Розділ іі Зв'язок методики з іншими науками

Відомості про вивчення іноземних мов відносяться до віддаленихчасів: в епоху розквіту культури в Сирії, древньому Єгипті, Греції, Римііноземні мови мали практичне та загальноосвітній значення в силужвавих торговельних і культурних зв'язків між цими країнами. Їх роль неслабшала також і в період середньовіччя, про що свідчатьлітературні пам'ятки того часу та лексичні запозичення, відзначений?? тісловниками західноєвропейських мов. Спочатку грецька, а потім латинськамови були тими основними іноземними мовами, яких навчали приватно ів школах. Однак, ні одну іноземну мову протягом всієї історіїрозвитку культури країн Європи не грав такої виняткової ролі, яклатинська (протягом п'ятнадцяти століть). Лише з розвитком національнихмов у Західній Європі латинська мова втрачає свою чільну роль,залишаючись, однак, в загальноосвітній системі навчання на довгі роки.

Значення латині було першою ознакою вченості. Ще на початку минулогостоліття в Німеччині латинською мовою писали та захищали дисертації. Длянавчання латинської мови використовувалися перекладні методи, які вНадалі мали істотний вплив на методику викладаннязахідноєвропейських мов - французької, німецької та англійської.

Історія методів викладання іноземних мов найбільш повнодосліджена і описана І. В. Рахманова. Історією методики займалися К. А.

Ганшина, І. А. Грузинська, Ф. Аронштейн, В. Е. Раушенбах. Окремі розділиісторії методів викладені в роботах З.М. Цвєткової, С.К. Фоломкіной, Н. І.

Гез, Ю. А. Жлуктенко, Р. А. Кузнєцової. Класифікація методів навчанняіноземних мов являє собою складне питання, тому що в основу їхнайменування були покладені різні ознаки. Залежно від того,який аспект превалює у викладанні, метод називається лексичним абограматичним; які логічні категорії є основними, --синтетичним або аналітичним. Відповідно до того, розвиток самогоуміння є метою навчання, розрізняють усний метод I метод читання, заспособу семантизації матеріалу - переводили і прямий методи. Назваметоду визначається прийомом, покладеним в основу роботи над мовою,наприклад, аудіовізуальний, наочний. За принципом організації матеріалутрадиційного методу протиставляють метод програмованого навчання.

Відомі також методи, що одержали свою назву по імені їх авторів --методи Берлица, Гуена, Палмера, Уеста, Фріза, Ладо, Лозанова і т. д. Збезлічі методів, відомих у літературі, можна, однак, виділити дваосновні напрями навчання іноземним мовам - свідоме іінтуїтивне, найменування яких відображає їх зв'язок з психічнимипроцесами оволодіння мовою.

Історія методики викладання іноземних мов знає численніі різноманітні спроби знайти найбільш раціональний метод навчанняіноземним мовам. Найдавнішим був метод натуральний, який нічим невідрізнявся від того методу, яким дитину навчають рідної мови.

Іноземна мова освоювався шляхом наслідування готовим зразкам, шляхомбагаторазового повторення і відтворення нового матеріалу по аналогії звивченим. Природний метод, який переслідував суто практичні цілі

-Навчання перш за все вміння говорити і читати легкий текст, - довгозадовольняв потреби суспільства, якому продуктивне володінняіноземною мовою було привілеєм його вищих верств.

З виникненням шкіл і введенням в них іноземної мови якзагальноосвітнього предмета спочатку також намагалися навчати мовиприродним методом, проте він незабаром був замінений переказними методом,який безроздільно панував аж до середини XIX ст. Протягомнаступних ста років відбувалася постійна боротьба між прихильникаминатурального, згодом прямого, і переказного методів, і, хочатимчасові методи навчання іноземних мов в чому нині, питання провикористання рідної мови при навчанні іноземної або про відмову від ньогоі зараз ще має велике значення при встановленні методичного кредотієї чи іншої методичної школи.

Кожен метод при певних умовах володіє об'єктивною цінністю.

Прямі методи найдоцільніше використовувати у невеликих за чисельністюгрупах, в різномовної або в одномовною аудиторії, якщо навчаються неволодіє мовою учнів навчити усного володіння мовою в межахобмеженою тематики. Порівняльних методами можна користуватися тількив одномовною аудиторії, коли навчальний володіє рідною мовою учнів іколи ставляться загальноосвітні та практичні цілі, особливо в планірецептивного оволодіння мовою. Змішані методи також застосовуються вЗалежно від цілей і конкретних умов навчання іноземної мови.

Знання історії методики викладання іноземних мов допоможепочинаючому викладачеві вільніше орієнтуватися у виборі прийомівнавчання, раціонально їх поєднувати в своїй роботі, свідомо і творчозастосовувати рекомендації даного навчального посібника. З цією метою нижченаводиться короткий огляд деяких методів викладання іноземних мов,розташованих тут в хронологічному порядку.

Метод Ратіхія. Німецький педагог Вольфганг Ратіхій (Ratich, 1571 -1635)висунув принцип свідомого навчання латинської мови. Мовний матеріалне повинен був заучувати напам'ять механічно: «Пам'яті потрібно довіряти лишете, що доходить до неї через канал розуміння ». Як основнийкошти семантизації застосовувався переклад, завдяки чому зростала рольрідної мови. Вивчення граматики було підпорядковане читання, формальний аналізтексту слідував за смисловим. Граматика іноземної мови зіставлялосяз граматикою рідного. Широко застосовувався аналіз тексту в зіставленні зрідною мовою.

Метод Коменського. Сучасник Ратіхія, чеський педагог Ян Амос

Коменський (1592-1670) запропонував принципи наочності в семантизації лексикиі активності учнів на уроці. Основну увагу учнів зверталася навстановлення прямих асоціацій між словом на іноземній мові іпредметом. Коменський рекомендував при повідомленні нового матеріалу йти відлегені до важкого, від простого до складного, від відомого до невідомого.

Граматика-перекладної або синтетичний метод. В основі цього методу --вивчення граматики. Основним засобом навчання мові був дослівнийпереклад. Граматика нових західноєвропейських мов штучнопідганялася під систему латинської мови. Навчання іноземної мови булоспрямовано на розвиток логічного мислення, тренування розумовихздібностей. Мова вивчався формально, напівпритомному, напівмеханічнимишляхом. Весь матеріал (правила та приклади до них) заучував напам'ять, безпопередньої аналітичної роботи, яка забезпечує усвідомленняматеріалу.

Лексико-перекладної, або аналітичний метод. Метод застосовувався в різнихкраїнах Європи (Англія, Франція, Швейцарія). В центрі уваги цього методубула лексика. Словниковий запас створювався шляхом заучування напам'ятьоригінальних творів. Граматика була відсунута на другий план івивчалася безсистемно як коментар до тексту. Лексико-перекладний методпереслідував, в основному, загальноосвітні цілі і забезпечував розвитокнавичок читання та переклади. Представники лексико-перекладного методу -

Шованн (Швейцарія), Жакото (Франція) і Гамільтон (Англія).

Натуральний метод. Сутність натурального методу полягала в тому, щобпри навчанні іноземної мови створювати ті ж умови і застосовувати той жеметод, що і при природному засвоєнні рідної мови дитиною. Звідси йназва методу: натуральний, або природний. Найбільш відомимипредставниками цього методу були М. Берлица, Ф. Гуен, М. Вальтер та ін

Самий популярний серед них М. Берлица, курси та підручники якого булипоширені в Європі США і якийсь час в Росії і в СРСР.

Головна мета навчання при натуральний метод - навчити учнівспілкуватися іноземною мовою. Прихильники цього методу виходили з тієїпередумови, що, навчившись говорити, учні можуть читати й писатививчається мовою, навіть не будучи навчені техніці читання і письма.

Метод Гуена. Франсуа Гуен (Francois Gouin, 1831 - 1898) так само, як і

М. Берлица, був представником натурального методу. Він відомий в методицінавчання іноземним мовам завдяки застосуванню внутрішньої наочності,що дозволяє на підставі чуттєвого досвіду пов'язувати окремі явища ідії в безперервний ланцюг. Спостерігаючи за грою дітей 2 - 5 років, Гуен прийшовдо думки про те, що в основі навчання рідної мови лежить потребасупроводжувати свою діяльність висловлюваннями на логіко-хронологічнійпослідовності. Звідси Ф. Гуен робить висновок, що і процес засвоєнняіноземної мови повинен проходити аналогічно. Виходячи з цього, вінвисуває наступні основні положення свого методу: природне навчаннямови засноване на потреби людини виражати свої відчуття; в основунавчання має бути покладено не слово, а пропозиція; найбільш надійним ідієвим є слухове сприйняття, внаслідок чого первинним іосновним засобом навчання мови має бути усна мова, а не читання ілист.

Берлица і Гуен відіграли позитивну роль у реформі викладанняіноземних мов. Він покінчив з вербально-схоластичними методами, вонипоклали в основу навчання іноземним мовам усну мову, надаваливелике значення розвитку слухового сприйняття, ввели усну опрацюванняматеріалу перед читанням і письмом. Проте вони не володіли достатньоютеоретичною підготовкою і були прихильниками вузько практичноговивчення іноземної мови. Вони не вчили живому, ідіоматичними мови, незабезпечували знання граматичної системи мови, що вивчається, не визнавализа мовою загальноосвітнього значення.

Прямий метод. Прямий метод виник на базі натурального. Такенайменування він отримав тому, що його прихильники прагнули словаіноземної мови та його граматичні форми асоціювати прямо

(безпосередньо) з їх значенням, минаючи рідну мову учнів. У розробціпрямого методу брали участь психологи та лінгвісти - В. Фіетор,

П. Пассі, Г. Суіт, О. Єсперсен, Б. Еггерт та інші, а також методисти Ш.

Швейцер. Г. Вендт, Е. Сімоно та ін

Основні положення прямого методу зводяться до наступного: в основінавчання іноземним мовам будуть ті самі фізіологічні іпсихологічні закономірності, що й при навчанні рідної мови; головнуроль у мовній діяльності відіграють пам'ять та відчуття, а не мислення.

Весь процес навчання за цим методом зводиться до того, щоб створитиатмосферу іноземної мови. Урок перетворюється на театральневиставу, де кожен учень грає свою роль, а педагог стаєрежисером і драматургом. Найбільш великими представниками прямого методує Гарольд Палмер і Майкл Уест. Радянська методика, не приймаючиреакційних, шовіністичних поглядів Г. Палмера і М. Уеста в областіпропаганди англійської мови на Сході як єдино бажаного

«Спільного» мови, віддає належне їх методичного спадщини.

Метод Палмера. Англійський педагог і методист Гарольд Палмер

(Palmer, 1877 - 1950) - автор понад 50 теоретичних праць, підручників інавчальних посібників. Найбільш цінними методичними положеннями Палмерає раціоналізація педагогічного процесу і систематизація навчальногоматеріалу.

Основною метою навчання іноземної мови Палмер вважав оволодінняусною мовою. Його метод іменується усним методом.

Найбільший інтерес у методі Палмера представляє система вправдля створення правильних навичок усного мовлення, яка поділяється на такі види:чисто рецептивна робота (підсвідоме розуміння, свідома уснаасиміляція, тренування у виконанні наказів, односкладові відповіді назагальні питання); рецептивно-імітатівная робота (повторення за вчителемзвуків, слів і пропозицій); умовний розмову (питання та відповіді,накази і відповіді, заканчіваніе пропозицій); природна бесіда.

Метод Уеста. Англійський педагог і методист Майкл Уест (West, 1886) --автор близько 100 робіт, присвячених навчанню читання, усного мовлення, а такожскладання навчальних словників.

Уест є відомим представником прямого методу.

Читання за методом Уеста є не тільки метою, але й засобомнавчання, особливо на початковому етапі: воно дозволяє накопичити словник істворити, таким чином, базу для розвитку навичок читання та усного мовлення.

Основна заслуга Уеста полягає в тому, що він створив серію навчальних посібників,що представляють собою тексти, складені на раніше відібраних лексичниходиницях з урахуванням поступовості введення нових слів і повторюваності їх

(одне незнайоме слово, Еден на 50 відомих, фігурує не менше трьохраз в абзаці можливо частіше в іншій частині уроку).

У порівнянні з методами класичної школи прямий метод бувпрогресивним явищем. Він давав позитивні результати завдякираціоналізації навчального матеріалу, інтенсивного навчального процесу,застосування наочних посібників і активних методів навчання.

До недоліків прямого методу слід віднести: ототожнення шляхіввивчення іноземної та рідної мов; зловживання інтуїцією на шкодусвідомому вивченню; ігнорування рідної мови при вивченнііноземного; обмеження вузько практичними цілями і недооцінказагальноосвітнього значення; спрощення і збіднення мови в результатівинятку ідіоматики, фразеології, стилістичних особливостейвживання мовного матеріалу.

Метод Блумфілда. Одним із сучасних варіантів прямого методує метод Блумфілда. Л. Блумфілд (Bloomfield, 1887 - 1949) - відомийамериканський мовознавець, що зробив істотний вплив на сучаснестан методики викладання іноземних мов у США та в іншихкраїнах. Концепція Блумфілда полягає в наступному: навчання іноземніймови переслідує практичні цілі - вміння говорити і розуміти мову;навчання відбувається на усній основі і з усним випередженням, шляхом створенняасоціацій; велике значення надається імітації і заучування напам'ять;проводиться цілеспрямована робота з розвитку слухового сприйняття іслухової пам'яті.

Положення, висловлені Л. Блумфілда з основних питань методикинавчання іноземним мовам, свідчать наступному: навчанняіноземної мови за методом Л. Блумфілда носить утилітарний характер;практичне оволодіння мовою обмежується усною мовою, навчання читаннюобов'язковим; метод будується на безпосередньому сприйнятті мовнихявищ, на наслідуванні готовим зразкам без їх теоретичного осмислення ібезвідносно до мовного досвіду, набутого учнями у рідній мові:метод Л. Блумфілда ілюструє повернення до натуральної методикою, коли вчилиз голосу (в даному випадку з голосу інформантів) і все навчання зводилося донаслідування і до заучування напам'ять.

Метод Ч. Фріза, Р. Ладо. Американський лінгвіст-структуралісти Чарльз

Фриз (Fries, 1887 - 1967) та методист Роберт Ладо (Lado) - авторитеоретичних праць і підручників англійської мови для іноземців. Хоча вцентрі їхньої уваги були питання навчання іноземним мовам дорослих, їхконцепція зробила істотний вплив на шкільну методику. Основніпринципи методу Фріза - Ладо зводяться до наступного: вивчення іноземноїмови нерозривно пов'язане з проникненням в культуру його народу, тому щовони нероздільні. Проникнення в культуру народу має не тількиосвітнє, але чисто практичне значення. Незалежно від кінцевоїмети основу навчання складає усне мовлення. Попереднє уснеоволодіння мовою забезпечує надалі навчання читання листа, якірозглядаються як процес пізнавання та передачі в графічному зображеннівже засвоєного усно матеріалу. Так як навчання читання та письма відмінно віднавчання усного мовлення, вони не повинні змішуватися.

Як випливає з перерахованих методичних принципів, метод Ч. Фріза,

Р. Ладо обмежується лише одним аспектом - усною мовою; читання і письмов ньому не розроблені.

Аудіовізуальні метод. Аудіовізуальний, або структурно-глобальний,метод розроблений науково-методичним центром при педагогічному інституті в

Сен-Клу та інститутом фонетики в Загребі. Група вчених під керівництвомвідомих лінгвістів П. Ріва (Франція) і П. Губеріной (Югославія),творчо застосувавши положення американського структуралізму і роботи

Ж. Гугенейма синтаксису французької мови, створила усний метод навчанняіноземців французької мови. Метод розрахований на дорослих, якимнеобхідне знання французької мови для слухань лекцій в навчальнихзакладах Франції і для ділового спілкування з французами. Цей метод знайшовпоширення також в Англії, Канаді, Туреччині, Мексиці, Польщі. Вінзастосовується головним чином на курсах іноземних мов. Мова з цьогометоду вивчається протягом 3 - 3,5 місяців при 20 годинах занять на тиждень

(весь курс навчання - 250 - 300 годин). Кінцевою метою євикористання іноземної мови як засобу спілкування в посівної життя.