- •1. Сутність, необхідність та завдання дре
- •2. Форми регулювання. Основними формами державного регулювання економіки є пряме і опосередковане.
- •3. Теорії макроекономічного регулювання
- •4. Методи дре
- •5. Функції дре
- •6. Сутність, види та способи макроекономічного прогнозування
- •7. Принципи і функції прогнозування
- •8. Методи економічного прогнозування
- •9. Сутність, необхідність та завдання макроекономічного програмування
- •10. Макроекономічне планування
- •11. Державний бюджет як основний засіб управління соціально-економічного розвитку країни
- •12. Грошово-кредитна політика держави
- •13. Державне цінове регулювання
- •14. Підприємництво як об’єкт державного регулювання економіки
- •15. Інституційні перетворення становлення та розвитку підприємництва в Україні
- •16. Державні підприємства та управління державними підприємствами
- •17. Державно наукова та інноваційна політика
- •18 Форми регулювання науково-технічної діяльності
- •19. Державне регулювання інноваційних процесів
17. Державно наукова та інноваційна політика
Державна науково-технічна політика - це складова соціально-економічної політики держави щодо формування умов ефективного науково-технічного розвитку країни, визначення цілей, напрямів, форм її здійснення.
Науково-технічна та інноваційна політика держави мають вирішальний вплив на соціально-економічний розвиток, оскільки виступає як провідний фактор підвищення продуктивності суспільної праці, впливає на структуру економіки, сприяє конкурентоспроможності національної економіки, полегшує та оздоровляє умови праці.
Держава формує і реалізує науково-технічну політику, забезпечує соціально-економічні, правові та організаційні умови для формування та використання науково-технічного потенціалу, створює інфраструктуру науки, здійснює підготовку наукових кадрів, державне фінансове забезпечення, сприяє створенню ринку науково-технічної продукції, оцінює рівень досліджень, проводить експертизу проектів, встановлює зв´язки з іншими державами в науково-технічному співробітництві.
Науково-технічна політика здійснюється на основі таких принципів: демократизації та децентралізації управління в сфері науково-технічного розвитку; забезпечення екологічної безпеки; збалансування розвитку фундаментальних і прикладних досліджень; підтримки конкуренції в науково-технічній сфері; сприяння створенню ринку науково-технічної продукції.
Функції формування та реалізації державної науково-технічної політики виконують органи державної влади й управління на всіх ієрархічних рівнях управління: І рівень - Верховна Рада та Президент України; II рівень - Кабінет Міністрів України; III рівень - міністерства, відомства та інші центральні органи управління; IV рівень - місцеві органи державної влади і управління; V рівень - організації, установи та підприємства, які беруть участь у здійсненні науково-технічної політики.
Основними цілями державної науково-технічної та інноваційної діяльності є:
— примноження національного багатства на основі використання науково-технічних досягнень;
— створення умов для досягнення високого рівня життя кожного члена суспільства, його інтелектуального розвитку;
— зміцнення національної безпеки на основі використання науково-технічних досягнень;
— створення умов для розвитку науково-технічної творчості.
Складовими науково-технічного потенціалу виступають:
— матеріально-технічна база науки (наукові організації, лабораторії, експериментальні виробництва, інформаційні центри, обладнання тощо);
— наукові кадри (вчені, дослідники, конструктори, винахідники, науково-технічний персонал та ін.);
— результати науково-технічної діяльності (винаходи, відкриття, наукова інформація, патенти, наукові проекти, авторські свідоцтва тощо);
— організаційно-управлінська структура наукової сфери (обсяги фінансування, плани науково-технічної діяльності, завдання з підготовки кадрів, система управління тощо).
18 Форми регулювання науково-технічної діяльності
Досягнення цілей і завдань науково-технічної політики здійснюється державою шляхом застосування форм прямого та непрямого регулювання.
До важелів прямого регулювання в сфері науково-технічної діяльності належать:
— визначення державних пріоритетів розвитку науки і техніки;
— формування державних науково-технічних програм;
— доведення державних замовлень на науково-технічні розробки;
— бюджетне фінансування фундаментальних досліджень та реалізації науково-технічних програм;
— проведення державної науково-технічної експертизи;
— підготовка науково-технічних кадрів вищої кваліфікації;
— здійснення патентної та ліцензійної діяльності.
До важелів непрямого регулювання науково-технічної діяльності належать:
-створення сприятливих умов для здійснення науково-технічної діяльності всіма суб´єктами підприємництва;
—правовий захист інтелектуальної власності;
—звільнення від оподаткування, введення пільгового режиму оподаткування суб´єктів господарювання в сфері науково-технічної діяльності;
—введення пільгового кредитування;
—встановлення взаємовигідних міжнародних зв´язків;
—пропагування науково-технічних досягнень;
—стимулювання науково-технічної творчості.
Завданням регулювання науково-технічної діяльності є створення оптимального механізму поєднання ринкових і державних важелів впливу на науково-технічні процеси, їх орієнтація на економічне зростання та інтеграцію у світову економіку.
Важливим засобом державного регулювання у сфері науково-технічної діяльності є державна підтримка міжнародного науково-технічного співробітництва. Держава створює необхідні правові та економічні умови для здійснення вільних та рівноправних відносин з міжнародними організаціями, товариствами, об´єднаннями. Науково-технічне співробітництво здійснюється шляхом проведення спільних досліджень, технічних розробок на основі кооперації, реалізації спільних програм, обміну науково-технічною інформацією, проведення міжнародних конференцій, конгресів, симпозіумів, обміну кадрами, спільну підготовку фахівців тощо.