2. Розтлумачити зміст понять:

Апеляція (лат. appellatio — звернення) — оскарження ухвали, постанови нижчої інстанції (звичайно судової) перед вищою. Також у значенні звернення до кого-, чого-небудь за підтримкою, порадою. Апеляція — одна з форм оскарження судових рішень у цивільних і кримінальних справах до суду вищої (апеляційної) інстанції, що має право переглядати справу. Апеляційне провадження як важлива гарантія справедливості судових рішень існує в переважній більшості сучасних держав, які належать до різних правових систем.

Голова держави — загальний термін, що позначає людину або орган, який вважається верховним представником держави. При окремих видах форм правління також має деяку судову або законодавчу владу, або є верховним головнокомандуючим збройних сил країни. Наприклад, в Україні главою держави є президент, у Великобританії та деяких інших монархіях — король або королева.

Конец формы

Зворотна Сила Закону  — поширення дії закон а на випадки, що мали місце до вступу його в силу. Як правило, закон зворотної силыне має, тобто не поширюється на відносини , що виникли до його видання. До тому або іншому факт в або случаю необхідно застосовувати закон, кото рый діяв у момент , коли стався даний випадок або мав местоданный факт. Це правило створює стійкість у відносинах між субъек тами права, упевненість громадян у стабільності їхнього правового положення, впрочности правопорядку. У вигляді виключення закону іноді надається зворотна сила, що повинне бути спеціально обговорене в новому законі або в ак ті про введення його в дію .

Надурочна робота Надурочними роботами вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня (статті 52, 53 і 61 КЗпП). Як правило, застосування надурочних робіт не допускається. Проведення їх можливе лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і ст. 62 КЗпП. Власник або уповноважений ним орган може застосувати надурочні роботи тільки у таких виняткових випадках: 1) при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків; 2) при проведенні громадське необхідних робіт по водо-, газопостачанню, опаленню, освітленню, каналізації, транспорту, зв'язку - для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування; 3) при необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може привести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, .верстатів або іншого устаткування, коли несправність їх викликає зупинення робіт для значної кількості трудящих; 4) при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення; 5) для продовження роботи при нез'явленні працівника, який заступає на зміну, коли робота не допускає перерви; в цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов'язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником, оскільки забороняється залучення працівника до роботи протягом двох змін підряд.

Сімейне право регулює певне коло суспільних відносин і обумовлюється базисом суспільства. Утворюючи єдину чітку систему, сімейне право як самостійна галузь є складником загальної системи всього права. Сімейне право містить ряд інститутів, які органічно пов'язані між собою загальними принципами. Система сімейного законодавства виражена головним чином у системі Сімейного кодексу. Наукове пізнання системи права включає пізнання закономірностей, формування і взаємозв'язок окремих структурних частин. Система сімейного права складається з двох частин: Загальної і Особливої. Загальна частина містить загальні норми, які поширюються на всі сімейно-правові відносини. До них належать: норми про предмет, законодавство, про мету і завдання, принципи, суб'єкти сімейних правовідносин та ін. Особлива частина - це сукупність інститутів, кожен з яких регулює визначений різновид сімейних відносин. Система сімейного права є специфічною тому, що складається з інститутів, яких немає в інших галузях права. До основних із них належать: шлюб (порядок його реєстрації і припинення), правовідносини (правовідносини подружжя, правовідносини батьків і дітей, правовідносини інших членів сім'ї), усиновлення, опіка і піклування, реєстрація актів цивільного стану. Отже, система сучасного сімейного права - це структура, елементами якої є сімейно-правові норми та інститути, розміщені у певній послідовності.