- •Предмет педагогіки. Педагогіка як система педагог. Наук. Взаємозв’язок пед. Та ін. Наук про людину. Роль я. А. Коменського у становленні пед. Як науки.
- •2. Функції вчителя та основні вимоги до нього. Видатні педагоги минулого про вчителя (я. Коменський, а. Дістервег, к. Ушинський, в. Сухомлинський).
- •3. Методи наукових педагогічних досліджень, їх хар-ка. Місце дослідницького компоненту в структурі діяльності вчителя.
- •4. Фактори розвитку особистості. Особливості виховного процесу в сучасному соціумі.
- •7. Колектив як фактор розвитку особистості. Структура і динаміка розвитку. Учнівського колективу. Теорія колективу а. Макаренка.
- •9. Принципи управління сучасною школою. Взаємозв'язок школи і соціального середовища в історії педагогіки.
- •10.Виникнення та розвиток ідеї всебічного та гармонійного розвитку особистості в історії вітчизняної та зарубіжної педагогіки.
- •11. Виховання як суспільне явище та як педагогічна категорія. Генезис уявлень про мету виховання в історії зарубіжної та вітчизняної педагогіки.
- •12. Поняття «зміст виховання». Соціокультурна обумовленість еволюції поняття «зміст виховання» в історії вітчизняної та зарубіжної педагогіки.
- •13. Закономірності та принципи виховання. Національне виховання в сучасному соціокультурному просторі україни.
- •Загальні закономірності і принципи виховання
- •16. Сутність процесу виховання та його закономірності. Соціокультурна обумовленість розвитку сучасних концепцій виховання.
- •17. Поняття метод виховання. Класифікація методів виховання (за вибором).
- •19. Система дидактичних принципів. Розвиток наукових засад дидактики в історії педагогіки (я. Коменський, а. Дістервег, і. Гербарт, к. Ушинський, б. Грінченко).
- •20. Поняття про методи та прийоми навчання. Класифікація методів навчання.
- •21. Сутність процесу навчання. Майстерність вчителя в активації пізнавальної діяльності школярів на уроці.
- •22. Види навчання. Історико-педагогічний аспект розвитку видів навчання.
- •23. Виникнення та розвиток класно-урочної системи навчання. Вимоги до сучасного уроку та методика його аналізу.
- •24. Розвиток форм навчання в історії педагогіки. Типи та структура сучасного уроку. Учитель як автор та співавтор уроку.
- •25. Зміст освіти як категорія дидактики. Компоненти змісту освіти на різних історичних етапах. Загальні принципи відбору змісту освіти.
- •26. Еволюція системи освіти в історії педагогіки. Сучасна система освіти україни.
- •28. Сучасні підходи до оцінювання знань, умінь і навичок. 12-бальна система оцінювання.
- •29. Поняття «педагогічна технологія». Технологічний підхід до організації навчання. Характеристика технології розвиваючого навчання.
- •31. Педагогічна майстерність, її структура. Гуманістична спрямованість особистості вчителя в теорії і практиці в. Сухомлинського.
- •33. Культура і техніка мовлення вчителя. Функції, форми та комунікативні якості мовлення вчителя. Взаємозв'язок вербальних та невербальних засобів у педагогічній діяльності вчителя.
- •34. Основні методи пед. Взаємодії методи пед. Взаємодії в діяльності а. Макаренка.
- •35. Педагогічна спостережливість та увага в діяльності вчителя. Основні властивості уваги та способи її активації в процесі навчання.
- •36. Поняття педагогічного спілкування., його особливості, функції та види. Стилі пед. Спілкування.
- •37. Конфліктні ситуації у пед. Процесі. Шляхи, умови і засоби розв'язання конфліктних ситуацій.
- •38. Діяльність вчителя як творчий процес. Методи активації творчої діяльності учнів.
- •39. Основні цілі, завдання, принципи та форми взаємодії школи та сім`ї. Майстерність вчителя у роботі з батьками. Макаренко та Сухомлинський про роботу з батьками.
- •40. Укр. Пед. Думка к. 19 – поч. 20 ст. (б., Грінченко, с. Русова, х.Алчевська)
38. Діяльність вчителя як творчий процес. Методи активації творчої діяльності учнів.
Діяльність сучасного вчителя повинна бути спрямована на творчий підхід, тому що особистість учня само реалізується під час розв’язання дискусійних питань. Навчання таким чином стає активним, успішним і особистісно привабливим.
Сучасний педагог повинен на уроці створювати ситуацію діалогу. Створити ситуацію діалогу на уроці – означає так організувати навчання, щоб забезпечити умови: 1) для активної позиції учня в пізнавальній діяльності, її переходу в самодіяльність; 2) для самовираження учня в навчанні, його самореалізації і самоутвердження; 3) для задоволення природної потреби учня в міжособистісному спілкуванні учителя з учнями під час спільної пізнавальної діяльності; 4) сприймання вчителем і учнями себе як особистостей, які мають однакові права на повагу, власну думку в процесі пізнавального пошуку і намагаються досягти взаєморозуміння на уроці.
Методи стимулювання навч. діяльності школярів:
Методи стимулювання інтересу до навчання (пізнавальні ігри, навчальні дискусії, створення ситуацій успіху в навчанні, створення ситуацій інтересу до навчання, створення ситуацій новизни.
Методи стимулювання обов’язку і відповідальності у навчанні (переконання у значущості навчання, вимоги, вправи з виконання вимог, покарання).
39. Основні цілі, завдання, принципи та форми взаємодії школи та сім`ї. Майстерність вчителя у роботі з батьками. Макаренко та Сухомлинський про роботу з батьками.
Сім’я – це група людей, яка складається з чоловіку та жінки, їх дітей (власних чи прийомних) та інших близьких родичів, що живуть разом.
Соц. робота школи і родини базується на таких принципах: 1) принцип пріоритетності: у сім`ї. закладається основа основа особистості; 2) принцип громадянськості ґрунтується на усвідомленні педагогами і батьками місця кожної сім’ї у суспільно-державній системі; 3) принцип демократизму означає встановлення партнерських взаємин між школою і сім’єю у виховані дітей; 4) принцип гуманізації взаємин педагогів і батьків спрямовує класного керівника, вчителя на дії і заходи, які зміцнюють і підвищують авторитет батьків; 5) принцип ретроспективності орієнтує на осмислення і використання історичного досвіду виховання в укр..родину; 6) принцип педагогізації – організація і здійснення пед..всеобучу.
Форми і методи роботи вчителя з батьками: 1) індивідуальні (педагогічні консультації, відвідування сім`ї, пропаганда сімейного виховання), колективні (батьківські збори, пед..лекторії, науково-практичні конференції, день відкритих дверей).
Макаренко та Сухомлинський про сімейне виховання. У праці «Про батьківський авторитет» А. Макаренко наводить приклади таких видів негативного авторитету батьків: «авторитет придушення», який ґрунтується на примусі, залякуванні, спричинюючи формування у дітей брехливості, жорстокості, агресивності; «авторитет віддалі» - батьки намагаються тримати дітей на відстані від себе, розмовляють з ними зверхньо, холодно; «авторитет чванства», коли батьки вихваляються своєю винятковістю, принижуючи при цьому своїх колег чи опонентів; «авторитет педантизму» - батьки вимагають кожне вимовлене ними слово вважати наказом, карають за найменшу провину; «авторитет резонерства» – батьки вдаються до моралізування з будь-якого приводу, «авторитет любові» - усепрощення, надмірні пестощі, «авторитет доброти» - батьки в усьому поступаються дітям, готові на будь-які жертви, аби їм було добре, «авторитет дружби» - відповідна поведінка дитини чи дії оплачуються подарунками, обіцянками. Реалізувати свої виховні функції батько і мати можуть лише за умови, що вони є справжнім авторитетом для дітей.