2. Основні принципи ефективного нагляду

Це принципи які розробив Базельсий комітет з питань банківського нагляду: Цілі, незалежність, повноваження, прозорість та співробітництво: Ефективна система банківського нагляду повинна мати чітко визначені обов`язки і цілі для кожного органу, задіяного у нагляді за діяльністю банків. Дозволені види діяльності: Дозволені види діяльності установ, які підлягають ліцензуванню і нагляду як банки, мають бути чітко визначені. Критерії ліцензування: Орган, що здійснює ліцензування, повинен мати повноваження встановлювати критерії і відхиляти заяви від установ, які не відповідають встановленим стандартам. Передача часток істотної участі: Орган нагляду має повноваження розглядати і відхиляти будь-які пропозиції щодо передачі іншим сторонам часток істотної участі. Основні придбання: Орган нагляду повинен мати повноваження перевіряти за встановленими критеріями основні придбання чи вкладення банку. Достатність капіталу: Орг.нагл. повинні встановлювати для банків розумні і відповідні мінімальні вимоги щодо достатності капіталу. Процес управління ризиками:

Кредитний ризик: Орг.нагл. повинні пересвідчитися, що у банках існує процес управління кредитним ризиком.

Проблемні активи і резерви для відшкодування можливих втрат: Орг.нагл. мають бути переконані у тому, що банки встановлюють і дотримуються адекватних принципів і процесів управління проблемними активами.

Кредитування споріднених осіб: З метою запобігання зловживанням при кредитуванні споріднених осіб.

Ризик країни та ризик переказу: Орг.нагл. повинні пересвідчитися, що банки мають відповідні принципи та процеси для визначення, оцінювання, моніторингу і контролю ризику країни та ризику переказу при здійсненні міжнародної діяльності.

Ринковий ризик: Орг.нагл. мають бути переконані у тому, що у банках існують принципи і процедури для ретельного визначення, оцінки, моніторингу і контролю ринкових ризиків; Ризик ліквідності: Орг.нагл. повинні бути переконані в наявності у банків стратегії управління ліквідністю.

Операційний ризик: Орг.нагл. мають пересвідчитися в наявності у банків принципів і процедур управління ризиками для визначення, оцінювання, моніторингу і контролю/зменшення операційного ризику. Процентний ризик у банківській книзі: Орг.нагл. мають пересвідчитися в наявності у банків ефективних систем для визначення, оцінювання, моніторингу та контролю процентного ризику в банківській книзі. Внутрішній контроль і аудит: Орг.нагл. мають пересвідчитися в наявності в банках систем внутрішнього контролю, що є адекватними їх розміру та складності діяльності. Фінансові зловживання: Орг.нагл. повинні пересвідчитися в тому, що банки мають належні принципи та процедури, які сприяють встановленню високих етичних та професійних стандартів у фінансовому секторі.

Підхід до наглядової діяльності: Система ефективного банківського нагляду вимагає від наглядових органів належного розуміння операцій.

Методи нагляду: Ефективна система банківського нагляду має складатись з певних форм виїзного та безвиїзного нагляду.Наглядова звітність: Орг.нагл. повинні мати засоби збору, розгляду та аналізу статистичної та іншої звітності банків.Бухгалтерський облік та розкриття інформації: Орг.нагл. повинні пересвідчитися в тому, що кожний банк належним чином здійснює бухгалтерський облік.Повноваження органів нагляду щодо застосування виправних дій: Орг.нагл. повинні мати у своєму розпорядженні адекватні наглядові заходи для застосування своєчасних виправних дій. Консолідований нагляд: Важливим елементом банківського нагляду є здатність органів нагляду здійснювати нагляд за банківською группою. Відносини між наглядовими органами країни походження та країни перебування.

3. Історія створення Базильського комітету. Базельський комітет був створений Керуючими центральних банків країн Групи Десяти в кінці 1974 року, які збираються 4 рази на рік. Для вирішення конкретних завдань він також має близько 25 технічних робочих груп та спеціальних комісій, які також регулярно проводять зустрічі.    Члени Комітету приїжджають з Бельгії, Канади, Франції, Німеччини, Італії, Японії, Люксембургу, Голландії, Іспанії, Швеції, Швейцарії, Великобританії та Сполучених Штатів Америки. Країни представляють їхні центральні банки а також органи державної влади, відповідальні за пруденційний нагляд в сфері банківської діяльності, у випадку, якщо ці функції не здійснює центральний банк.    Комітет не є наднаціональним наглядовим органом і його висновки не мають юридичної сили. Проте він формулює наглядові стандарти та інструкції, а також дає рекомендації щодо застосування найкращого досвіду, очікуючи, що відповідні органи влади держав-членів будуть вживати відповідних заходів для впровадження його рекомендацій у свої національні системи. У зв'язку з цим Комітет визначає лише загальні стандарти, без деталізації порядку гармонізації процедур нагляду державами-членами.    Комітет звітує перед Керуючими Групи Десяти та погоджує з ними свої основні проекти. Крім того, враховуючи, що до складу Комітету входять представники не тільки центральних банків, а й інших органів, рішення, які ним приймаються, враховують позиції багатьох національних органів влади, що не входять до системи центральних банків. Ці рішення стосуються широкого кола фінансових питань. Однією з найважливіших цілей Комітету є заповнення прогалин у міжнародній системі нагляду шляхом дотримання двох основних принципів: 1) жодне банківське утворення не повинне уникнути нагляду; 2) нагляд має бути адекватним. Для досягнення цієї мети Комітет, починаючи з 1975 р., прийняв цілу низку документів.    У 1988 р. Комітет вирішив презентувати базову систему заходів, яка іменується Базельська Головна Угода. Ця система передбачала запровадження до кінця 1992 р. заходів, спрямованих на мінімізацію кредитних ризиків, які включали забезпечення мінімального капіталу в розмірі від 8 %. Починаючи з 1988 р., ця система була поступово презентована не лише у державах-членах, але і в інших державах, в яких активно функціонують міжнародні банки. У червні 1989 р., з метою заміни Угоди, Комітет підготував зміни до Нової Основної Системи Відповідності. Запропонована основна система включає три принципи: вимоги щодо мінімального капіталу, спрямовані на удосконалення правил, встановлених в Угоді; нагляд за внутрішнім процесом створення організацій та адекватності капіталу; ефективне використання оприлюднення з метою посилення дисципліни на ринку як доповнення заходів нагляду. В результаті широкої співпраці з банками та промисловими групами 26 червня 2004 р. була прийнята доопрацьована система заходів. Цей текст став основою для розроблення національних правил та для завершення банками підготовчих заходів щодо імплементації нової системи заходів.    Через декілька років Комітет почав більш інтенсивно поширювати стандарти нагляду по всьому світі. У тісній співпраці з багатьма наглядовими органами держав, які не є членами Групи Десяти, Комітет у 1997 р. розробив “Основні Принципи Ефективного Банківського Нагляду”, які являють собою загальний план ефективної системи нагляду. Для запровадження їх та оцінки Комітет у жовтні 1999 р. прийняв “Методологію основних принципів”.

4. Директиви базельського комітету:1982 – керівництво міжнародними кредитами банків. У цій директиві викладено процедури аналізу ризиків у країні, визначено критерії оцінювання країни як позичальник, методи контролю за такими ризиками.

1983 – принципи нагляду за іноземними установами банків. У директиві визначено принципи розподілу відповідальності стосовно нагляду за ліяльністю іноземних банківських установ дочірніх банів між наглядовими органами « країни походження» та «країни, що приймає». Ця директива є доопрацьованим варіантом нормативного документа, який був опублікований в 1975 році під назвою «Базельський конкордат» і регулював принципи спільного контролю за діяльністю міжнародних банківських груп. У квітні 1990р. вийшов в світ додаток, присвячений удосконаленню обміну інформацією між органами банківського нагляду різних країн. У 1992 деякі з принципів було трансформовано у мінімальні стандарти, яких доцільно дотримуватись наглядовим органам.

1986 – упр позабалансовими ризиками банків. У дерективі викладено вимоги до управддя позабалансовими ризиками з метою недопущення збитків, а також вимоги до менеджменту банків.

1988 – міжнародні конвергенція вимірювання розміру капіталу і стандартів капіталу.

1989 – ризики в комп.системах і телекомунік.аційних системах. Базельська угода щодо капіталу мала на меті уснути джерело нерівноправного становища банків, викликаного відмінностями у національних вимогах до рівня достатності їхнього капіталу.

1990. інформаційні потоки між органами банківського нагляду 1991. вимірювання і контроль за ризиками великих кредитів. 1994 – угода Базильського комітету: ставлення до кредитного ризику пов’язаного з певними позабалансовими статтями». 1995 –Підхід на підставі внутрішніх моделей до вимог щодо рівня капіталу в умовах ринкового ризику, Нагляд за фінансовими конгломератами1996 – Наглядові засади використання «зворотного тестування» у поєднанні з підходом на підставі внутрішніх моделей до вимог щодо рівня капіталу в усовах ринкового ризику,нагляд за між народ.банк.діяльністью 1997 – основні принципи ефективного банк.нагляду. Окремо необхідно зупинитись на такому важливому результаті діяльності Базильського комітету, як Базельська угода 1988р., що визначила стандарти достатності капіталу для транснаціональних банків. Надалі простежується процес органічного розвитку угоди та її доповнення.