§ 8. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації

1. Відповідно до ст. 43 КК не є злочином вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам особою, яка відповідно до закону викону­вала спеціальне завдання у складі організованої групи чи злочинної орга­нізації з метою попередження чи розкриття їх злочинної діяльності.

2. Підставою заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам ви­ступає її вимушеність. Вона має місце тоді, коли в особи, яка входить до складу злочинної групи (організації), виникла необхідність брати участь у вчиненні злочину (наприклад, унаслідок примусу з боку ватаж­ка злочинної організації) і при цьому була відсутня реальна можливість (без ризику розкрити свій зв'язок із правоохоронними органами і тим

299

Розділ XIV

Обставини, що виключають злочинність діяння

самим поставити себе у небезпеку) відмовитися від участі в підготов-ленні або вчиненні злочину в складі такої групи (організації).

3. Заподіяння шкоди на підставі ст. 43 КК має ознаки, що характе­ризують: 1) суб'єкта заподіяння шкоди; 2) його об'єкт; 3) характер дії (бездіяльності); 4) її мету; 5) межі заподіяння шкоди.

4. Суб'єкт заподіяння шкоди — це особа, яка відповідно до чин­ного законодавства виконує спеціальне завдання у складі організованої групи чи злочинної організації. До таких суб'єктів належать: 1) не­гласні співробітники оперативних підрозділів і особи, які співробітни­чають із ними, що проникли в злочинну групу (п. 8 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»); 2) штатні і поза­штатні негласні співробітники спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, введені під легендою прикриття в ор­ганізоване злочинне угруповання (ст. 13 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинніс­тю»); 3) учасники організованих злочинних угруповань, які дали згоду на співробітництво зі спеціальними підрозділами по боротьбі з орга­нізованою злочинністю (ст. 14 цього Закону).

5. Об'єкт заподіяння шкоди — інтереси особи, суспільства та держави, поставлені під охорону закону (наприклад, недоторканність громадянина, його власності, громадська безпека, порядок управління, державна таємниця та ін.).

6. За своїм характером дія (бездіяльність) особи, яка заподіює шкоду у складі організованої групи чи злочинної організації, повинна збігатися з ознаками якогось злочину, за винятком тих, що передбаче­ні в ч. 2 ст. 43 КК (наприклад, особа може вчинити крадіжку, вимаган­ня, завдати потерпілому побоїв тощо).

7. Метою участі особи в організованій групі чи злочинній орга­нізації, коли ця особа вимушена заподіювати шкоду правоохоронюва-ним інтересам, є попередження чи розкриття їх злочинної діяльності. Наявність іншої мети не може служити виправданням заподіяння за­значеної шкоди відповідно до вимог ст. 43 КК.

8. Межі заподіяння шкоди визначаються, виходячи із змісту ч. 2 ст. 43. Особа, беручи участь в організованій групі чи злочинній орга­нізації, має право заподіяти будь-яку шкоду правоохоронюваним інте­ресам (наприклад, заподіяти потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, брати участь у контрабанді, розкраданні чужого майна тощо), за винятком двох видів злочинів, вчинення яких свідчить про перевищення допустимих меж, передбачених у ч. 2 ст. 43 КК.

300

9. Перевищення меж заподіяння шкоди — це вчинення особою при виконанні спеціального завдання одного із двох видів злочинів: 1) умисного особливо тяжкого злочину, пов'язаного з насильством над потерпілим (наприклад, умисне вбивство), чи 2) умисного тяжкого злочину, пов'язаного із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження потерпілому або з настанням інших тяжких чи особливо тяжких на­ слідків (йдеться про наслідки, які законодавець ставить в один ряд із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень потерпілому).

10. Відповідальність за перевищення меж заподіяння шкоди визначена в ч. З ст. 43 КК. Насамперед особі за жодних умов не може бути призначене покарання у виді довічного позбавлення волі. Далі, якщо такій особі призначається позбавлення волі на певний строк, то його розмір не може перевищувати половини максимальної санкції, передбаченої за вчинення злочину (наприклад, якщо санкція за умисне вбивство за ч. 2 ст. 115 КК передбачає позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, то суд не може призначити позбавлення волі на строк понад 7 років і 6 місяців). Нарешті, навіть у цьому разі виконання спеціального завдання розглядається як обставина, що пом'якшує по­ карання (п. 9 ч. 1 ст. 66 КК).

Контрольні запитання

1. Що визнається обставинами, які виключають злочинність діяння?

2. Які є види обставин, що виключають злочинність діяння?

3. Якими є підстава та ознаки необхідної оборони?

4. Якими є межі необхідної оборони і за яких умов вони визна­ються перевищеними?

5. У яких випадках має місце уявна оборона і які її кримінально-правові наслідки?

6. Якими є підстава та ознаки затримання особи, що вчинила злочин?

7. Якими є підстава та ознаки крайньої необхідності?

8. Якими є підстава та ознаки виконання наказу або розпоря­дження як обставини, що виключають злочинність діяння?

9. Якими є підстава та ознаки діяння, пов'язаного з ризиком?

10. Якими є підстава та ознаки виконання спеціального завдан­ня з попередження чи розкриття злочинної діяльності орга­нізованої групи чи злочинної організації?

301

Звільнення від кримінальної відповідальності

Розділ XV

Звільнення від кримінальної відповідальності