8. Нормативні засади розроблення бюджетів

Норми — це встановлені величини, що характеризують витрати праці, си­ровини та матеріалів, використання засобів праці, організуван­ня виробництва, фінансову стійкість підприємства в умовах найбільш раціонального релевантного діапазону ділової актив­ності з урахуванням організаційних, техніко-технологічних, виробничо-господарських, соціальних, фінансових та інших умов функціонування.

Нормативи є регламентованими розра­хунковими величинами витрат праці, режимів роботи облад­нання, чисельності тощо, на засадах яких визначаються техні­чно-обгрунтовані (науково-обгрунтовані) норми.

Доцільно зазначити, що норми можуть формуватися за до­помогою використання різних методів Виділяють два основних методи розроблення норм: аналітичний та сумар­ний. Аналітичний метод полягає у тому, що норми встановлю­ються на засадах багатостороннього вивчення та критичного аналізу існуючої послідовності і прийомів виконання нормо­ваної роботи, організації праці на робочому місці, використання обладнання за складовими елементами конкретної операції чи роботи. Залежно від того, як відбуватиметься нормування в ме­жах аналітичного методу виділяють аналітично-дослідницький (базується на проведенні експериментальних досліджень на місцях на засадах хронометражу, фотографії робочого часу, замірів тощо) та аналітично-розрахунковий методи (базується на використанні нормативів режимів роботи обладнання, часу, часу на обслуговування, чисельності тощо).

За сумарним методом норми встановлюються загалом на всю роботу чи операцію без поділу їх на складові елементи та без дослідження умов виконання. При цьому базою встановлення є попереднє виконання робіт чи операцій. Залежно від особли­востей визначення норм у межах сумарного методу виділяють досвідний метод (базується на досвіді особи, яка встановлює норми), статистичний (базується на даних оперативної вироб­ничої статистики за минулі періоди) та порівняльний метод (грунтується на встановленні норми на виконання конкретної роботи на засадах порівняння параметрів з іншою нормованою роботою). Відповідно норми, які встановлюються на всю ро­боту без поділу її на складові елементи, вивчення та аналізу виробничих умов, проведення технічних та економічних роз­рахунків називаються досвідно-статистичними.

9. Врахування ризиків при розроблені бюджетів.

Розроблення бюджетів організації повинно здійснюватися з урахуванням системи ризиків, що зумовлюються низкою чин­ників: фактором часу, відсутністю повної інформації, непрог-нозованими випадковими подіями, недостатньою кваліфіка­цією розробників бюджетів тощо. В умовах України проблема точності прогнозування ризиків та їх врахування при форму­ванні бюджетів є надзвичайно актуальною, часто за таких умов різні прогнози розвитку ситуацій визначають альтернативність сформованих в організації бюджетів. При розробленні бюджетів на четвертому етапі бюджетного планування доцільно врахо­вувати дві основних групи ризиків: перевищення витрат чи ви­датків, втрати чи недоотримання доходів чи надходжень.

Врахування ризиків у процесі бюджетного планування до­цільно здійснювати у такій послідовності:

1. Виявлення всіх потенційних ризиків та їх ідентифікація з метою формування інформаційної бази для подальшого оціню­вання впливу ризиків.

2. Оцінювання впливу потенційних ризиків на бюджетні по­казники.

3. Вибір оптимального варіанта бюджету із урахуванням впливу потенційних ризиків.

4. Підбір та застосування методів управління ризиками.

Виділяють такі методи управління ризиками при формуванні бюджетів:

— уникнення, попередження, запобігання виникненню ри­зиків (відмова від роботи з неперевіреними контрагентами, пошук гарантів, відмова від ризикованих проектів тощо);

— прийняття ризику (усвідомлене розроблення бюджетів з урахуванням потенційних ризиків на засадах формування сис­теми ресурсних резервів щодо компенсації втрат при їх виник­ненні);

— оптимізація (зниження) ступеня ризику, яка може здійс­нюватися різними способами: шляхом розподілу ризиків (зас­тосування ф'ючерсів, опціонів, лізингу тощо), локалізації (фор­мування відокремлених бізнес-центрів для реалізації найбільш ризикових проектів), страхування, диверсифікації (видів діяль­ності, збуту та постачання, інвестицій тощо), лімітування (вста­новлення мінімально допустимих норм, лімітів використання ресурсів підприємства)