2.4.5. Рекомендації щодо використання теорії для визначення напрямів профілактики, досліджень та практики

Побудову багатокомпонентної моделі профілактики, спрямованої на зменшення дії чинників ризику та підвищення значення чинників захисту, важливо здійснювати на засадах причинно-наслідковості.

Теорія надає пояснення досліджуваним фактам щодо чинників ризику і захисту, напрацьовує гіпотези щодо причинно-наслідкових зв’язків між змінними, що або призводять до вживання, або утримують від нього.

Якщо теорія покликана супроводжувати профілактичне втручання, вона має: а) ідентифікувати чинники, що прогнозують зловживання; б) пояснити механізм їхньої дії; в) ідентифікувати чинники, що впливають на ці механізми; г) вказати на чинники, що можуть зламати хід подій і призвести до зловживання наркотичними речовинами, і визначити, яким чином необхідно провести втручання, аби попередити початок зловживання.

Проведене дослідження доводить, що соціалізація в просоціальній родині, з просоціальними однолітками, успішне навчання в школі захищають дитину від зловживань наркотичними речовинами. Ця концепція відповідає результатам досліджень, проведених вченими по всьому світі. Особи, що не зловживають наркотичними речовинами, мають принаймні чотири спільні характеристики:

мають тісний зв’язок з батьками;

самовіддано вчаться;

регулярно беруть участь у церковних заходах;

вірять в загальносуспільні норми та цінності.

Проте наукою досі не встановлено, чи ці характеристики є просто протилежними змінним, що вже зазначені серед чинників ризику щодо зловживання алкоголем та наркотиками (низька успішність у школі, пропуски, бунтарство тощо), чи вони є чітко визначеними чинниками захисту, що створюють захисний бар’єр проти інших чинників ризику, таких як сімейна історія алкоголізму чи крайня бідність. Щоб дати однозначну відповідь на це запитання, необхідно проводити подальші дослідження.

Виходячи з результатів цього дослідження, важливо:

Створювати можливості для дітей бути залученими до просоціальних заходів.

Навчати дітей навичок, що допоможуть їм справитися з участю у просоціальних заходах.

Позитивно реагувати кожного разу, коли дитина вдало справляється з участю в просоціальних заходах.

Вищезгадані три рекомендації більше стосуються заходів, що пропонуються дітям у школі. Але ці самі три цілі повинні переслідуватися і у роботі з батьками, соціальними працівниками, церковнослужителями та іншими особами, що впливають на соціалізацію дітей. Таким чином, профілактика має бути багатокомпонентною і засновуватися на знанні чинників ризику і захисту.

Профілактика поширення наркозалежності серед молоді: Навчально-методичний посібник / Під ред. В. В. Бурлаки. — Київ: Герб, 2008. — 224 с.