- •Предмет педагогіки. Педагогіка як система педагог. Наук. Взаємозв’язок пед. Та ін. Наук про людину. Роль я. А. Коменського у становленні пед. Як науки.
- •2. Функції вчителя та основні вимоги до нього. Видатні педагоги минулого про вчителя (я. Коменський, а. Дістервег, к. Ушинський, в. Сухомлинський).
- •3. Методи наукових педагогічних досліджень, їх хар-ка. Місце дослідницького компоненту в структурі діяльності вчителя.
- •4. Фактори розвитку особистості. Особливості виховного процесу в сучасному соціумі.
- •7. Колектив як фактор розвитку особистості. Структура і динаміка розвитку. Учнівського колективу. Теорія колективу а. Макаренка.
- •9. Принципи управління сучасною школою. Взаємозв'язок школи і соціального середовища в історії педагогіки.
- •10.Виникнення та розвиток ідеї всебічного та гармонійного розвитку особистості в історії вітчизняної та зарубіжної педагогіки.
- •11. Виховання як суспільне явище та як педагогічна категорія. Генезис уявлень про мету виховання в історії зарубіжної та вітчизняної педагогіки.
- •12. Поняття «зміст виховання». Соціокультурна обумовленість еволюції поняття «зміст виховання» в історії вітчизняної та зарубіжної педагогіки.
- •13. Закономірності та принципи виховання. Національне виховання в сучасному соціокультурному просторі україни.
- •Загальні закономірності і принципи виховання
- •16. Сутність процесу виховання та його закономірності. Соціокультурна обумовленість розвитку сучасних концепцій виховання.
- •17. Поняття метод виховання. Класифікація методів виховання (за вибором).
- •19. Система дидактичних принципів. Розвиток наукових засад дидактики в історії педагогіки (я. Коменський, а. Дістервег, і. Гербарт, к. Ушинський, б. Грінченко).
- •20. Поняття про методи та прийоми навчання. Класифікація методів навчання.
- •21. Сутність процесу навчання. Майстерність вчителя в активації пізнавальної діяльності школярів на уроці.
- •22. Види навчання. Історико-педагогічний аспект розвитку видів навчання.
- •23. Виникнення та розвиток класно-урочної системи навчання. Вимоги до сучасного уроку та методика його аналізу.
- •24. Розвиток форм навчання в історії педагогіки. Типи та структура сучасного уроку. Учитель як автор та співавтор уроку.
- •25. Зміст освіти як категорія дидактики. Компоненти змісту освіти на різних історичних етапах. Загальні принципи відбору змісту освіти.
- •26. Еволюція системи освіти в історії педагогіки. Сучасна система освіти україни.
- •28. Сучасні підходи до оцінювання знань, умінь і навичок. 12-бальна система оцінювання.
- •29. Поняття «педагогічна технологія». Технологічний підхід до організації навчання. Характеристика технології розвиваючого навчання.
- •31. Педагогічна майстерність, її структура. Гуманістична спрямованість особистості вчителя в теорії і практиці в. Сухомлинського.
- •33. Культура і техніка мовлення вчителя. Функції, форми та комунікативні якості мовлення вчителя. Взаємозв'язок вербальних та невербальних засобів у педагогічній діяльності вчителя.
- •34. Основні методи пед. Взаємодії методи пед. Взаємодії в діяльності а. Макаренка.
- •35. Педагогічна спостережливість та увага в діяльності вчителя. Основні властивості уваги та способи її активації в процесі навчання.
- •36. Поняття педагогічного спілкування., його особливості, функції та види. Стилі пед. Спілкування.
- •37. Конфліктні ситуації у пед. Процесі. Шляхи, умови і засоби розв'язання конфліктних ситуацій.
- •38. Діяльність вчителя як творчий процес. Методи активації творчої діяльності учнів.
- •39. Основні цілі, завдання, принципи та форми взаємодії школи та сім`ї. Майстерність вчителя у роботі з батьками. Макаренко та Сухомлинський про роботу з батьками.
- •40. Укр. Пед. Думка к. 19 – поч. 20 ст. (б., Грінченко, с. Русова, х.Алчевська)
25. Зміст освіти як категорія дидактики. Компоненти змісту освіти на різних історичних етапах. Загальні принципи відбору змісту освіти.
Зміст освіти можна визначити як педагогічно-адаптований соц. досвід, систему знань, способів діяльності, інтелектуального і практичного хар-ру, досвіду творчої діяльності та емоційно-цілісного ставлення до світу (тобто системи 4 компонентів). Елементи змісту освіти: знання (узагальнений досвід людства про дійсність, що має форму фактів, правил, висновків, закономірностей, ідей, теорій); уміння (зумовлена знаннями і навичками готовність людини успішно досягати свідомо поставленої мети діяльності в мінливих умовах її протікання); навичка (часткова автоматизація виконання і регулювання доцільних рухів). На кожному етапі свого розвитку дидактика вирішує проблему вдосконалення змісту освіти і методики навчання відповідно до потреб сус-ва. Зараз важливо оптимізувати процес навчання, тобто організувати його на таких засадах, які дали б змогу досягти найкращих результатів за найменших затрат часу і зусиль. Усе це має відбуватися водночас із настанням інтенсифікації процесу навчання. У науковій літ- рі виділяються різні підходи до визначення принципів відбору зісту освіти. За В.В.Караванським: 1. Принцип відповідності змісту освіти в усіх його елементах і на всіх рівнях, конструювання соц.-економічним потребам суч. стану наукових знань. 2. Пр.урахування змістовної та процесуальної сторін при проектуванні змісту освіти, що передбачає співвіднесення навч. матеріалу, форм, способів, засобів процесу освіти. 3. Пр. структурної вірності змісту освіти на різних рівнях його формування.
Зміст освіти визначають такі документи: навчальний план, навчальна програма, підручник та навч. посібник.
26. Еволюція системи освіти в історії педагогіки. Сучасна система освіти україни.
Зміст освіти має історичний характер, оскільки він визначається цілями й завданнями освіти на певному етапі розвитку суспільства і відповідно змінюється під впливом вимог життя, виробництва й рівня розвитку наукових знань.
В останнє десятиріччя у світлі ідей гуманізації освіти все більше утверджується особистісно орієнтований підхід до змісту освіти, що знайшов своє відображення у працях І. Лернера, М. Скаткіна, В. Лєднєва, Б. Бім-Бада, А. Петровського. Так, І. Лернер і М. Скаткін під змістом освіти розуміють педагогічно адаптовану систему знань, навичок і вмінь, досвіду творчої діяльност й емоційно-вольового відношення, засвоєння якої повинно забезпечити формування всебічно розвиненої особистості.
Основні теорії формування змісту освіти склалися наприкінці XVIII – на поч. XIX ст. вони отримали назву матеріальної і формальної теорій формування змісту освіти. Теорія формальної освіти починається від Дж. Локка (XVII), Й. Песталоцці, І. Канта, Й. Гербарта (XVIII – XIX). Дана теорія ґрунтується на раціоналізмі, положенні про те, що джерелом знань є розум і знання породжуються лише самостійністю цього розуму. В кінці XVIII – на поч. ХІХ ст. активно прокладає собі шлях теорія матеріальної освіти. Прибічники цієї теорії виходили з філософії емпіризму, яка стверджувала, що пізнання не може вийти за межі безпосереднього досвіду, і що джерелом знань є тільки досвід.
Широке розповсюдження в американській педагогіці першої третини ХХ ст. набули прагматичні ідеї з питань змісту шкільної освіти. Відомий прагматист Дж. Дьюї вводить ідею про необхідність покласти в основу шкільної освіти організацію практичної діяльності дітей, озброєння вміннями і навичками у різних сферах життя.