Лекція 5 Особливості торговельної політики єс щодо країн світу

1. Ломейсько-Котонуйські угоди у системі Спільної торговельної політики Європейського Співтовариства

2. Спільна торговельна політика щодо країн Центральної та Південно-Східної Європи

3. Спільна торговельна політика у концепціях сусідства

4. Регіональні економічні угруповання у торговельній політиці Євросоюзу

5 Регулювання двосторонніх торговельних відносин Європейського Союзу

1. Ломейсько-Котонуйські угоди у системі Спільної торговельної політики Європейського Співтовариства

Прообразом Загальної системи преференцій для країн, що розвиваються, стало надання Європейським Співтоварист­вом спеціальних торговельних преференції окремим країнам Африки, Карибського басейну та Тихоокеанського регіону -АКТ. Значна кількість цих країн - це колишні колонії країн -членів ЄЕС, які зберігали значні економічні зв'язки зі своїми колишніми метрополіями.

Для більшості країн цього регіону, зокрема для всіх країн Африки, ЄС є основним торговельним партнером. У 2007 році торгівля ЄС з країнами АТК загалом становила 80 мільярдів євро, при чому до ЄС було ввезено імпорту на суму 40,1 млрд. євро, а з ЄС експортовано товарів на 39,6 млрд. євро. Основну частку імпорту склали: нафтопродукти (41,2 % загального імпорту), какао боби (4,9%) і діаманти (4,7%). Основними товарами експорту у 2007 році були машини та устаткування (29,4%), автомобілі (16,1%), нафта (11,5%), продукція хімічної промисловості (8,9%).

Інвестиції з ЄС до країн АТК зросли з 1,9 млн. євро у 1996 році до 4,319 млн. євро у 2002, що становить 3,3% загальних інвестиційних вкладень ЄС. Зросла відносна вага країн АТК як напрямку вкладання інвестицій. Частка капіталу ЄС, зайнятого у країнах АТК зросла з 2,5% загального капіталу ЄС, задіяного за кордоном, (1996р.) до 3,1% у 2002 року. Сума всіх інвестицій ЄС, які були зроблені в країнах АТК, становить 58,831 млн. євро.

Між країнами АТК та ЄС існують довготривалі та сприятливі стосунки. На сучасному етапі вони регулюються Договором про співробітництво АТК-ЄС, який був підписаний в м. Котону (Бенін) 23 червня 2000 року і розрахований на 20 років. Ця угода стосується не лише економічної та торговельної співпраці, але спрямована також на покращання умов розвитку країн АТК

З 1964 р. для окремих країн Африки, Карибського басейну та Тихоокеанського регіону - АКТ ЄЕС - ЄС надає спеціальні торговельні преференції (Яунде - І на 1964-1970 рр. для 18 країн, Яунде - II на 1971-1975 рр., Ломе - І на 1975-1980 рр., Ломе - II на 1980-1985 рр., Ломе - III на 1985-1989 рр. для 66 країн, Ломе IV - 1990-2000 рр. для 69 країн, Котону на 2000-2005 рр. для 77 країн). Згідно із цими преференціями, промислові товари з країн АКТ мають вільний доступ на ринки ЄС - до 99,5 %; преференції надають без принципу взаємнос­ті; окремі обмеження зберігаються для певних сільськогоспо­дарських товарів; впроваджувалися системи БТАВЕХ та БУБМШ з метою компенсації виплат експортерам готової про­дукції та мінеральної сировини з країн АКТ за умов падіння експортних цін. Компенсація надається за умов наявності ви­моги залежності (частки товару у загальному експорті - 1,5 % для найбідніших країн АКТ, 6 % - для всіх інших) та вимоги відхилення (розмір падіння експортних цін - 1 % для найбід­ніших країн АКТ, 4,5 % - для всіх інших). Система БТАВЕХ за Ломе - IV склала 1,5 млрд екю [68].

Критика Ломейських угод зводилася до того, що значна кількість країн АКТ не виробляють готову продукцію; 75 % експорту країн вводиться за умовами ГАТТ/СОТ, тобто ці пільги зайві; пільги надаються за рахунок інших експортерів у Союз; бюджет допомоги не є достатнім; існують значні адміністрати­пні перепони для отримання допомоги; не завжди допомога є «ефективною з різних причин

Однобічні преференції не вирішують основні проблеми країн АКТ. Так, у 2002 р. тільки 3 % імпорту ЄС припадало на імпорт з країн АКТ проти 6,7 % у 1976 р. Причому 65 % імпорту скла­далося із сировини, 16 - напівфабрикатів і лише 19 % - з го­тової продукції. На 10 сировинних товарів припадало 60 % ім­порту ЄС з країн АКТ (нафта ~ ЗО, діаманти - 10, какао - 4,3, деревина - 3,8, цукор - 2,7, алюміній - 2,3, кава - 1,9, тютюн - 1,6, банани - 1,5 %) [27, 2].

Відомо, що лише ємні регіональні ринки є привабливішими для інвестицій, залучення яких є необхідним фактором струк­турної перебудови найбідніших економік країн АКТ, тому по­ступово виникло питання про необхідність переходу до нових інструментів торговельних відносин ЄС з країнами АКТ, метою яких стає сприяння розвитку регіональної інтеграції Південь-Південь та її включення до інтеграції Південь-Південь-Північ. Таким інструментом можуть стати Угоди про економічне парт­нерство (Economic Partnership Agreement - ЕРА) між ЄС та країнами АКТ та/або їх економічними угрупованнями У 2007 р. передба­чалося завершення створення Митного союзу країн - членів Економічного Співтовариства держав Західної Африки (ЕКО-ВАС) і ЄС передбачав підписати відповідну угоду вже на рівні двох регіональних угруповань - ЄС та ЕКОВАС. Однак через проблеми з інтеграцією ЕКОВАС договір не підписано.

На відміну від попередніх Котонуйських угод Угоди про еко­номічне партнерство базуватимуться на принципі взаємності, тобто двостороннього відкриття ринків, хоча мандат Ради для Комісії на проведення переговорів передбачає, щоб розклад усунення тарифів з боку країн АКТ враховував би економічні, соціальні та інші обмеження, які впливають на можливість їх­ньої адаптації до процесу лібералізації. Буде передбачений пе­рехідний період відповідно до правил COT, як і гнучкість щодо відповідного переліку галузей та товарів. Угоди про економіч­не партнерство також передбачають сприяння процесу замі­щення доходів бюджету від тарифу на інші податки у країнах АКТ (в окремих країнах АКТ на мито припадає до 40 % доходів державних бюджетів).

Таким чином, ЄС пропонує для країн АКТ з 2007 р. нову фі­лософію економічної співпраці, яка основана на трансформації преференцій у партнерство, розвитку регіональної інтеграції як важливої передумови посилення конкурентоспроможності виробників країн АКТ на ринках ЄС, відкриття ринків країн АКТ для капіталів та технологій. Як і Котонуйські угоди, Угоди про економічне партнерство вже не розглядають торговельні пре­ференції як панацею для розвитку, а лише як додатковий та доповнюючий механізм інших видів економічної політики роз­витку країн АКТ.