«Порівняльний менеджмент»

1. Сутність, мета і завдання порівняльного менеджменту

Порівняльний менеджмент є частиною загальної теорії менеджменту, в рамках якої формуються уявлення і вивчаються закономірності взаємодії представників різних культур в системах управління діловими підприємствами, як національного так і мультинаціонального характеру, і на основі якої можуть бути вироблені практичні рекомендації по управлінню колективами.

При цьому порівняльний менеджмент займається виключно питаннями пов’язаними саме з управлінням бізнесу, хоча в ширшій постановці результати порівняльного менеджменту можуть бути успішно використані і в сферах політичного і соціального управління.

Мета існування і розвитку порівняльного менеджменту:

• підвищення ефективності управління бізнесом за рахунок обліку і грамотного використання менеджерами різних рівнів національно-культурних особливостей поведінки своїх підлеглих і партнерів;

• взаємодія національно-культурних особливостей з економічним, правовим, соціальним і політичним середовищем в країнах, в яких здійснюється бізнес;

• соціально-політичні цілі: грамотне використання сприяє зміцненню довіри і взаємостосунків людей різних культур.

Завдання порівняльного менеджменту:

1. аналіз проблем порівняння сучасних економічних систем;

2. розуміння того, як організовується робота в мультинаціональному середовищі в умовах взаємодії різних ділових культур;

3. проведення порівняльного аналізу національних моделей менеджменту;

4. аналіз проблем порівняння напрямів державного управління, управління організаціями.

2. Принципи, і підходи до порівняльного менеджменту

Існують наступні підходи до порівняльного менеджменту:

1. Одна група вчених дотримується універсального підходу і стверджує, що відмінності між країнами не істотні, а економічне життя підпорядковане універсальним законам. Логічним слідством є припущення, що досягнення американського менеджменту легко і просто переносяться на практику інших країн.

2. Інші дослідники проблем порівняльного менеджменту вважають, що система управління залежить від рівня економічного розвитку країни. Відповідно, виділяються кластери, в які входять країни з приблизно однаковим рівнем розвитку. Такий підхід називається економіко-кластерним.

3. Нарешті, міркування деяких базуються на визначення культурних відмінностей між країнами достатньо серйозних і таких, що є визначальний для формування системи управління. В цьому випадку одиницею вивчення є та або інша культура, а підхід визначають як культурно-кластерний.

Найбільші досягнення в порівняльному менеджменті зв’язуються з третім підходом, тому найбільше місце в допомозі приділене дослідженням, пов’язаним саме з ним. Проте, важливою є і роль інститутів у формуванні національних особливостей менеджменту. У зв’язку з цим певна увага приділяється і результатам досліджень, які можна віднести до другого напряму. У найближчому майбутньому буде здійснено синтез цих двох напрямів.

Основними принципами, які використовуються в порівняльному менеджменті, є:

• історичність розгляду явищ;

• системність;

• типізація.