1.2. Кругообіг промислового капіталу

Кругообіг капіталу – це такий його рух, що охоплює послідовне проходження ним трьох стадій та набуття ним трьох форм і повернення до початкової.

Підприємці, як і все суспільство, зацікавлені у невпинному русі капіталу, бо від цього залежить не тільки отримання ними прибутків та їх збільшення, а й процес суспільного відтворення загалом, його вдосконалення, прогресивний розвиток людства. При цьому різні частки капіталу одночасно перебувають у всіх трьох формах і на трьох стадіях. Порушення руху капіталу хоча б на одній із стадій означає виникнення певних ускладнень у процесі відтворення. Наприклад, коли підприємець з тих або інших причин не продав свій товар, він не тільки не отримує прибуток, а й не повертає своїх витрат. Це може призвести до скорочення виробництва, неплатоспроможності підприємств, їх банкрутства. Може статися й так, що підприємець не може придбати товарів, потрібних для продовження процесу виробництва, або ж йому бракує необхідної кількості грошей, чи на ринку не вистачає певних товарів.

Виконуючи функцію купівельного засобу й засобу платежу, гроші виступають як грошова форма капіталу. Причому відбувається не просто купівля звичайних товарів за гроші, а авансування вартості в грошовій формі для придбання факторів виробництва, у процесі якого в майбутньому повинна бути вироблена додаткова вартість. Саме це й перетворює грошову форму капіталу на продуктивну. Перетворення грошового капіталу на продуктивний – це перша стадія руху промислового капіталу. Вона протікає у сфері обігу.

Після цього процес обігу капіталу переривається, хоча рух його продовжується. Куплені підприємцем у сфері обігу фактори виробництва, повинні бути застосованими. І це застосування відбувається в процесі виробництва, яким починається друга стадія руху капіталу.

У процесі виробництва в результаті поєднання робочої сили із засобами виробництва відбувається продуктивне їх споживання, в якому робітники своєю конкретною працею переносять на продукт, що виробляється, вартість засобів виробництва, що споживаються, а абстрактною працею створюють нову вартість, причому більшу, ніж вартість робочої сили. Тому вироблені товари відрізняються від товарів, що були куплені підприємцем на першій стадії, по-перше, своєю натуральною формою (був, наприклад, бавовник, а стала пряжа), по-друге, за вартістю (бо не тільки відшкодовують авансовану на першій стадії вартість, але включають в себе ще й додаткову вартість). При цьому капітал знову змінює свою форму з продуктивної він перетворюється на товарну (Т).

Проте й на цьому рух капіталу не припиняється, бо ж створена в процесі виробництва додаткова вартість поки що «річ у собі», тому вона прихована у вартості нового виробленого товару (Т). Тому підприємець знову повертається на товарний ринок, але вже не як покупець, а як продавець. У цьому акті капітальна вартість скидає з себе товарну форму й набуває первісної грошової форми. Кожна з форм промислового капіталу зобов'язана своїм існуванням одному і тому ж класовому відношенню – експлуатації найманої праці. Завдяки цьому відношенню гроші набувають форми грошового капіталу, фактори виробництва – форми промислового капіталу, товар – форми товарного капіталу.

Кожна з форм капіталу виражає свою специфічну функцію, тому вони називаються функціональними. Функцією грошового капіталу є підготовка матеріальних умов виробництва додаткової вартості; товарного – реалізація додаткової вартості.

Виконання функцій кожною з форм капіталу можливе лише у взаємозв'язку, взаємообумовленості, а не ізольовано. Взаємообумовленість, вимушене співіснування протилежностей породжує нову якість – промисловий капітал. Капітал, який у ході свого повного кругообігу набирає і знов скидає ці форми і у кожній з них виконує відповідну їй функцію, є промисловий капітал; слово промисловий вживається тут у тому значенні, в якому воно охоплює будь-яку галузь виробництва, що ведеться капіталістично.

Соціально-економічна суть промислового капіталу полягає у тому, що це є єдина форма існування капіталу, при якій функцією капіталу є не лише привласнення додаткової вартості, а й її створення. Нормальне функціонування промислового капіталу можливе лише за тієї умови, що він постійно перебуватиме у всіх трьох функціональних формах і кожна з них здійснюватиме свій кругообіг, тобто промисловий капітал – це не тільки єдність трьох функціональних форм, а й єдність трьох форм кругообігу капіталу.

Наявність трьох форм промислового капіталу, і те, що кожна з них виконує свою особливу функцію, передбачає три фігури кругообігу промислового капіталу: кругообіг грошового капіталу, продуктивного, товарного. Усі три кругообіги мають спільні і відмінні риси, утворюючи нерозривну єдність суперечностей.

Спільне полягає у тому, що:

1. капітал закінчує процес кругообігу у тій самій формі, в якій він починав свій рух;

2. він проходить три стадії і три функціональні форми;

3. відбуваються кількісні зміни – первісна капітальна вартість завершує кругообігу з прирощенням.

Відмінності також суттєві, По-своєму модифікують і фетишизують класові відносини. Кругообіг грошового капіталу (Г – Т – (Рс, Зв)… П… Т' – Г') збігається з загальною формулою кругообігу промислового капіталу. Збіг об'єктивний:

1. історично і логічно грошовий капітал є вихідним пунктом, вихідною формою руху промислового капіталу;

2. саме у русі грошового капіталу найбільш точно виявляється мета капіталу.

Але разом з тим рух грошового капіталу у найбільшій мірі містифікує капіталістичні виробничі відносини, фетишизує класові відносини. Це зумовлене тим, що рух грошового капіталу приховує дійсне джерело додаткової вартості. Рух капіталу набуває найбільш фетишизованого вигляду: Г…Г'. Крім того, процес виробництва у даному випадку виступає як скромний посередник. Отже, весь процес виступає як процес «створення грошей» грошима, і класові відносини остаточно фетишизовані, спотворені.

Кругообіг продуктивного капіталу має формулу В…Т' – Г¹ – [Рс Зв]… В. Вів виражає інші сторони капіталістичних виробничих відносин і також фетишизує їхню суть. Тут вихідним і кінцевим пунктом кругообігу виступає продуктивний капітал. Визначальна роль процесу виробництва у даному кругообігу виявляється особливо яскраво, причому не як окремий акт, а як процес, що відновлюється, – відтворення, в якому обіг відіграє роль посередника.

У той же час кругообіг виробничого капіталу поглиблює містифікацію капіталістичних виробничих відносин, тому що, по-перше, приховує дійсну мету капіталізму. Зовнішньо здається, що метою кругообіг є виробництво заради виробництва. По-друге, у кругообіг грошового капіталу гроші виступають як головна мета, рушійний мотив. Тут же гроші зводяться до рівня простого засобу обігу або платежу.

Кругообіг товарного капіталу виражається формулою Д – Т (с. п., р. с.)… П…. Т’ – Д’, де Д’ > Д. Основні його особливості такі:

1. на відміну від кругообігу грошового і виробничого капіталів тут кругообіг відкривається обігом у цілому з обома його протилежними фазами (Т'–Д'–Г), підкреслюючи залежність капіталістичного виробництва від обігу і від споживання;

2. кругообіг починається не з Г, а з Т', капітальної вартості, що зросла, тобто з дійсного капіталістичного відношення;

3. центральною проблемою є реалізація;

4. кругообіг товарного капіталу обов'язково передбачає у своїй сфері інші капітали, тобто відносини між капіталістами, і таким чином проявляє себе як кругообіг суспільного капіталу.

Кругообіг товарного капіталу пов'язаний з дальшою модифікацією, фетишизацією капіталістичних виробничих і класових відносин. Це виявляється, по-перше, у тому, що кругообіг товарного капіталу приховує дійсну мету капіталістичного виробництва, висуваючи на перший (видимий) план споживну вартість.