45. Вербальна комунікація в порівняльному менеджменті

Вербальна комунікація. Зміст вербальної комунікації відрізняється залежно від культури: американці є більш цілеспрямованими і прямолінійними, в Японії між собою спілкуються лише люди одного рангу, в Азії жартів і голосного сміху краще уникати.

Мова є засобом передачі думок. Вона дає змогу здійснювати процес комунікації, і є засобом впливу на суспільну свідомість. Однак процес спілкування не завжди дає належні результати через двостороннє неро­зуміння мови, тому що навіть при її відмінному знанні є поняття (незва­жаючи на правильний переклад), пов'язані з різними асоціаціями.

Нині стало традицією використовувати для рекламування певних продуктів визначені мови. Так, наприклад, для рекламування прохолоджувальних напоїв і сигарет використовують переважно англійську мову, для жіночих парфумів - французьку, для чоловічих - англійську. В рекламуванні алкогольних напоїв мова залежить від товару і його походження. Так, для рекламування віскі використовують англійську мову. Отже, контекст відіграє головну роль для пояснення багатьох особливостей процесу комунікації [3].

Контекст - це закінчений за змістом уривок тексту, що містить пе­вну інформацію, котру передають за допомогою засобів комунікації. На основі контексту можна встановити значення слова чи речення, які містить певне повідомлення.

Складний контекст

- характерні повідомлення, з яких особа концентрується на ото­ченні, в котрому відбувається зустріч.

-в Японії та більшості арабських кра­їн повідомлення часто є закодованими і непрямо вираженими (наявний зашифрований підтекст).

Простий контекст

- представники зустрічаються лише для того, щоб виконати завдання. Оскільки вони не знають добре один одного, при спілкуванні є прямими і зосереджуються саме на цьому -в США та Канаді вони передаються прямо і співрозмовник чітко висловлює те, що має на увазі.

46. Невербальна комунікація в порівняльному менеджменті

Невербальна комунікація - це процес передачі повідомлень за до­помогою таких засобів, як мова тіла, з використанням фізичного прос­тору.

Основні форми невербальної комунікації:

1. Жестикулювання руками (потирання рук)

2. Міміка (вираження усмішки, нахмурення брів)

3. Поза і положення ніг

4. Одяг і зачіска

5. Міжособова дистанція (проксеміка)

6. Контактування очима і спрямування погляду, особливо при розмові

7. Носіння прикрас і коштовних речей

8. Парамова (тембр голосу, інтонація, гучність)

1. Смак (символізм у їжі, спілкування за чашкою кави чи чаю, задово­лення потреби в курінні чи жуванні жуйки)

9. Косметика: тимчасова (пудра), постійна (татуювання)

10. Символізм часу (дуже пізній або ранній дзвінок другові, занадто тривалий чи короткий виступ із доповіддю чи промовою, обідня перерва)

Для міжкультурних комунікацій важливим є вивчення таких понять, як кінетика, проксиміка, хронеміка і хроматика.

Кінетика вивчає процес комунікації, що відбувається за допомо­гою мови тіла і жестів обличчя. Основні галузі дослідження кінетики: контактування очима, положення тіла або жестикулювання.

• контактування очима (окулесика) - на­приклад, у США під час ділового спілкування вважається нормальним дивитися в очі співбесіднику.

• вивчення положення тіла людини, оскільки не­правильне трактування рухів і жестів спричиняє ряд проблем. Напри­клад, звична поведінка для жителів США (ставити ноги на стіл під час переговорів) може бути образливою і неприйнятною для представників народів Близького Сходу.

• комуні­кацію з використанням контакту тіла називають хептикою. Жестикулювання - наприклад, якщо Ви не подасте в Німеччині при вітанні руки, це буде розцінено як неповага. При цьому в інших культурах серед осіб однієї статі прийнято обійматися і/ або цілуватися в щоку. Цере­монія вручення візитних карток в Азії з використанням контакту очима і увагою є церемонією. Німці заявляють про свій статус за допомогою титулу, американці пропонують у спілкуванні перехід на «ти». Часто нерозуміння жестів можуть спричинювати проблеми для менеджерів-експатріантів. Так, знак, котрий у США застосовують, щоб сказати: «Все в порядку», краще не використовувати в Бразилії. Цей знак також означає «0» або «нічого» у Франції.

Проксиміка вивчає способи використання людьми фізичного про­стору для передачі повідомлень. Наприклад, у США є 4 види дис­танцій, що люди використовують під час комунікації: інтимний про­стір - для дуже конфіденційного спілкування; персональний - для спілкування з сім'єю і близькими друзями; соціальний - для ведення ділових справ; суспільний - для спілкування з групою людей. Є ряд значних відмінностей при збереженні дистанції під час розмови. Це залежить від багатьох факторів: національності співробітників, соціа­льного походження тощо. Так, араби, індійці, південні-американці під час спілкування знаходяться близько один від одного, європейці та азі­ати зберігають дистанцію, хоча для європейців характерні відмінності.

Хронеміка досліджує використання часу в певній культурі. Визна­чають таких два типи застосування часу: монохронну і поліхронну ча­сову орієнтацію.

• Монохронний вимір часу - вважають, що справи залаго­джуються одна за одною у певному порядку [23, Р. 110].

• Поліхронне відношення до часу - переконані, що кілька робіт можна виконати одночасно [25, Р. 200].

Хроматика вивчає спосіб використання кольорів для обміну по­відомленнями. Кожне суспільство застосовує хроматику, але значення кольорів може бути різним у різних культурах. У багатьох азіатських країнах шампуні мають темний колір, тому що більшість покупців хо­чуть, щоб миючий засіб був того самого кольору, що і їхнє волосся, оскільки світлий шампунь на їхню думку, може висвітлити і волосся. В розвинутих країнах Заходу виготовляють переважно шампуні світлих кольорів, тому що це вважається свідченням чистоти і гігієни.

Кольори в різних культурах виражають різні цінності та почуття. Так, наприклад, у Німеччині політичне спрямування партій можна ви­значити за допомогою таких кольорів: чорного, жовтого, коричневого, зеленого, червоного. В країнах, де сповідують іслам, зелений колір є кольором пророка.