74. Література італійського Передвідродження.

Проторенессанс (від від грец. Protos - «перший» і франц. Renaissance - «Відродження») - етап в історії італійської культури, що передує Ренесансу, який припадає на дученто (1200-ті) і треченто (1300-ті). Вважається перехідним від епохи Середньовіччя до епохи Відродження. Термін був вперше введений швейцарським істориком Я. Буркхардтом. В італійській культурі XIII-XIV ст. на тлі ще сильних візантійських і готичних традицій стали з'являтися риси нового мистецтва - майбутнього мистецтва Відродження. Тому цей період його історії і назвали Проторенессансом. Аналогічного перехідного періоду не було ні в одній з європейських країн. У самій Італії проторенессансное мистецтво існувало тільки в Тоскані і Римі. Для мистецтва Проторенессанса характерна поява тенденцій до чуттєвого, наочного відображення реальності, світськість (на відміну від мистецтва Середньовіччя), поява інтересу до античної спадщини (притаманної мистецтву епохи Відродження). Яскравим представником літератури цього періоду є Данте Аліг'єрі (1265—1321), автора «Нового життя» та «Божественної комедії». У світобаченні, політичних та моральних поглядах, естетиці Данте тісно переплелись середньовічні та ренесансні елементи. До цього ж періоду відноситься поезія школи «Дольче стиль Нуово». Для літератури характерно чуттєве посилення, реалістичність образів. Традиції мистецтва Проторенессанса були сприйняті такими художниками Відродження, як Брунеллескі, Донателло, Мазаччо.

75. «Нове життя” Данте та школа “солодкого нового стилю”.

Данте з молодих років, навчаючись юриспруденції в Болонському університеті, захоплюється поезією. Особливий вплив на нього здійснює школа "солодкого нового стилю", засновником якої був викладач літератури Болонського університету Гвідо Гвініцеллі. Саме його Данте називав своїм учителем і батьком. Лірика школи "солодкого нового стилю" поєднувала в собі досвід провансальської рицарської поезії з її витонченим культом служіння Дамі й традиції сіцілійської поезії, насиченої роздумами та філософським розгляданням краси. Ранні твори Данте (30 віршів, із яких 25 сонетів, 4 канцони і одна станца), об'єднані прозовим текстом, склали збірку під назвою "Нове життя". Твори цієї збірки несуть в собі всі елементи "солодкого нового стилю" - філософічність, риторичність, містичну символіку та витонченість форми. Але разом з тим, збірка стає і першим здобутком нової ренесанської літератури - справжнім гімном життю і любові. Вже сама назва її є символічною. Вона може трактуватись як "нове", "оновлене", "молоде" і може мати кілька смислових значень. По-перше, зміну одного періоду життя іншим (реальний план). По-друге, оновлення, пов'язане з культом дами серця і осмислене у відповідності з нормами любовного етикету, характерного для провансальської культури (план стилізації життєвих подій: "Нове життя" - автобіографічна повість про історію кохання Данте до Беатріче). І, по-третє, духовне переродження в релігійному розумінні (найвищий, філософський план). Цікаво відзначити, що вже в дебютному творі Данте оновлення має ступеневу систему - від земної дійсності (перша зустріч дев'ятирічного Данте з восьмирічною Беатріче в першій главі) через очищення до споглядання раю в останніх главах, де він, після смерті Беатріче, спираючись на символіку цифри дев'ять, доводить, що вона була "чудом, корінь якого знаходиться лише в дивній трійці". Ця смислова багатозначність, цей безупинний рух душі від земного до небесного, божественного позначать собою зміст і структуру вже в роки вигнання. Справа у тому, що Данте не тільки кохається в поезії, а й, будучи людиною цільного характеру й сильних пристрастей, людиною з розвиненою громадянською свідомістю, стає помітною політичною постаттю. «Нове життя» - це непервершений твір Данте про його кохання до Беатріче. Воно невичерпне, він не може просто описати його словами. Навіть після її смерті він продовжує її кохати, хоча в нього роботи, він перечитує філософські роботи Цицерона та інших письменників. І каже, що якщо Господь продовжить його життя ще трошки, то він опише цю жінку так, як ще ніхто ще ніколи не описував.