15. Інституційні перетворення становлення та розвитку підприємництва в Україні

Інституційні перетворення — формування системи соціально-економічних відносин шляхом створення відповідних економічних, правових і соціальних інститутів (лат. institutum — установа, устрій).

Основні напрямки інституційних перетворень

Реформування правових інститутів та створення ринкового законодавства.

Трансформація відносин власності (роздержавлення і приватизація), забезпечення легітимності цих процесів, пошук ефективного власника.

Демонополізація економіки та формування конкурентного середовища.

Реформування системи державного управління (адміністративна реформа).

Формування системи нових організацій і установ ринкового типу, створення інститутів ринкової інфраструктури.

Макроекономічне прогнозування, планування та програмування.

Реформування кредитно-грошової, фінансової та банківської систем.

Проведення структурної перебудови національної економіки, технічна та технологічна модернізація виробництва.

Створення інституту соціального партнерства і соціальний контроль за господарською та фінансовою діяльністю.

Цілі державної підтримки підприємництва:

1. формування потужного підприємницького сектору;

2. стимулювання перспективних видів і напрямків діяльності;

3. сприяння нагромадженню інвестиційних ресурсів та інвестиційно-інноваційній діяльності у пріоритетних галузях;

4. забезпечення стабільного функціонування вітчизняного підприємництва в умовах міжнародної конкуренції.

Основні напрямки державної підтримки підприємництва в Україні

Вдосконалення нормативно-правової бази підприємництва.

Проведення ефективної конкурентної політики.

Створення ефективної системи фінансово-кредитної та гарантійної підтримки підприємця.

Дерегуляція економіки.

Створення сприятливого інвестиційно-інноваційного клімату.

Забезпечення стабільності національної валюти.

Удосконалення приватизаційного процесу.

Проведення реструктуризації, системної трансформації підприємств, адаптації їхньої діяльності до вимог ринку.

Підтримка ефективно працюючих підприємств незалежно від форм власності, сприяння розвитку малого підприємництва.

Підвищення ефективності функціонування державного сектору економіки.

Складові процесу дерегуляції економіки:

1. усунення адміністративних, економічних та організаційних перешкод, які стримують створення і розвиток підприємств, їхню ефективну економічну діяльність;

2. спрощення процедури реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензування;

3. проведення адміністративної реформи (скорочення кількості державних органів, зміна їхніх функцій, удосконалення системи управління економікою, її дієвість і результативність, децентралізація і розвиток місцевого самоврядування тощо);

4. припинення зловживань, свавілля і корумпованості державного апарату.

16. Державні підприємства та управління державними підприємствами

Державний сектор — комплекс господарських об'єктів, які повністю або частково належать центральним чи місцевим органам державної влади і використовуються державою для виконання нею економічних, соціально-культурних та політичних функцій.

Об'єкти державної власності є:

1. матеріальною основою функціонування держави як політичного інституту (майно парламенту, органів державного управління, збройних сил, міліції, монетний двір, пошта тощо);

2. економічною базою для підприємницької діяльності держави (промислові й сільськогосподарські підприємства, галузі, центральний банк, залізниці тощо).

Ф Державне підприємництво — це господарська або інша підприємницька діяльність державних підприємств з виробництва матеріальних благ та надання послуг суб'єктам економіки (приватним підприємствам і населенню).

Бюджетні (казенні) підприємства:

1. підпорядковані міністерству, входять у систему адміністративного управління;

2. не отримують прибутку, не платять податків;

3. фінансуються за рахунок держбюджету, не мають зовнішніх джерел фінансування (кредит, випуск акцій, облігацій).

Державні корпорації:

1. підприємствам надається право господарської самостійності;

2. держава є власником, а право управління передане трудовим колективам;

3. застосовується контрактна форма роботи з державою, конкурентні засади із застосуванням тендерів.

Змішані акціонерні товариства (поєднують переваги приватного і державного підприємництва):

1. можливість вирішення макроекономічних завдань за умов розвитку конкурентних засад;

2. господарська діяльність здійснюється на комерційній основі;

3. деяким із них держава може встановлювати плани, які розробляються спільно з адміністрацією підприємства.

Шляхи вдосконалення управління державними підприємствами:

1. створення відповідної нормативно-правової бази, яка б регламентувала взаємодію суб'єктів у процесі функціонування державного сектору економіки;

2. формування професіоналів-менеджерів — сучасних керівників виробництва, здатних здійснювати державне підприємництво;

3. вдосконалення системи управління державними корпоративними правами;

4. розміщення держконтрактів на конкурсній основі;

5. контроль за діяльністю державних підприємств з метою припинення розкрадання та збагачення номенклатурно-мафіозних структур.