- •Предмет педагогіки. Педагогіка як система педагог. Наук. Взаємозв’язок пед. Та ін. Наук про людину. Роль я. А. Коменського у становленні пед. Як науки.
- •2. Функції вчителя та основні вимоги до нього. Видатні педагоги минулого про вчителя (я. Коменський, а. Дістервег, к. Ушинський, в. Сухомлинський).
- •3. Методи наукових педагогічних досліджень, їх хар-ка. Місце дослідницького компоненту в структурі діяльності вчителя.
- •4. Фактори розвитку особистості. Особливості виховного процесу в сучасному соціумі.
- •7. Колектив як фактор розвитку особистості. Структура і динаміка розвитку. Учнівського колективу. Теорія колективу а. Макаренка.
- •9. Принципи управління сучасною школою. Взаємозв'язок школи і соціального середовища в історії педагогіки.
- •10.Виникнення та розвиток ідеї всебічного та гармонійного розвитку особистості в історії вітчизняної та зарубіжної педагогіки.
- •11. Виховання як суспільне явище та як педагогічна категорія. Генезис уявлень про мету виховання в історії зарубіжної та вітчизняної педагогіки.
- •12. Поняття «зміст виховання». Соціокультурна обумовленість еволюції поняття «зміст виховання» в історії вітчизняної та зарубіжної педагогіки.
- •13. Закономірності та принципи виховання. Національне виховання в сучасному соціокультурному просторі україни.
- •Загальні закономірності і принципи виховання
- •16. Сутність процесу виховання та його закономірності. Соціокультурна обумовленість розвитку сучасних концепцій виховання.
- •17. Поняття метод виховання. Класифікація методів виховання (за вибором).
- •19. Система дидактичних принципів. Розвиток наукових засад дидактики в історії педагогіки (я. Коменський, а. Дістервег, і. Гербарт, к. Ушинський, б. Грінченко).
- •20. Поняття про методи та прийоми навчання. Класифікація методів навчання.
- •21. Сутність процесу навчання. Майстерність вчителя в активації пізнавальної діяльності школярів на уроці.
- •22. Види навчання. Історико-педагогічний аспект розвитку видів навчання.
- •23. Виникнення та розвиток класно-урочної системи навчання. Вимоги до сучасного уроку та методика його аналізу.
- •24. Розвиток форм навчання в історії педагогіки. Типи та структура сучасного уроку. Учитель як автор та співавтор уроку.
- •25. Зміст освіти як категорія дидактики. Компоненти змісту освіти на різних історичних етапах. Загальні принципи відбору змісту освіти.
- •26. Еволюція системи освіти в історії педагогіки. Сучасна система освіти україни.
- •28. Сучасні підходи до оцінювання знань, умінь і навичок. 12-бальна система оцінювання.
- •29. Поняття «педагогічна технологія». Технологічний підхід до організації навчання. Характеристика технології розвиваючого навчання.
- •31. Педагогічна майстерність, її структура. Гуманістична спрямованість особистості вчителя в теорії і практиці в. Сухомлинського.
- •33. Культура і техніка мовлення вчителя. Функції, форми та комунікативні якості мовлення вчителя. Взаємозв'язок вербальних та невербальних засобів у педагогічній діяльності вчителя.
- •34. Основні методи пед. Взаємодії методи пед. Взаємодії в діяльності а. Макаренка.
- •35. Педагогічна спостережливість та увага в діяльності вчителя. Основні властивості уваги та способи її активації в процесі навчання.
- •36. Поняття педагогічного спілкування., його особливості, функції та види. Стилі пед. Спілкування.
- •37. Конфліктні ситуації у пед. Процесі. Шляхи, умови і засоби розв'язання конфліктних ситуацій.
- •38. Діяльність вчителя як творчий процес. Методи активації творчої діяльності учнів.
- •39. Основні цілі, завдання, принципи та форми взаємодії школи та сім`ї. Майстерність вчителя у роботі з батьками. Макаренко та Сухомлинський про роботу з батьками.
- •40. Укр. Пед. Думка к. 19 – поч. 20 ст. (б., Грінченко, с. Русова, х.Алчевська)
Предмет педагогіки. Педагогіка як система педагог. Наук. Взаємозв’язок пед. Та ін. Наук про людину. Роль я. А. Коменського у становленні пед. Як науки.
Педагогіка – сукупність теорет. і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості. Предмет педагогіки – виховна діяльність, що здійснюється в закладах освіти людьми, уповноваженими на це в сус-ві. Педагогіка як система наук. Загальна пед. – вивчає гол.теоретичні і практичні завдання виховання і освіти. РОЗДІЛИ: заг.основи, дидактика(теорія навч.), теорія виховання, школоведення. ГАЛУЗІ: Вікові педагогіки займаються дослідж. проблем освіти і виховання людей певного віку: дошкільна – дітей перед шкільного і дошкільного віку; шкільна – дітей, що навчаються в школах; соціальна пед. дослідж. загальні проблеми виховання дорослого населення. Корекційна пед.-ка: 1)сурдопедагогіка – з вадами слуху, 2)тифлопедагогіка – наука про навч. і вих. сліпих дітей; 3)олігофренопедагогіка – розробляє питання теорії і практики навч. і вих розумово відсталих дітей; логопедія, 4)виправно-трудова (злочинці). Специфічною є військова педагогіка, вона вивч. Проблеми навч. і вих людей, які пперебувають на військовій службі. Новою галуззю є пенітенціарна педагогіка, яка займається проблемами перевиховання засуджених людей. Педагогіка як наука тісно пов'язана з іншими науками. Психологія і педагогіка здійснюють незаперечний вплив на людей, які займаються і природничими, і технічними, і суспільними науками , а відтак і впливають на ці науки. Педагогіка розвивається у тісному взаємозв’язку з іншими науками: філософією, психологією, віковою фізіологією, історією, логікою, етикою та ін.
Фундатор наукової педагогіки, видатний чеський мислитель Ян-Амос Коменський (1592-1670) жив і творив у період переходу від середньовіччя до Нового часу. Він написав твори «Велика дидактика», «Материнська школа». Педагогічним поглядам й пед. діяльності Коменського притаманні демократизм, гуманізм ,життєрадісність, релігійність – визнання Бога як першопричини появи природи й людини, сенсуалізм, згідно з яким началом пізнання є відчуття, досвід. Виховання, за його переконанням, має враховувати, закони природи, тобто бути природовідповідповідним. Цей принцип став методологічною засадою трактування ним процесу навчання і виховання та побудови шкільної системи. Цілком справедливо Коменського вважають батьком дидактики, оскільки йому належить вчення про сутність, основні принципи і методи навчання, класно-урочну систему. У «Великій дидактиці» він витлумачив сутність і завдання освіти, покликаної служити людині для вдосконалення її розуму мови і рук, щоб вона могла все спокійно споглядати, охарактеризовувати словами і здійснювати дії.
2. Функції вчителя та основні вимоги до нього. Видатні педагоги минулого про вчителя (я. Коменський, а. Дістервег, к. Ушинський, в. Сухомлинський).
Гол. завд. вчителя – навчати і виховувати. Функції учителя зумовлюються потребами суспільно-економічного розвитку нашого суспільства.
Важливі функції сучасного вчителя:
Навчальна (дидактична) - організатор процесу засвоєння знань.
Розвиваюча – створення сприятливих умов для розвитку творчого потенціалу дитини, для її саморозкриття, саморозвитку, самореалізації.
Виховна – формування необхідних особистісних якостей у кожного школяра, вміння трансформувати поставлені перед суспільством, перед школою цілі, конкретні педагогічні завдання.
Вимоги до вчителя:
Віра в людину;
Справедливість;
Позитивна емоційна налаштованість;
Почуття міри в стосунках з учнями;
Педагогічний такт;
Організаторські вміння;
Мовна культура;
Особистісний приклад, авторитет педагога.
Вимоги до вчителя та його всебічної підготовки сформульовані К. Ушинським чітко та однозначно. Вміння не тільки вчити, а й виховувати любов до своєї професії й прихильне ставлення до дітей, відповідальне ставлення до обов'язків педагога, освіченість, ґрунтовне знання педагогіки та психології, володіння педагогічною майстерністю й пед. тактом – провідні риси справжнього вчителя. У статті «Три елементи школи» (1857) Костянтин Дмитрович Ушинський виділив такі найголовніші виховні сили: адміністрацію закладу, вихователів та вчителів. Справжній учитель, на думку Ушинського, - це той, хто сам постійно вчиться, займається самоосвітою, ознайомлюється з найновішою пед. літ-ю, підвищує свою кваліфікацію(стаття «Про користь педагогічної літератури»). Свої докладні міркування про підготовку кваліфікованих учительських кадрів для молодших класів він вклав у статті «Проект учительської семінарії».
Головним засобом дисциплінування Ян-Амос Коменський вважав авторитет вчителя, у крайніх випадках допускав і тілесні покарання (за богохульство, за вперту неслухняність і свідому непокору вчителеві, за пиху, недоброзичливість). За його переконаннями, успіхи школи в навчанні й виховання учнів залежать передусім від вчителя. Ця професія є «найпочеснішою під сонцем», а тому «найкращі з-поміж людей нехай будуть учителями». Педагог повинен любити свою справу, бути працьовитим, ентузіастом, життєдіяльним і чуйним, любити учнів, ставитися до них по-батьківськи, бути високоосвіченою людиною, живою бібліотекою, і завжди прагнути до збагачення своїх знань і досвіду, добре володіти методикою передання знань учням. У педагогові він бачив не тільки вчителя, а й вихователя.