Особистість вчителя музики і його пріоритетні професійні якості

Я перш за все вчитель музики

Г. Г. Нейгауз

Особа вчителя багато в чому визначає долю

музики як навчального предмету в школі.

Т. Брагіна (студентка МПГУ)

Вчитель музики та його статус в суспільстві

Професія вчителя музики при всій її специфіці гостро соціальна. Саме вчитель музики є сполучною ланкою між музичним мистецтвом і дитиною, оскільки урок музики в загальноосвітній школі — це єдина форма загальної музичної освіти.

Вчитель музики покликаний бути провідником високої духовної, музичної культури. Для учнів він виступає як зразок ставлення до мистецтва, до світу в цілому, і в цьому сенсі вирішальне значення набуває того, яким світоглядом він володіє.

Світоглядні переконання вчителя музики, як показує дослідження Б. М. Целковнікова, характеризуються гуманістичною, художньо-мистецькою спрямованістю, що дозволяє йому створювати і реалізовувати власну духовно-особистісну концепцію (модель) взаємодії з музикою, дитиною, конкретною музично-педагогічною практикою; встановлювати з ними діалогічні стосунки в категоріях вищих людських цінностей.

Найважливішою і визначаючою особливістю процесу становлення світоглядних переконань вчителя музики є те, що вони пронизані духовним змістом самої музики. Завдяки цьому даний процес набуває не лише художньо-естетичної, але і морально-етичної спрямованості. А самі світоглядні переконання володіють особливою енергійно-душевною силою дії на дитину, на його особистість.

Вчитель музики — професія складна і багатогранна, яка вимагає наявність безлічі особистісних якостей, необхідних як для музиканта, так і для педагога. Проте добре відомо, що немало чудових музикантів уникають педагогічної діяльності, не відчуваючи в собі покликання до неї. В той же час багато музикантів саме в педагогічній діяльності якнайповніше реалізують свої здібності, їм вдається запалити в дітях любов до музики, навчити їх відчувати і цінувати її красу, збудити у них бажання займатися нею, розвивати музичні здібності учнів, їх музично-творчий початок і так далі

Одне з важливих соціальних завдань, що стоять перед державою, полягає в тому, щоб підняти статус (правове положення) вчителя музики в суспільстві. До сих пір в педагогіці, у сфері народної освіти стійко переважає думка про другорядну роль художніх дисциплін, в тому числі музики, в загальноосвітньому процесі.

Здійснювана в нашій країні модернізація освіти недостатньо зорієнтована на художній, музичний розвиток особистості. У кращому випадку відбувається лише формальне позначення, декларація цього напрямку, а реальне втілення його в життя відсутнє. Тим часом світовий досвід переконливо доводить необхідність досягнення гармонії між природно-науковими та гуманітарними, в тому числі художніми, дисциплінами.

Про необхідність особливої ​​уваги до пошуку ефективного впливу на особистість засобами музики з усією очевидністю свідчить і факт наявності величезної кількості правопорушників серед підлітків та молоді, наявності у них емоційно-психологічних зривів і т.д. Резерви і можливості музичної освіти в сфері педагогічної корекції досі не оцінені ні суспільством в цілому, ні музичною освітою зокрема.

Одним з яскравих доказів є існуючий сьогодні реальний статус вчителя музики в школі. В органах народної освіти, в адміністраціях шкіл вчитель музики часто розглядається як людина, покликана передусім «обслуговувати» загальношкільні заходи. Сам урок музики при цьому не фігурує в якості важливої ​​і багато в чому незамінної форми емоційно-естетичного, художньо-інтелектуального, корекційно-терапевтичного впливу на особистість дитини, стимулює розвиток його духовно-моральної сфери, творчих здібностей.

З давніх часів музика розглядалася насамперед як потужний засіб формування особистості. Однак сама по собі музика не всесильна. Лише за умови союзу з талановитим музикантом – учителем музики, при наявності в ньому педагогічних здібностей, психологічного розуміння дитини як особистості і віри в його сили процес музичної освіти набуває величезний педагогічний ефект.

При цьому мова йде не тільки про музичну освіту, і про музичну культуру, культуру в цілому. Діяльність величезного числа талановитих, самобутніх російських вчителів музики довела правомірність тієї оцінки, яку дала їм видатна російська співачка І. К. Архипова: «Переконана, що по-справжньому музично і широко освічений вчитель музики, який любить дітей і мистецтво, є справжнім діячем музичної культури ».