24. Моделі життєвого циклу ісм.

1. каскадна модель (до 70-х рр..) —послідовний перехід на наступний етап після завершення попереднього.

Характерна для автоматизації відокремлених непов’язаних задач , що не потр. Інформаційної інтеграції і сумісності, просторового, технічного і організаційного сполучення з іншими системами. для окремих задач каскадна модель є придатною щодо термінів розробки і надійності, але її застосування для великих і складних систем призводить до невідповідності проектних рішень вимогам, що з часом змінюються.

2. інтеграційна (1970-1980-ті рр..) — з інтеграцією повернення на попередні етапи після виконання чергового етапу. За цього підходу проектні рішення одержують при реалізації окремих задач, пов’язаних комплексною інформаційною системою. Недоліки: неузгодженість у проектних рішеннях і документації, заплутання функт. Та сист. Архітектури та її погана життєздатність.

3. спіральна модель (1980-1990-ті рр..) — прототипна модель, що передбачає поступове розширення прототипу ІСМ. Підхід до проектування „згори-униз”, коли спочатку визначається склад функцій підсистем, а потім постановка окремих задач.

Спочатку визначаються такі загальносистемні питання, як організаційна інтеграція, бази даних, техн. оброблення інформації, після чого визначаються технічні рішення конкретних задач. В основі — застосування прототипної технології або RAD-технології швидкої розробки прикладних програм.

25. Стадії канонічного проектування

Для канонічного пректування характерне застосування ручної технології для індивідуального проектування, здійснюваного на рівні виконавців без використання яких-небудь інструментальнихзасобів, що дозволяють інтегрувати виконання елементарних операцій. Основним призначенням перших трьох стадій є обгрунтування економічної доцільності створеняня ІСМ і формулювання вимог до неї. У результаті виконання першої стадії проектувальники одержують матеріали обстеження, що містять повний і достовірний опис досліджуваної предметної області, зокрема: ціль функціонування; організаційну структуру системи й обєкта управління; функції керування, виконувані в цих підрозділах, технологічні процеси оброблення управлінської та економічної інформації. На другій стадії здійснюються розроблення альтернативних варіантів концепції ІС, оцінювання їхніх переваг і вад, необхідних ресурсів на їх реалізацію та вибір оптимального варіанта на основі зіставлення вимог користувача та характеристик пропонованого варіанта системи. На третій стадії розробляють документ „Технічне завдання” (ТЗ), до складу якого входять вимоги до утворюваної системи та її окремих компонентів – програмного, технічного та інформаційного забезпечення, а також цільові установки на проектування нової системи. До складних ІСМ іноді включають четверту стаді.-розроблення „Ескізного проекту”, що містить опис попередніх рішень щодо ІСМ вцілому та окремих видів забезпечення. Ці рішення опрацьовуються на логічному рівні. На пятій стадії – „Технічне проектування” – виконуються роботи з логічного розроблення та вибору найкращих варіантів проектних рішень, у результаті чого створюється „Технічний прект”. Шоста стадія – „Робоче проектування” – повязана з фізичною реалізацією вибраного варіанта проекту та розробленням документації „Робочого проекту”. На сьомій стадії – „Введення в експлуатацію”-виконується комплекс робіт із підготовки підприємства до впровадження розробленого проекту ІСМ: перевірка коректності роботи деяких частин проекту та комплексна системна перевірка всіх частин проекту. Восьма стадія – „Супроводження та модернізація інформаційної системи”- передбачає здійснення робіт з експлуатації ІС; супроводження та модернізації ІС.