчний епос. Жанрова та поетологічна специфіка.
- •23. Латинська література раннього св.Система жанрів клерикальної та світської літератури.
- •24. Апокрифічна та есхатологічна література раннього Середньовіччя.
- •25. Поняття патристики. “Сповідь” Аврелія Августина як взірець св автобіографічного жанру.
- •26.Жанровий діалог «Сповіді» Августина(автобіографія,чарівна казка).
- •28. Витлумачення проблеми часу та памяті у «Сповіді» а.Августина
- •29. Особливості жанру візії. Ґенеза жару
- •31. Художні особливості середньовічного героїчного епосу. Теорії виникнення героїчної поеми.
- •32. Давньогрецький епос та середньовічний епос. Концепція героя.
- •33. Васали та сеньйори героїчного епосу. Їхня відмінність від героя архаїчного епосу.
- •34. Жанр героїчної пісні у французькій літературі: класифікація, тематика, система персонажів.
- •35.Історія та вимисел у французькому героїчному епосі. “Пісня про Роланда”.
- •36.Лицарський кодекс у поемі “Пісня про Роланда”.
- •37.Християнські та національно-патріотичні мотиви поеми.
- •39.Сюжетно-композиційна структура «Пісні про нібелунгів». Генеза поеми.
- •40. Жанрова синкретичність поеми Пісня про нібелунгів.
- •41. Особливості хрононотопу «Пісні про нібелунгів»
- •42. Епічний герой архаїчного та героїчного епосу.
- •43. Герой та антагоністи в героїчному епосі Середньовіччя.
- •44. Жіночі образи середньовічних поем.
- •46. Доба лицарства. Хрестові походи та їхня роль у формуванні лицарської культури. Кодекс лицарської моралі та куртуазних естетичних норм. Нова концепція кохання.
- •47. Доба лицарства.Загальна характеристика.Куртуазна література і її жанри.
- •48. Класифікація та художні особливості жанру лицарського роману.
- •49. Бретонський цикл лицарських романів.
- •50. Творчість Марії Французької. Художня специфіка ле «про козолист».
- •51. Візантійський цикл лицарських романів. Творчість Кретьєна де Труа.
- •52. Роланд і Трістан: від епічного героя до героя лицарського роману.
- •53. Лицарська література. Нова концепція кохання. Елементи психологізму.
- •54. Образи Трістана та Ізольди в середньовічній літературі Західної Європи.
- •55.Мотив мандрівки в середньовічній літературі (на прикладі аналізу твору на вибір студента).
- •59. Специфіка жанру біографії трубадурів
- •60. Міська література пізнього Середньовіччя. Витоки її формування.
- •63. Місто як особливий простір. Жанрова характеристика (фабльо, тваринний, алегоричний епос).
- •66. Місце тваринного епосу в системі жанрів міської літератури.
- •67. «Роман про лиса» як найхарактерніший взірець тваринного епосу.
- •68. «Роман про лиса». Його витоки.
- •69.Алегоричний епос. Поява дидактич-алегорич.Поеми «Роман про троянду». Проблема авторства.
- •70. Функції алегорії в «Романі про троянду».
- •71. Походження св драми. Клерикальна література і театр.
- •72. Основні драматургічні жанри літератури св. Містерія, міракль, мораліте, фарс.
- •73. Виникнення міської драми. Жанрова своєрідність мораліте, фарсу та соті.
- •74. Література італійського Передвідродження.
- •75. «Нове життя” Данте та школа “солодкого нового стилю”.
- •76, 78. Структура та художні особливості поеми Данте “Божественна комедія”.
- •77.Авторське розуміння багаторівневої структури «Божественна комедія».Природа алегоризму.
- •79. “Божественна комедія” Данте: система та функції образів, місце образу автора у творі.
- •80. Побудова потойбічного світу в зображенні Данте та критерії оцінки гріховності. Образи грішників.
- •81. Літ. Доби Відродження, як історичне поняття, її значення в світовому літературному процесі.
- •82. Періодизація та система жанрів ренесансної літератури.
- •86. Теорії походження жанру сонету
- •87. Жанр сонету. Його національні варіанти в літературі доби Відродження.
- •90. Лірика Петрарки (жанри, тематика, особливості ліричного героя), її українські переклади.
- •91. Проблематика “Декамерона” Дж. Боккаччо. Класифікація новел.
- •92. Концепція кохання в “Декамероні” Дж. Боккаччо.
- •93. Роль та місце автора в оповіді “Декамерона”.
- •94. Типи та образи персонажів “Декамерона”.
- •95. Функція обрамлення у «Декамероні» Дж. Боккаччо.
- •96. Місце твору в розвитку європейської новелістики наступних епох.
19.Саги про ісландців. Особливості проблематики та поетики.
Найбільш самобутніми і цінними у пізнавальному відношенні є родові саги, або їх ще називають «саги про ісландців». У них відображено побут, вірування, суспільні відносини скандинавів епохи вікінгів. Родові саги виникли з усних переказів про перших переселенців та родових сімейних переказів, які передавались з покоління в покоління. З них поступово складалась історія роду з розгорнутою біографією одного чи кількох її представників. Родові саги охоплюють значний фактичний матеріал і велику кількість персонажів. Протягом довгого часу в Європі сагу вважали майже історичним документом. Цьому сприяла достовірність фактів, відбитих у родових сагах. Так, географія родових саг збігається з географією Ісландії. Назви рік, долин, гір, гейзерів, озер, навіть хуторів, які фігурують у сагах, збереглися до сьогодні. Змальовані події - історично зафіксовані. Проте сучасне літературознавство вважає сагу художнім вимислом і відносить до галузі літературної творчості. Головна тема родових саг - родові чвари, помста, що роздирали ісландців у «вік саг». Надзвичайно розвинуте почуття власної гідності, незалежності перепліталось у них з жадобою багатства та жорстоким свавіллям. У житті людей того часу, чоловіків і жінок, велике місце займало поняття «честі» - особистої і родової. Помста за зневажання особи і вбивство вважалась найвищим обов'язком усього роду і кожного його члена. «Сага про Ньяля» - найбільша із родових саг. Сагам властивий об'єктивний, стриманий тон розповіді, безхитрісне, тверезе викладення фактів, подій, учинків. Автор ніби розчинився в розповіді; його нема. Характеристика дійових осіб поступово складається з вражень про їх поведінку та вчинки. На відміну від стилю кельтських саг та поезії скальдів, мова родових саг бідна на художні прийоми. В ній відсутні метафори, порівняння, нема в сагах і елемента фантастики. Правда, трапляються прояви «дивовижного» (віщі сни, привиди, заклинання тощо), але це побутові забобони, характерні для первіснообщинного ладу. У родових сагах нема опису почуттів героїв, заглиблення в їхній внутрішній світ. Ми можемо судити чи здогадуватись про них лише на підставі фактів, через дію. Разом з тим саги надзвичайно драматичні за змістом. Як правило, це розповідь про вузлові моменти життя людини, про трагічний збіг обставин. І хоч герой знає (за віщими снами), що загине, він, перемагаючи страх, думаючи про славу, мужньо виходить назустріч неминучій долі. Наявність у сагах трагічної ситуації - конфлікту - зумовлює винятковий драматизм цих стриманих за стилем, докладних оповідань. Драматична напруженість посилюється віршованими вставками - віршами скальдів, яких у сагах чимало. Древньоісландська література відіграла винятково велику роль в розвитку культури всіх скандінавських народів. Сюжетні мотиви, поетику, вольнолюбний пафос саг наслідують відомі скандінавські письменники XIX-XX ст. Е. Тегнер. А. Еленшлегер, Б. Бьорнсон, Г. Ібсен, X. Лакснесс.
20.Давньогерманський народно-героїчний епос. Жанрова та поетологічна специфіка.
Збереглась незначна кількість пам'яток древньогерманського епосу. Це, наприклад, уривок «Пісні про Хільдебранта», поема «Беовульф», уривки епосу про Вальтера Аквітанського та про битву в замку Фінна.
У древньогерманському епосі відтворено буття вищого ступеня варварства: бойові виїзди, битви, чвари між родичами, здобування скарбів, викрадення нареченої тощо. В епосі оспівуються сила героя, його хоробрість, рішучість, його бойова зброя. Значна увага приділяється темі родової помсти, згідно з законами якої члени роду зобов'язані були мстити за вбивство і кривди, які завдали їхнім родичам. Значне місце в епосі відводиться скарбам, коштовностям, які були символом влади, могутності, щасливої вдачі. Однак в уявленні германців золото було і причиною трагічної долі, розбрату, кривавих чвар і смерті.
Творцем й виконавцем пісні був дружинний співець, наділений поетичним даром воїн. Свою пісню він виконував звичайно під час бенкету в колі вождя і дружинників. Обмеженість у часі змушувала співця вибирати найбільш ефектний епізод якоїсь події, оспівувати якусь особу. Характерними ознаками пісні є завершеність епічного сюжету, лаконізм, емоційна піднесеність. У пісні невелика кількість дійових осіб, значну частину займає драматичний діалог. Для германської пісні властивий тонічний алітераційний вірш, обумовлений особливостями наголосу в германських мовах. Розповідалась вона речитативом під акомпанемент арфи. З часом дружинний співець став професіональним співцем, поетом. Єдиним збереженим зразком героїчної пісні континентальних германців є уривок з «Пісні про Хільдебранта. У ньому розповідається про двобій батька з сином. Це закінчений епізод, але передбачається, що слухачам з інших поетичних джерел відомо те, що передувало цій події і що відбудеться після неї. Тридцять років провів Хільдебрант на службі у короля гуннів Аттіли і тепер повертається на батьківщину на чолі війська. На кордоні він зустрічається з сином, який виїхав з своєю дружиною назустріч ворогам. Старий Хільдебрант знає, що перед ним його син, і намагається уникнути кровопролиття. Але Хадубрант, прагнучи подвигів і слави, рветься до бою. Він не визнає у старому гунні батька (давно чув про його смерть) і називає Хільдебранта боягузом, що було для воїна найгіршою образою і робило зіткнення неминучим. Драматизм цієї історії посилюється конфліктом між обов'язком воїна і батьківським почуттям. Хільдебрант приймає виклик сина. На цьому текст уривається. Звичайно такий двобій закінчується перемогою батька або примиренням.
21-22.Англосаксонська поема «Беовульф». Специфіка епічного образу героя.
Найбільш ранньою пам'яткою стародавнього германського епосу є англосаксонська «Поема про Беовульфа». Поема налічує 3000 віршів, розпадається на дві частини. Починається вона вступом, в якому розповідається про легендарного родоначальника датських королів Скільда Скефінга. його правнук - король Данії Хротгар побудував для своїх дружинників розкішну палату «Хеорот». Та недовго розважались дружинники короля. Кожної ночі почало з'являтися люте чудовисько Грендель, яке пожирало воїнів. На допомогу датчанам прийшов хоробрий витязь Беовульф з племені геатів. Він смертельно поранив Гренделя, за що його мати мститься дружинникам. Тоді Беовульф спускається у страшенну морську глибину, житло Гренделів, і чудодійним мечем розправляється з кровожерливою матір'ю поверженого чудовиська. Нагороджений вдячними датчанами, Беовульф повертається на батьківщину і здійснює ще немало подвигів. 50 років він щасливо править геатами. Але на його землі нападає вогненний дракон. Старий король вбиває його і сам гине від отруйного зуба дракона. Над прахом Беовульфа насипають високий могильний пагорб, разом з ним закопують і коштовності з печери дракона. Дванадцять кращих воїнів віддають останні почесті доблесному і мудрому вождю. Особливістю поеми є докладність описів і численні відступи: детальне змалювання боїв, розповіді героя про свої подвиги тощо. «Беовульф» насичений фольклорно-казковими і міфологічними образами і мотивами. Фантастичні подвиги Беовульфа розгортаються на історично достовірному фоні буття германських племен, подвиги і героїчна смерть героя зв'язані з захистом народу, з племінними, загальнонародними інтересами.«Беовульфу» присвячена величезна кількість наукових досліджень, однак загальноприйнятої концепції нема. До цього часу ведуться дискусії про процес становлення поеми, місце її виникнення, авторство. Висловлена була навіть думка, що «Беовульф» є скандінавською поемою, перекладеною англосакською мовою. Вважають, що джерела «Беовульфа» сягають загальногерманських язичницьких часів. Стародавні пісні і сказання (які могли бути першоосновою «Беовульфа») засвоєні англосаксами ще до переселення на Британські острови. Цей епічний фонд пройшов поетапну обробку і в умовах англосаксонського воєнно-аристократичного середовища значно відійшов від першооснови. Не встановилась єдина думка і щодо авторства. З одного боку, «Беовульфу» властиве християнське світосприйняття. Так, у поемі часто згадується ім'я бога, і окремі події мотивуються його втручанням, виявляється знайомство автора з біблійними сюжетами, засуджується язичництво короля данів тощо. З другого боку, в поемі сильні язичницькі уявлення і вірування. В тексті часто трапляються посилання на долю, віра в її неминучість, кривава помста вважається моральним обов'язком воїна. Спроби встановити історичний прототип Беовульфа виявились безрезультатними. Очевидно, це збірний образ ідеального воїна і правителя. Характерною рисою епоса якраз і є зображення маловідомої історичної, а то і зовсім вигаданої особи, що дає великий простір для вираження через цей образ народних дум та сподівань. Проводять паралель між Бео и Енеєм. Схожі розповіді про подвиги. Сходження Бео в озеро, сходження Енея в підтем.царство. правління Бео, правління Енея.