Методика навчання української мови

Українська мова як навчальна дисципліна в середніх навчальних закладах освіти

Українська мова як навчальна дисципліна в загальноосвітній школі. Концептуальні засади навчання української мови. Значення шкільного курсу української мови та його місце серед інших навчальних дисциплін. Головна мета навчання української мови. Завдання шкільного курсу української мови (рідної й нерідної). Основні аспекти навчання мови: лінгвістичний, педагогічний, психологічний, моральний, естетичний. Комунікативне спрямування у навчанні мови: основні характеристики спілкування, основні етапи навчання спілкування.

Психологічні та дидактичні основи навчання української мови. Зв’язок методики навчання мови з психологією та дидактикою. Зв’язок мови (мовлення) і мислення у навчальному процесі. Мовленнєва діяльність та її компоненти. Мотиви учіння. Мовні та мовленнєві уміння і навички.

Принципи навчання мови як шляхи взаємодії вчителя та учнів. Загальнодидактичні (традиційні) принципи навчання. Сучасні принципи (гуманізація і гуманітаризація; єдність національного і загальнолюдського; розвивальний характер навчання; співтворчість, співробітництво; індивідуалізація та диференціація; оптимізація, відкритість, динамічність). Лінгводидактичні принципи навчання мови: загальнометодичні (функціональний, міжпредметного та внутріпредметного зв’язку, нормативно-стилістичний, взаємозалежність усного та писемного мовлення та ін.) і специфічні (рівневі).

Програми і підручники з української мови

Зміст і принципи побудови шкільного курсу «Українська мова». Основні етапи вивчення української мови. Варіативність структури і змісту шкільного курсу мови. Програма як основний документ, затверджений Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України. Структура програми (пояснювальна записка, власне програма, додатки) та лінійний, ступеневий принципи побудови. Чотири змістові лінії (мовленнєва, мовна, соціокультурна й діяльнісна), що сприяють формуванню особистості учня. Поліваріантність програм (для шкіл з українською мовою навчання, для шкіл з російською та іншими мовами навчання). Поглиблений курс української мови. Факультативні та поглиблені курси української мови.

Шкільний підручник як спеціальна навчальна книга, що є джерелом одержання знань, формування практичних умінь і навичок з української мови. Функції підручника: інформаційна, систематизуюча, трансформуюча, виховна, розвивальна, культурологічна, рефлексивно-корекційна. Структура підручника: текстовий компонент (теоретична, практична частини) і позатекстовий компонент (питання, завдання; зміст, заголовки, позначки; ілюстративний матеріал).

Наукові основи й особливості навчання української мови у школах з російською та іншими мовами навчання

Вплив мовного середовища на навчання української мови як державної Концептуальні засади навчання української мови в школах з іншими мовами навчання. Роль транспозиції та інтерференції в навчанні української мови в школах з іншими мовами навчання.

Особливості методики навчання української мови як другої. Психологічні і психолінгвістичні основи засвоєння української мови як другої.

Методи навчання української мови: класифікація, методика застосування

Поняття про методи і прийоми навчання української мови. Класифікація методів навчання як лінгводидактична проблема. Характеристика методів навчання. Слово вчителя як метод навчання (розповідь, пояснення, лекція).

Метод бесіди, її види й структура: евристична; репродуктивна; узагальнювальна; контрольно-корекційна. Метод спостереження над мовою. Метод роботи з підручником. Метод вправ. Різноманітні типи: за рівнем засвоєння знань – репродуктивні, конструктивні, аналітичні, творчі (І. Рахманов, Ю. Пассов,

М. Успенський); за дидактичною метою, ступенем самостійності і творчості - підготовчі, вступні, тренувальні, завершальні (В. Онищук); за зразком, конструктивні, творчі (М. Львов); за характером мовленнєвих операцій - членування мовленнєвого потоку на структурні компоненти, завершення побудови мовних одиниць, розширення й згортання висловлювань, заміна окремих елементів, перебудова і будова мовних одиниць, редагування, переклад (В. Мельничайко); за видом навчальної роботи – підготовчі та комунікативні

(В. Скалкін); за етапом становлення мовленнєвих навичок – мовні-аналітичні, конструктивні-мовленнєві, комунікативні (В. Мельничайко); за формою проведення – усні й письмові (О. Текучов); за змістом – фонетичні, граматичні, орфографічні, стилістичні (О. Текучов); за місцем виконання – класні, домашні (М. Пентилюк, Т. Окуневич).

Інтерактивні методи навчання: гронування або асоціативний кущ; бесіда за метод прогнозування або заперечення; мікрофон, коло ідей та ін.

Прийоми і засоби навчання мови

Поняття про прийоми навчання. Прийоми мисленнєвого характеру (аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, конкретизація, узагальнення, індукція, дедукція). Специфічні прийоми навчання мови: мовний розбір; заміна, поширення, перестановка мовних одиниць; моделювання структури речення, словосполучення; конструювання речень, словосполучень певного типу, відмінювання слів; алгоритмізація; лінгвістичний і стилістичний експеримент.

Прийоми роботи над текстом: озаголовлення тексту, членування тексту, складання плану, визначення основної думки тексту; побудова тексту певного стилю; відтворення деформованого тексту, композиційне оформлення текстів різних стилів мовлення.

Засоби навчання. Класифікація засобів навчання. Чотири групи засобів наочності: засоби зорової наочності (друковані, екранні); засоби слухової наочності; засоби зорово-слухової наочності; комп’ютерна техніка. Інформаційно-комунікаційні засоби навчання.

Сучасний урок української мови, вимоги до нього

Урок як основна форма навчально-виховного процесу. Технологія сучасного уроку як систематичне і послідовне втілення на практиці попередньо спроектованого навчально-виховного процесу. Складові технології уроку: учитель і учень; цілі навчання; структура і зміст; оптимальна організація уроку; методи, прийоми і засоби навчання; оцінка уроку. Сучасний урок української мови, його особливості (виховання мовної особистості, формування комунікативної компетенції, морально-вольових якостей, активний розумовий розвиток учнів). Мовленнєва спрямованість уроку. Текстова основа уроку мови. . Найголовніші риси сучасного уроку мови (сучасність, оптимальність, інтегральність, науковість, результативність, програмування діяльності вчителя й учнів, використання засобів навчання і ТЗН, якісна і кількісна оцінка результатів уроку). Основні критерії сучасного уроку (за М.І. Пентилюк): розвивальний потенціал уроку, використання активних методів і засобів навчання, системність знань учнів, творчий потенціал уроку, методичне забезпечення сучасними технологіями, проблемне та інтерактивне навчання. Вимоги до уроку: дидактичні, психологічні, технічні та гігієнічні Основні вимоги до вчителя-словесника (уміння діагностувати цілі завдання; досконало володіти мовою; моделювати профільну підготовку; створювати нові види наочності; розробляти опорні конспекти; володіти проблемним навчанням; організовувати групову та індивідуальну роботу).

Типи уроків української мови, їх методика проведення

Проблема класифікації уроків мови ( типологія уроків С. Чавдарова, М. Позднякова, О. Текучова, В. Онищука, О. Біляєва ). Класифікація уроків, запропонована К.Плиско, С. Караманом. Сучасна модернізована класифікація типів уроків(за М. Пентилюк). Структурні елементи уроку. Уроки різних типів: аспектні уроки й уроки розвитку комунікативних умінь і навичок. Особливості структури кожного типу уроку (за О. Біляєвим): уроки вивчення нового матеріалу; уроки формування вмінь і навичок; уроки систематизації й узагальнення вивченого; уроки повторення окремої теми, розділу; уроки перевірки і обліку якості знань, умінь і навичок; уроки аналізу контрольних робіт.

Класифікація і структура уроків розвитку комунікативних умінь і навичок

Особливості уроків розвитку комунікативних умінь і навичок: урок навчального переказу; урок контрольного переказу; урок аналізу контрольного переказу; урок навчального твору; урок підготовки до контрольного твору; урок контрольного твору; урок аналізу контрольного твору; урок аудіювання та читання.

Нестандартні уроки мови. Планування уроків та підготовка до них. Аналіз уроку мови

Нестандартні уроки та методика їх проведення (інтегровані, бінарні урок КВК, урок-подорож, урок-пресконференція, урок-семінар тощо).

Планування уроків, що здійснюється для організації роботи вчителя і передбачає перспективу в навчанні. Види планування (календарне, тематичне, план-конспект), їх специфіка. Етапи підготовки до уроку: визначення і формулювання теми, мети, завдань; добір літератури з теми; добір навчальних завдань, дидактичного матеріалу; групування відібраного навчального матеріалу; планування форми контролю і корекцій знань учнів; підготовка обладнання уроку; домашнє завдання; визначення інноваційних елементів на уроці, його новизни; складання конспекту уроку.

Аналіз уроку мови. Мета (ознайомлення з системою та стилем роботи вчителя, вивчення й узагальнення передового педагогічного досвіду тощо) і структурні елементи аналізу (загальні відомості про урок, його тип, структуру і зміст; аналіз змісту етапів уроку; результативність; висновки та пропозиції; методичне забезпечення уроку; використання нових технологій на уроці; дотримання вимог до уроку; рівень культури мовлення вчителя та учнів).

Наукові основи мовленнєвої діяльності учнів

Зв’язне мовлення як складова частина багатопланової навчальної діяльності. Значення і завдання роботи. Основні напрями роботи з розвитку мовлення (збагачення словника, засвоєння мовних норм, зв’язне мовлення) і принципи мовленнєвої підготовки учнів (єдність мовлення і мислення, зв'язок усного і писемного мовлення, зв'язок роботи з іншими розділами, зв'язок з вивченням літератури та інших предметів).

Етапи формування мовленнєвих умінь і навичок: кумуляція, мотивація, усвідомлення, тренування, узагальнення. Опора методики зв’язного мовлення на відомості про текст, основи мовленнєвого спілкування.

Рецептивні (аудіювання, читання) та продуктивні (говоріння, письмо) види мовленнєвої діяльності.

Уміння і навички аудіювання (розуміти мовлення в різних ситуаціях спілкування, визначати тему, мету мовлення, встановлювати, підтримувати контакт ).

Уміння й навички читання вголос (мовчки): читати з достатньою швидкістю, гарною дикцією відповідно до орфоепічних та інтонаційних норм; розуміти фактичний зміст тексту, знаходити в тексті необхідну інформацію тощо.

Уміння і навички говоріння (діалогічного і монологічного мовлення): досягати комунікативної мети, дотримуватися теми спілкування, аргументувати, дотримуватися правил спілкування тощо.

Уміння і навички письма (написання переказів і творів) : будувати висловлювання певного обсягу, добирати і впорядковувати необхідний для реалізації задуму матеріал, враховувати тему висловлювання, виразно відображати головну думку, розрізняти головний і другорядний матеріал тощо.

Перекази, їх види, методика проведення

Переказ як вид роботи з розвитку зв’язного писемного мовлення . Значення переказів. Види переказів(за метою проведення, за наявністю творчих елементів, за обсягом, за формою мовлення, за типом мовлення). Методика проведення переказів. Підготовка до переказу. Складання плану. Мовний аналіз тексту. Норми оцінювання переказу.

Учнівські твори, їх види, методика проведення

Твір як вид роботи, що передбачає самостійний виклад учнями думок, суджень, почуттів. Види творів (за метою проведення, за місцем виконання, за формою мовлення, за ступенем самостійності, за типом мовлення, за наявністю додаткового завдання, за джерелами матеріалу). Методика проведення твору-розповіді, твору-опису, твору-міркування. Методика перевірки й оцінювання творів.

Шляхи попередження мовних і мовленнєвих помилок

Критерії класифікації помилок : урахування форм мови (усної і писемної), опора на рівні мови, стилістична диференціація мови, зв’язність мовлення. Три групи помилок: помилки в усному мовленні (орфоепічні, акцентні), помилки в писемному мовленні (правописні - орфографічні й пунктуаційні) та помилки в усному і писемному мовленні (змістові, лексичні, граматичні – морфологічні, синтаксичні, стилістичні). Класифікація лексичних помилок. Класифікація граматичних помилок. Класифікація стилістичних помилок. Класифікація помилок у змісті висловлювання. Методика редагування чужого і власного тексту.