14. Класифікація економічних систем прийнята Світовим банком

За рівнем доходу кожна економіка класифікується на (класифікація Світового банку):

1. Країни з низьким доходом (low-income countries) — 64 держави, у яких ВНП на душу населення становить 725 дол. США або менше.

2. Країни з середнім доходом (middle-income countries), які діляться на:

а) країни з нижчим середнім доходом (lower middle-income countries) — 66 держав з ВНП на душу населення у межах від 726 до 2895 дол. США;

б) країни з вищим середнім доходом (upper middle-income countries) — 35 держав, в яких ВНП на душу насе­лення — 2896— 8995 дол. США.

3. Країни з високим доходом (high-income countries) — 44 держави, в яких ВНП на душу населення становить 8995 дол. США і вище.

Склад кожної групи щороку переглядається Світо­вим банком у відповідності зі змінами в рівнях доходу в окремих країнах.

15. Типологізація національних (країнових) моделей.

Картину світу за ознакою взаємодії держави і еконо­міки неможливо зрозуміти без деякої типологізації націо­нальних параметрів такої взаємодії. В економічній науці така типологізація пов'язана з використанням терміну «модель економіки».

Термін «країнова, або національна модель» був вве­дений у науковий оборот відносно недавно, у останній чверті XX ст. Існують наступні трактовки даного поняття:

1) це схематичне описування будь-якого явища або процесу у суспільстві;

2) це взірець, що є еталоном щодо відтворення.

Це дає можливість проводити порівня­льний аналіз національних моделей, які існують у світо­вому господарстві з урахуванням його еволюційного роз­витку. Порівняльні дослідження проводяться за критерія­ми, а результатом цих розробок мають бути пропозиції по типологізації національних (країнових) моделей.

Таким чином, три описані типи ринкових моделей від­різняються один від одного за наступними параметрами:

1. різною структурою власності - від значної пере­ваги приватної власності до підтримки пропорцій змішаної економіки;

2. соціальною політикою - у першому випадку вона розрахована на певну, найменш захищену групу населення, у другому - на все населення, у тре­тьому - проводиться майже егалітарна політика;

3) участю держави у перерозподільчих процесах - воно нарощується від першого модельного типу до третього;

3. межами державної участі в економіці - вони та­кож поширюються в указаному напрямі.

Країнова модель економічного розвитку — це сукуп­ність елементів, що формують цілісність національного гос­подарства, і механізм, який забезпечує тісний зв'язок і взає­модію цих елементів.

Серед розвинутих країн виділяють три групи країно­вих моделей ринкової економіки:.

1.Для ліберальної, або приватно-корпоративної моделі (наприклад, США) характерні наступні риси:

• абсолютне перевищення приватної власності;

• законодавче забезпечення максимальної свободи суб'єктів ринку;

• обмеження сфери державного регулювання прове­денням макроекономічної політики;

• відносно невелика частка держбюджету у ВВП та питома вага держінвестицій і виплат по лінії со­ціального забезпечення у структурі державних видатків.

2.Типова модель соціально орієнтованої економіки (наприклад, Німеччина) відрізняється наступними па­раметрами:

• «змішана економіка», в якій достатньо висока ва­га державної власності;

• макроекономічне регулювання здійснюється не тільки засобами кредитно-грошової і податково — бюджетної політики, але й охоплює інші сфери економіки (структурна, інвестиційна політика) і трудових відносин (регулювання зайнятості);

• особливе значення для державних органів має підтримка конкурентних відносин в економіці, що забезпечується засобами структурної політики і підтримкою малого і середнього бізнесу;

• висока доля держбюджету у ВВП («держава добробуту»);

• розвинута система соціальної підтримки насе­лення за провідної ролі в ній держави, видатки якого по цій лінії складають значну частину держбюджету

3.Соціал-демократична модель (країни Скандинавії) близька до попередньої, проте її особливість — гранична соціалізація, що можлива в ринковій економіці:

• значна роль держсектору, в структурі якого пере­важають об'єкти соціального призначення;

• доля держбюджету у ВВП перевищує 50 %, у видатках домінують статті, з яких фінансується соціальна сфера;

• регулювання трудових відносин не на рівні під­приємств і галузей, а на національному рівні;

• державна соціальна політика включає засоби, що мінімізують рівень безробіття і дифференціацію населення за рівнем доходів.

Критерії типологізації моделей розвитку

• Роль уряду в економіці - як інституту, який забезпечує ефек­тивність функціонування ринкового механізму (ліберальна роль) або заміщує його при виконанні критично ва­жливих для економічної системи функцій (активістська роль) - можна визнати першим.

• Позицію уряду в економіко-політичній системі (критерій описує особливості взаємодії уряду або суб'єктів прийняття політичних рішень - СППР — з економічними суб'єктами). В даному контексті можна виділити три ідеальних типи позиції уряду:

1. автономний уряд, незалежний у своїх діях від груп тиску і виборців;

2. консенсус СППР і груп тиску («консенсус еліт») - групи тиску надають політичну підтримку в обмін на здійснення вигідної, для них економічної політики;

консенсус СППР і виборців («консенсус мас») - оріє­нтація СППР на бажання основної маси електорату.