5. Організація виборів

Способи обрання державних посадових осіб в умовах демократії можуть дуже сильно відрізнятися. На рівні країни, наприклад, законодавці можуть обиратися по округах, кожен з яких вибирає по одному представнику. Іншими словами, при такій системі "переможець отримує все". В іншому варіанті, при системі пропорційного представництва, кожна політична партія представлена ​​в законодавчому органі відповідно до загального відсотку голосів, набраних у масштабах країни. Вибори в провінціях і на місцях можуть відображати ці загальнонаціональні моделі.

Виборча система - це сукупність правил, прийомів, процесів, що забезпечують і регулюють легітимне формування органів політичної влади. Виборча система визначає загальні принципи організації виборів. Основне призначення виборчої системи - забезпечити представництво волі народу, а також сформувати життєздатні й ефективні органи влади. У кожній країні виборча система формується на основі законодавства, яке деталізує основне положення, зафіксоване в конституції країни.

Мажоритарна система (від фр. Majorite - більшість) - такий порядок визначення результатів голосування, коли обраним вважається кандидат або список кандидатів, які отримали на виборах більшість голосів в окрузі або всієї країни. Зібрали ж меншість голосів ніяких мандатів не отримують. Вперше введена в Англії для обрання депутатів до нижньої палати парламенту в 1429 р. При мажоритарній системі голосування діють різні правила підрахунку голосів. Вибір правила, як і в цілому системи голосування, має принципове значення. Застосовуючи різні правила при одній і тій же шкалі уподобань виборців ми будемо мати різні результати.

Правило відносної більшості. Визначення - перемагає альтернатива повинна набрати хоча б на один голос більше, ніж кожна з наступних альтернатив. Кожен виборець може подавати тільки один голос за одну альтернативу для одного місця. Правило відносної більшості в другому турі. Визначення: перемагає альтернатива повинна отримати як мінімум 50% + 1 голос. Якщо немає альтернативи, яка набрала в першому турі необхідну квоту голосів, то проводиться другий тур голосування, в якому беруть участь тільки дві альтернативи, що набрали в першому турі найбільшу кількість голосів. У другому турі переможець визначається за правилом відносної більшості. При цьому також кожен виборець може подавати тільки один голос за одну альтернативу для одного місця.

Правило абсолютної більшості в останньому послідовному турі.

Визначення: перемагає альтернатива повинна отримати як мінімум 50% + 1 голос. Якщо немає альтернативи, що отримала в першому турі необхідну квоту голосів, то проводяться послідовні тури голосування без альтернативи з мінімальною кількістю голосів у попередньому турі до здійснення необхідної квоти голосів. При цьому кожен виборець подає тільки один голос за одну альтернативу для одного місця. (Австралія, загальні вибори члени палати представників, вибори сенату в Канаді, Іспанії).

Визначення: пропорційна виборча система це такий порядок визначення результатів голосування, при якому депутатські місця розподіляються між партіями або виборчими коаліціями в залежності від кількості голосів, які вони отримала на виборах.

Пропорційна система виборів має дві особливості: створюються, як правило, багатомандатні округи, і у виборах беруть участь в основному тільки кандидати певних партій, незалежні кандидати можуть взагалі бути відсутні (Швеція, Австрії). Пропорційна система винайдена в 40-і рр.. XIX ст. В даний час застосовується більш ніж в 60 країнах.

Різновидів пропорційної системи набагато більше, ніж мажоритарною. Найбільш часто застосовується пропорційна виборча система з закритими партійними списком (голосування за партію).

Технологія її реалізації полягає в наступному. Напередодні виборів кожна партія, яка бере участь у виборах формує власний список кандидатів по округах. Прізвища кандидатів списку розміщуються в ньому в порядку спадання значимості. Дані списки можуть не публікуватися і не вноситися до бюлетенів. Виборець голосують за певну партію і тим самим підтримує список її кандидатів в цілому. У Чилі, Фінляндії партійних списків немає взагалі.

У ряді країн застосовуються змішані виборчі системи, тобто системи, які за задумом законодавців, повинні увібрати в себе позитивні характеристики та мажоритарної і пропорційної виборчої системи. Суть змішаної виборчої системи полягає в тому, що певна частина депутатських мандатів розподіляється по відповідність з принципами мажоритарної системи. Це сприяє формуванню стійкого уряду. Інша ж частина мандатів розподіляється у відповідність з принципами пропорційної виборчої системи, дозволяє представити найбільш широкий шар політичних партій і, отже, найбільш повно висловити політичну волю населення. Нерідко змішання цих систем відбувається таким чином, що одна з палат парламенту обирається за мажоритарною виборчою системою, інша - за пропорційною.