16. Сутність процесу виховання та його закономірності. Соціокультурна обумовленість розвитку сучасних концепцій виховання.

Виховання – це форма зовн.впливу на людину, повністю керований фактор, керує впливи спадковості та середовища. Сутність вих.-ння полягає в тому, що вихователь навмисно намагається вплинути на вихованця. Закономірності виховання:1) Єдність біологічних і соціальних факторів 2) Пріоритет загальнолюдських і націон. морально-дух. цінностей у змісті виховання 3) Провідна роль сім'ї у вихованні дитини 4) Виховання у колективній діяльності 5)Провідна роль діяльності у розвитку і формуванні особистості. Сучасні концепції виховання. Неотомізм – релігійне філософське вчення, осн.положення: головне в людині душа, тому вих.-ння повинне будуватися на дух.засадах; мета вих.-ння виводиться з християнської моральності, релігійних положень про покірність, лагідність, терпіння, непротивність Богу. Виступає проти світського хар-ру шкільної освіти, обґрунтовує відокремлення школи від держави. Прагматизм – виступає за зближення вих.-ння з життям, досягнення цілей вих.-ння в практичній діяльності. Осн.положення: школа не повинна бути відірвана від життя; навчання від виховання; у навч.-виховному процесі необхідно спиратися на власну активність учнів; в управлінні школою слід застос.демократичні принципи; вих.-ння та навчання здійснюється в процесі виконання конкретних практичних справ; дослідницька свобода учнів – суттєвий елемент методики навчання; в осн.навчання повинні лежати інтереси дитини; вчителем покликана стати творча особистість. Неопрагматизм, новий гуманізм, біхевіоризм. Екзистенціалізм – один з провідних напрямів сучасної філософії, що визначає особистість вищою досконалістю світу.

17. Поняття метод виховання. Класифікація методів виховання (за вибором).

Метод виховання – це засіб впливу вихователя на свідомість, волю та почуття учнів, спосіб взаємодії з ними з метою формування у них переконань та навичок поведінки, що відповідає меті виховання.

Класифікація методів виховання (за Ю. Бабанським):

1. методи формування свідомості особистості (освічення, навіювання; переконання (лекція, розповідь, бесіда, диспут, дебати); позитивний приклад, авторитет);

2. методи організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки (пед..вимога, привчання, вправи, доручення, створення виховуючи ситуацій, суспільна думка колективу, ділові ігри);

3. методи стимулювання діяльності та поведінки (змагання, заохочення, покарання, суспільна думка);

4. методи контролю та самоконтролю, самооцінки, діяльності та поведінки (спостереження, тести, індивідуальні бесіди, анкетування, самоаналіз, самокритика, само переконання).

18. Елітарне виховання, історія виникнення та розвитку. Питання елітарного виховання в пед. теорії Дж. Локка, реформаторської педагогіки. Розвиток ліцеїв, гімназій, спеціалізованих навчальних закладів на сучасному етапі.

Розвиток освіти й виховання у європейських країнах у 17-18 ст. відбувався під значним впливом ідей Відродження та Реформації. Помітне місце серед педагогів того часу посідає Джон Локк. Йому належать праці: «Лист про віротерпимість», «Дослідження про людський розум», «Думки про виховання», «Розумність християнства».

Свою основну пед..працю «Думки про виховання» - присвятив питанням сімейного виховання «джентльмена», який уміє створювати здоровий дух у здоровому тілі та уміє поводити себе у товаристві. В основу фізичного виховання він вклав афінську систему фізичних вправ, прогулянки, фізичну працю на свіжому повітрі. Головне завдання він бачив у дисциплінованості характеру: необхідно з дитинства навчати людину керувати своєю поведінкою і вчинками, уміння відмовлятися від своїх бажань. Він розвинув теорію природних прав людини, основою яких були її праця і наявність власності, названа ним святою. З метою формування громадянських доброчесностей вважав надзвичайно важливим досягти панування розуму над почуттями. В праці «Дослідження про людський розум» намагався довести, що в свідомості немає «вроджених ідей» і уявлень, душа дитини нагадує «чисту дошку». Однією з найважливіших ідей Дж. Локка є чітке розмежування виховання та освіти.

Провідною метою засновники реформаторської педагогіки вважали вивчення природи дитинства та шляхів формування особистості протягом всього періоду навчання.

Експериментальна педагогіка – п. 20 ст. – Вільгельм Август Лай та Є. Йемен у Германії, Альфред Біне у Франції, Овід Декролі у Бельгії, Е. Клапедр у Швейцарії.

Відповідно до концепції Лая – характер засвоєння учнями знань залежить від психолого-фізіологічних особливостей дітей. Провідна ідея: заміна школи навчання школою дії.

А. Біне – дотримувався біологізаторських підходів щодо визначення сутності та шляхів розвитку дитячої природи.