1.3. Рослинність

В геоботанічному відношенні автомобільна дорога пролягає в Поліському правобережному окрузі дубово-соснових, дубових, грабово-дубово-соснових лісів, заплавних лук і евтрофних боліт Поліської підпровінції, Східно - Європейської провінції, Європейської широколистяної області.

Полісся в минулому являло зону суцільних лісів, переважно діброви, і тільки на островах виходу морени розвились субори і навіть судіброви. Крім цього, тут розвинуті в достатку болота переважно низинні і перехідного типу.

Деревовидна рослинність представлена сосною, дубом, березою, липою, акацією, тополею сріблястою, на понижених і заболочених ділянках - вільхою, вербою і лозою, в населених пунктах - фруктовими деревами. Трав'яниста рослинність представлена різноманітними лучними злаками. Серед них слід відмітити білоуса, дрібну осоку, луговика дернистого, польовиці собачої і повзучої, м'ятлика болотного, вівсяниці червоної, тонконога, лисохвоста лугового. На заболочених ділянках росте очерет, рогоза, осока волосистоплідна, пушиця, молінія і ін.

1.4 Геологічна будова і гідрогеологічні умови

В геоструктурному відношенні область розташована в основному в межах лівнічно-західної частини Українського кристалічного щита (УКЩ). Лиш незначна, східна частина її знаходиться в межах північно-західної окраїни Дніпровсько-Донецької впадини (ДДВ).

Ділянка, яка розташована в межах УКЩ, характеризується складною і порівняно слабо вивченою тектонікою. Вивчення її утруднене тим, що на кристалічних породах іноді є покрив з осадових відкладів, а іноді його немає.

В його межах виділяють архейський (нуклеарний), нижньопротерозойський геосинклінальний і верхньопротерозойський оплат формений структурні поверхи.

Інші напрями простягання в межах кристалічної смуги стрічаються рідше. Вікового співвідношення між цими напрямками не виявлено. Вказані північно-західні і північно-східні тектонічні порушення, очевидно, неодноразово повторювались в послідуючі епохи і проходили по лінії древніх розломів. На цій території спостерігається також ряд розривних дислокацій, з якими пов'язані осницький і коростенський комплекси і різноманітні ефузії. Багаторазові тектонічні подвижки обумовили -гіщинуватість кристалічних порід. Встановлено два основних напрямки тріщинуватості: північно-західний і північно-східний.

В зв'язку з великими переміщеннями кристалічної основи будова ::ідочної товщі не однакова. На більшій частині території області кристалічні городи залягають безпосередньо під четвертинними відкладами, а крейда, "неогенові і неогенові відклади, які також беруть участь в геологічній будові бласті, збереглися тільки в виді островків. Багато авторів пояснюють це як гезультат багаторазових опускань і піднять північного блоку.

В геологічній будові ділянки, в межах якої прокладена автомобільна дорога, беруть участь породи докембрію (АК-РР), відклади юри (і), крейди (К), палеогену (Р), неогену (14) і четвертинної системи ((2).

Докембрійські породи УКЩ широко розвинуті на території області і залягають безпосередньо під четвертинними відкладами. Літологічний склад докембрію різноманітний: сюди входять породи різного походження і віку. Найбільш поширені магматичні породи - глибинні і вибухові. Велике значення уають також різні метаморфічні відклади. Найголовніші типи порід, які беруть участь у будові УКЩ, такі: 1) граніти різного типу; 2) мігматити; 3) діорити; 4) чарнокітові породи; 5) група габролабрадоритових порід; 6) вибухові і дайкові породи; 7) гнейси, кристалічні та метаморфічні сланці; 8) кварцити. Вони характеризуються частими виходами на денну поверхню. В східному напрямку, в сторону ДДВ, поверхня їх поступово опускається під товщу осадочних .Кора вивітрювання докембрійських кристалічних порід зустрічається переважно в локальних пониженнях поверхні кристалічних утворень. Вік її не визначений і умовно відноситься до палеозою - кайнозою. Представлена кора вивітрювання первинними каолінами, жорствою і каоліновими пісками.

Відклади юрської системи зустрічаються тільки на ділянці, яка розташована в межах ДДВ і представлені відкладами глини з прошарками піску.

Відклади крейди представлені відкладами сеноманського, туронського і сенонського ярусів. Відклади на території, що описується, вивчені слабо. Широкий розвиток їх спостерігається на східній окраїні області, розташованій в межах ДДВ. Представлені вони пісками зеленувато-сірими і темно-сірими глауконітовими, іноді глинистими, дрібнозернистими і середньозернистими, з уламками кремнію.

Палеогенова система представлена відкладами бучакських, київських і харківських шарів.

Бучакські шари мають розвиток на сході області і представлені континентальними і морськими відкладами. Континентальна товща складена озерно-річковими болотними утвореннями - різнозернистими пісками з вуглистими і каолінітистими прошарками.

Київські шари розвинуті в північній і північно-східній частині області і представлені мергелями, глинами, глауконітовими пісками. Залягають вони на відкладах бучакського віку.

Харківські шари розвинуті в північній і північно-східній частині області залягаючи переважно на кристалічних породах докембрію. Літологічно вони представлені чередуванням пісків кварцевоглауконітових з глинами глауконітовими і пісковиками. Поступове занурення харківських шарів просліджується в напрямку ДДВ.

Неогенова система представлена відкладами верхньої частини полтавської світи, горизонтом строкатих глин і породами сарматського ярусу.

Полтавські шари стрічаються в східній частині області і залягають на піщано-глинистій товщі харківської світи і представлені білими пісками.

Горизонт строкатих глин залягає на пісках полтавської світи. Ці глини характеризуються неоднорідністю кольору, гранулометричного і мінералогічного складу.

Відклади сарматського ярусу зустрічаються у вигляді окремих островків і представлені пісками і сірими глинами.

Нерозчленовані відклади неоген-четвертинної системи представлені червоно-бурими глинами, які підстеляються строкатими глинами.

Найбільший інтерес для інженерної геології представляють відклади четвертинної системи, які на даній ділянці зустрічаються повсюдно. Вони представлені породами різного генезису: льодовиковими, флювіогляціальними, еоловими, алювіальними і елювіальними. В віковому відношенні відносяться до чотирьох відділів: нижній, середній, верхній і сучасний.

Нижній відділ на території області мало вивчений. Деякі автори відносять до них флювіогляціальні крупнозернисті піски і бурі глини.

До середнього відділу відносяться підморенні флювіогляціальні відклади і морени. Підморенні відклади представлені пісками середньозернистими і крупнозернистими з гравієм і галькою. Підстеляються вони косоверствуватими флювіогляціальними пісками давнього відділу. Морена дніпровського (риського) відділу приурочена до вододілів. Залягає вона на породах різного віку і представлена глинами, суглинками, супісками, валунними грунтами і пісками. В моренах часто зустрічаються уламки і валуни діаметром 20 см і більше, рідше - лінзи пісків різної потужності. Всі флювіогляціальні відклади об'єднуються в нерозчленовану товщу, віднесену до середнього і нового відділів. Дані відклади представлені пісками крупнозернистими з гравієм і галькою.

До верхнього відділу відносяться флювіогляціальні відклади і відклади перших і других надзаплавних терас.

До сучасного відділу відносяться сучасні алювіальні відклади і болотні утворення на понижених ділянках (мул, торф'яники).

Алювіальні відклади зустрічаються на заплавах річок і представлені пісками, супісками і суглинками, часто перешарованими між собою. Піски дрібнозернисті і середньозернисті, з гравієм і галькою. В межах кристалічного масиву сучасні алювіальні відклади залягають на кристалічних породах, в східній частині області - на відкладах палеогену, в північній частині - на длювіогляціальних відкладах.

Згідно гідрогеологічного районування території України ділянка автомобільної дороги в межах Житомирської області розташована в гідрологічній провінції складчастої області Українського кристалічного масиву.

Геологічна будова, тектоніка, геоморфологічні особливості і клімат створили добрі умови для широкого обводнення розвинутих тут різновікових комплексів кристалічних порід докембрію і перекриваючих осадочних утворень.

В межах території, що описується, в відповідності з її геологічною будовою виділяють слідуючі водоносні горизонти:

• водоносний горизонт в сучасних болотних утвореннях (водоутримуюча порода - торф, рідше - замулені піски). Живлення проходить за рахунок інфільтрації атмосферних опадів а також підтоплення води з інших горизонтів;

• водоносний горизонт в сучасних алювіальних відкладах, який приурочений до заплав річок. Водовміщаючі породи - піски дрібнозернисті з гравієм і галькою. Ці горизонти підстеляються відкладами палеогену. Живлення цього горизонту проходить за рахунок інфільтрації атмосферних опадів;

• водоносний горизонт в давньоалювіальних відкладах приурочений до надзаплавних терас. Водовміщаючими породами являються піски дрібнозернисті - крупнозернисті з прошарками і лінзами суглинків і супісків;

водоносний горизонт флювіогляціальних відкладів верхнього і середнього відділів. Водовміщаючі породи - піски з гравієм і галькою. Режим вод цих відкладів знаходиться в тісній залежності від характеру і кількості атмосферних опадів;

• водоносний горизонт в відкладах сарматського ярусу. Цей горизонт вивчений слабо;

• водоносний горизонт в відкладах полтавських шарів. Водовміщаючі породи - піски дрібнозернисті і крупнозернисті, часто каолінисті. В місцях відсутності строкатих глин ці води з'єднуються з водами перекриваючих їх четвертинних відкладів;

• водоносний горизонт в відкладах харківських шарів. Він приурочений до товщі дрібнозернистих, середньозернистих, кварцево-глауконітових пісків. Ці відклади підстеляються водотривкими глинами і мергелями київських шарів

• водоносний горизонт київських шарів розвинутий лише в східній частині області;

водоносний горизонт бучакських відкладів приурочений до зізнозернистих пісків. В районі Коростишівського буровугільного родовища серед палеогенових відкладів виділяють два водоносних горизонти: надвугільний (в бучакських і харківських шарах) і підвугільний (в бучакських шарах);

• водоносний горизонт в відкладах сеноманського ярусу в межах північно- західної окраїни ДДВ. Приурочені води до різнозернистих пісків з кремнієм, тідше - до пісковиків і мергелів;

-водоносний горизонт в продуктах руйнування кристалічних порід докембрію (представлений каоліном, піском і жорствою). Водоутримуючими "ородами являються каолінізовані піски і жорства;

• водоносний горизонт в продуктах руйнування кристалічних порід докембрію (представлений каоліном, піском і жорствою). Водоутримуючими породами являються каолінізовані піски і жорства;

• водоносний горизонт в тріщинуватій зоні кристалічних порід докембрію має в області широкий розвиток. Водоносність цих порід тісно пов'язана з їх тгіщинуватістю. В зв'язку з нерівномірністю тріщинуватості водоносність юисталічних порід носить невидержаний характер. Води, які містяться в тгіщинах, утворюють єдиний гідравлічно зв'язаний водоносний горизонт.

Грунтові води в процесі буріння свердловин зустрінуті на глибині 0,5-4,5 м. Можливе підняття рівня ґрунтових вод на 1,0 м. Живлення ґрунтових вод -доходить за рахунок інфільтрації атмосферних опадів.

За природними умовами, з урахуванням рельєфу, характеру зволоження і стікання поверхневої води, інженерно-геологічних умов ділянка автомобільної дороги відноситься до першого типу місцевості, крім ділянок водопропускних труб, які відносяться до другого типу місцевості і ділянок мостових переходів через водотоки, які відносяться до третього типу місцевості ( ДБН В.2.3-4-2000, п.4.3, стор.26 ).