1.3 Види та функції грошей
У сучасній теорії гроші визначаються з функціональної точки зору.
Символічні, або декретні гроші – засоби обміну, що являють собою певні форми боргових зобов’язань держави і не мають власної невід’ємної цінності (готівкові гроші). Вартість таких грошей перевищує витрати на їхнє виробництво та цінність при альтернативному використанні (наприклад, як товару) і визначається їхньою здатністю обмінюватися на товари та послуги як зараз, так і в майбутньому. Монопольне право емісії готівкових грошей законодавче закріплене за державою (центральним банком), тому символічні гроші є державними грошима. Використання символічних грошей підпорядковане певним вимогам: необхідне суспільне визнання таких грошей; державна правова гарантія обігу символічних грошей; здатність держави підтримувати відносну стабільність купівельної спроможності символічних грошей. Купівельна спроможність грошей — це кількість товарів та послуг, які можна придбати за грошову одиницю.
Кредитні, або депозитні гроші — засоби обміну, які являють собою боргові зобов'язання депозитних інститутів (безготівкові гроші). Як і символічні гроші, вони не мають внутрішньої вартості. Вартість депозитних грошей визначається їхньою купівельною спроможністю. Кредитні гроші є приватними грошима — їхню основу складають трансакційні депозити комерційних банків. Депозити — це грошові кошти, вкладені в комерційні банки у готівковій чи безготівковій формі для зберігання на визначених умовах. Будь-який депозит є борговим зобов'язанням банку, яке він має сплатити за вимогою вкладника. Трансакційні (чекові) депозити є засобами обміну, оскільки кошти з цих депозитів вкладники мають право без попередження банку переказати іншим особам у вигляді платежів за придбані товари і послуги. Такі платежі здійснюються за допомогою чеків або аналогічних розрахункових інструментів.
В економіці гроші виконують певні функції, а саме:
• засобу обігу — як засіб обігу гроші є посередником при обміні товарів та послуг;
• рахункової одиниці — засобу кількісного виміру та порівняння відносних вартостей товарів на ринку;
• засобу збереження вартості — засобу накопичення купівельної спроможності, яка може бути використана на купівлю товарів у майбутньому;
• засобу платежу — засобу відкладених платежів, які повинні здійснитися у майбутньому, при сплаті боргових зобов'язань, і величина яких встановлюється в грошовій формі.
1.4 Пропозиція грошей і попит на гроші
Незважаючи на те, що в сучасних умовах паперово-кредитні гроші, які не мають товарної основи, в розвинутих економічних системах виступають основним посередником в операціях обміну на ринках різних ресурсів та благ, саме такі гроші є також і об'єктом купівлі-продажу на грошовому ринку. В процесі функціонування даного ринку формується грошова пропозиція і попит на гроші, а залежно від співвідношення між ними - певна ціна грошей.
Пропозиція грошей, або грошова маса - це сукупність загальноприйнятих грошових засобів в економіці. Зміна маси грошей, що циркулює в економічній системі, суттєво впливає на реальний випуск продукту, рівень цін, зайнятість та інші змінні. Оскільки контроль за кількістю грошей надзвичайно важливий для економічної стабільності, аналітики і політичні діячі мають володіти адекватними можливостями для вимірювання грошової маси. Однак з вимірюванням кількості грошей виникає немало труднощів, які пов'язані перш за все із чітким з'ясуванням рамок того, що слід вважати грошима. Справа в тому, що в сучасній економіці різні види активів тією чи іншою мірою виконують одну або й усі функції грошей. Актив - це будь-який засіб задоволення тих чи інших потреб різноманітних економічних суб'єктів, який може бути об'єктом купівлі-продажу. Тому дуже важливо враховувати усі складові окремих частин грошової маси для виявлення точного значення змін кожної з них. Для визначення кількості грошей застосовують грошові агрегати (грошові компоненти) відповідно до ступеня ліквідності.
Грошовий агрегат - це сукупність використовуваних як грошові засоби активів, які відповідають певному рівню ліквідності. При переході від розгляду попереднього грошового агрегату до наступного враховується більша кількість використовуваних як грошові засоби активів і, відповідно, знижується рівень ліквідності. Оскільки коло активів, які підлягають обов'язковому включенню до складу грошової маси, точно не визначене, застосовуються різні варіанти їх розрахунку. Найбільш поширеними є п'ять типових агрегатів виміру грошей: М0, МІ, М2, МЗ, L, які ми і охарактеризуємо. МВФ розробив типові стандарти структури грошової маси і наповнення окремих грошових агрегатів, проте рівень розвитку та особливості функціонування грошових систем в окремих країнах зумовлюють необхідність включення до складу кожного з названих агрегатів неоднакового набору компонентів. Тобто склад, наприклад, агрегату М1 у Великобританії, Німеччині, Італії, Франції та США буде неоднаковим. Ми розглянемо склад названих агрегатів в Україні.
Грошовий агрегат М0 - це найбільш мобільний й абсолютно ліквідний грошовий засіб, який включає в себе готівку (паперові гроші і монети), або, за іншою назвою, гроші поза банками. Грошовий агрегат МІ це M0 - депозит до запитання у національній валюті. Депозити до запитання - це гроші на поточних, розрахункових, чекових, карткових га інших подібних рахунках, які фактично в будь-який час можна перетворити на готівку. Грошовий агрегат МІ є майже абсолютно ліквідним і акцентує вагу на функції грошей як засобу обігу. МІ відповідає базовому визначенню грошей і є пропозицією грошей у вузькому розумінні.
Грошовий агрегат М2 - це МІ + термінові депозити в національній та іноземній валютах. Термінові депозити - це гроші, які кладуть на рахунок на певний термін із нарахуванням відсотка. Вилучення цих грошей з рахунку до завершення даного терміну с певною мірою ускладненим і означає втрату частини або й всієї суми відсотка. Таким чином М2 - це гроші в широкому розумінні слова. У цілому агрегат М2 охоплює високоліквідні грошові засоби, оскільки поряд з власне грошима в нього входять вищезазначені активи, які без перешкод можуть бути переведені в готівкові гроші протягом визначеного терміну. Тому в більшості випадків, коли говорять про грошову масу, мають на увазі саме агрегат М2.
Грошовий агрегат МЗ - це М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків. Трастові операції - це операції з обслуговування трастових рахунків, які передбачають не просте нарахування відсотків за вкладеними клієнтом у банк грошима, а їх вигідне розташування шляхом купівлі акцій, облігацій та інших цінних паперів. Цілком очевидно, що це менш ліквідний актив. Внаслідок того, що на сьогодні в Україні даний вид діяльності є дуже мало поширеним, різниця між М2 і МЗ є мізерною.
Грошовий агрегат L - це МЗ + державні та корпоративні, переважно короткотермінові, цінні папери, які вже, по суті, не є грошима, але, маючи високий ступінь ліквідності, можуть порівняно швидко ними стати. Проте, враховуючи складність з'ясування реального рівня ліквідності цінних паперів в сучасній Україні внаслідок нерозвиненості фондового ринку, грошовий агрегат L практично не розраховується.
При дослідженні впливу грошей на економіку найчастіше застосовують, як ми уже зазначали вище, агрегати МІ і М2. Крім цього, використовують також показник грошової бази, яка дорівнює сумі грошей поза банками і фактичних банківських резервів. Тим не менше, немає єдиної думки відносно того, який показник кількості грошей ліпший. Розбіжності з приводу грошової політики у ряді випадків викликані тим, що різні показники грошової маси іноді мають різну динаміку. Але, як правило, вони змінюються в одному напрямку і дають подібну інформацію про темпи зміни грошової маси.
Визначення грошей у вузькому та широкому розумінні із з'ясуванням способу виміру їхньої кількості дає можливість перейти до аналізу впливу коливань грошової маси на економічний розвиток. Для цього необхідно встановити зв'язок між кількісними показниками грошової та товарної мас в економіці. Цій меті служить кількісна теорія грошей, формальною основою якої можна вважати „рівняння обміну", або „рівняння Фішера", як його називають за іменем американського економіста-математика Ірвінга Фішера (1867-1947), що вперше сформулював залежність між основними показниками грошового обігу.
Проте розміри і динаміку змін у грошовій масі визначає не лише пропозиція грошей, але й попит на гроші, під яким розуміється попит на готівкові гроші та попит на кошти на рахунках до запитання, тобто попит на гроші як на активи у безпосередньо ліквідній формі. Аналіз попиту на гроші дає можливість з'ясування причин, які зумовлюють зацікавлення економічних суб'єктів грошовою готівкою. Серед основних причин даного попиту економісти називають такі: попит на гроші для операцій і попит зі сторони активів.
Трансакційний попит, або попит чи гроші для операцій (угод) виникає на основі прагнення економічних суб'єктів до постійної наявності у своєму розпорядженні певної суми грошей через необхідність їхнього використання для здійснення платежів за використання необхідних ресурсів або благ. Кількість грошей, необхідних для укладання угод, визначається головним чином рівнем загального грошового доходу, або номінальним ВВП. Для споживача сума необхідних для здійснення операцій грошей залежить від розміру доходу і періодичності його отримання: сума необхідних грошей тим більша, чим більший дохід і чим довготриваліші інтервали між його надходженнями. У підприємця величина касової грошової готівки змінюється паралельно до динаміки його ділової активності, динаміки торгового обороту і тривалості інтервалу між здійсненням платежів та отриманням фірмою доходів. Крім того, можна також сказати, що зростання відсоткової ставки веде до зменшення трансакційного попиту на гроші, оскільки це веде до зростання вартості споживання, але дана залежність є настільки незначною відносно інших факторів, що нею можна нехтувати.
Спекулятивний попит на гроші, або попит на гроші з боку активів виникає тому, що окрім використання грошей для операцій, господарські суб'єкти зберігають гроші як засіб нагромадження вартості, щоб захистити своє багатство від мінливості економічного життя.
При цьому виконання грошима функції засобу нагромадження значно привабливіше при їхньому вкладенні у різноманітні фінансові активи, здатні приносити дохід у вигляді відсотка. Проте фінансові активи володіють не лише перевагами завдяки відсотковому доходу, але й недоліками, які пов'язані з ризиками повного або часткового неповернення вкладених коштів внаслідок різноманітних форс-мажорних обставин. Це спонукає задуматись над тим, скільки заощаджень тримати, припустимо, в тих чи інших цінних паперах, або на депозитах, а скільки - в готівкових грошах. Вибір насамперед залежить від ставки відсотка. Попит на гроші зі сторони активів змінюється обернено пропорційно ставці відсотка: зростання відсоткової ставки послаблює мотивацію до зберігання нагромаджень у готівковій формі і посилює бажання більше коштів вкладати в дохідні активи. Цю залежність можна зобразити графічно (рис. 3.3). ..
Сукупний (загальний) попит на гроші - це та загальна кількість грошей, яку економічні суб'єкти хотіли б мати для операцій і в формі активів при кожному можливому значенні ставки відсотка. Графічно загальний попит на гроші можна визначити шляхом зміщення по горизонтальній осі кривої спекулятивного попиту на гроші на величину, яка дорівнює трансакційному попиту на гроші (рис. 3.4).
Рис. 3.4. Рівновага грошового ринку
Переміщення вздовж кривої попиту на гроші показує зміни норми відсотка і вплив цих змін на величину загального попиту на гроші. Зсув кривої загального попиту на гроші виражає зміни у величині трансакційного попиту на гроші в результаті зменшення/ збільшення реального доходу (при цьому слід також зазначити, що зміна рівня цін не змінює попит на реальні грошові залишки).
Як і на ринку продуктів або ресурсів, перетин кривих попиту та пропозиції визначає ціну рівноваги. У даному випадку „ціною" виступає рівноважна ставка відсотка, тобто ціна, яка виплачується за користування грошима. Крива з від'ємним нахилом Dм - це крива попиту на гроші, який обернено пропорційно пов'язаний із відсотковою ставкою. Вертикальна крива SМ - це графік пропозиції грошей, що безпосередньо залежить не від рівня відсоткової ставки, а визначається політикою центрального банку, який, в свою чергу, вживає всіх необхідних заходів для підтримки незмінного стану грошової маси (в нашому прикладі 10 млрд. грн.), незалежно від варіацій норми відсотка. Точка Е - це рівноважний стан грошового ринку, аr*- відповідно рівноважна відсоткова ставка. Зміни рівноваги на грошовому ринку можливі внаслідок змін у пропозиції грошей та попиті на гроші.
Насамперед розглянемо наслідки змін у пропозиції грошей. Спочатку на ринку грошей була рівновага в точці Е. Припустимо, що пропозиція грошей збільшилась з Sм до Sм1 Це приведе до певного надлишку грошей. За початкової ставки відсотка суб'єкти ринку будуть намагатися звільнитися від зайвих грошей, купуючи більше фінансових активів (наприклад, облігацій).
Але витрата грошей одними означає придбання їх іншими. Тому колективна спроба купити більше облігацій підвищує попит на них і ціни на облігації. Одночасно відсоткова ставка, тобто ціна грошей, знизиться. Так, нерівновага на грошовому ринку викликає зміни цін на облігації і через них — відсоткових ставок. Ціни на облігації і відсоткові ставки є обернено залежними, а зміни відсоткових ставок впливають на готовність заощаджувати гроші і це призведе до відновлення рівноваги на ринку грошей.
Звернемося тепер до змін у попиті на гроші. Припустимо, що рівновага на ринку грошей знаходилася в точці Е1. Збільшення ВВП зсунуло криву попиту на гроші з Dм1, до DМ2-Господарські суб'єкти спробують придбати більше грошей за рахунок продажу цінних паперів або позики. Ці дії приведуть до підвищення ставки відсотка, що забезпечить відповідність кількості грошей, що знаходяться в обігу, кількості грошей, які зберігаються у портфелі активів господарських агентів. Грошовий ринок, таким чином, досягне нового стану рівноваги (рис.3.4 точка Е2)
Розділ 2. Функціонування грошового ринку.