Джерела формування прибутку при операціях з евровалютами

Таблиця 8.2 відображає чотири основні джерела формування прибутку при операціях з евровалютами: основні операції, реструктуризація термінів, валютний арбітраж та позиціонування коштів.

Основні операції з евровалютами — це депозитні операції з валютами на офшорних* банківських ринках.

* Термін "офшорный ринок " вживається, якщо банківська установа проводить торговельні операції з валютою за межами країни походження цієї валюти. Наприклад, торговельні операції з євродоларами здійснюються за межами (тобто на офшорному ринку) США: операції з еврофунтами — в Парижі, за межами (тобто на офшорному ринку) Лондона, а операції з єврошвейиарськими франками — в Парижі й Люксембургу, за межами (на офшорному ринку) Цюріха. Офшорні грошові ринки, на відміну від внутрішніх ринків, не регулюються і не підкоряються резервним вимогам центральних банків. Це дає можливість здійснювати операції за нижчими вартостями й ефективніше, ніж на внутрішньому ринку.

Таблиця 8.2

Джерела прибутку при операціях з евровалютами

При вивченні динаміки валютного арбітражу стає зрозумілим, що на міжнародному грошовому ринку банки-дилери випадково отримують можливість скористатися перевагою завдяки зміні процентних ставок і різниці валютних курсів. У багатьох випадках ці банки пробують спрогнозувати зміни процентних ставок і валютних курсів. Наприклад, якщо банк-дилер прогнозує підвищення процентних ставок еврофунта (табл. 8.3), він може зайняти таку спекулятивну позицію.

■ День 1-й: купівля фунтів стерлінгів на один місяць за 1,5933 $ -продаж фунтів стерлінгів на 12 місяців за 1,5200 $.

■ День 31-й: продаж спот фунтів стерлінгів за 1,6000 $ — купівля фунтів стерлінгів на 11 місяців за 1,5287 $.

Якщо не відбувається ні коротких, ні довготривалих змін, деколи встановлюється збалансована валютна позиція. Закриваючи купівлю фунтів стерлінгів на 1 місяць продажем спот у день 31-й, банк отримує прибуток у розмірі 0,0067 $ на кожну позицію фунтів стерлінгів.

Закриваючи позицію з продажу на 12 місяців, банк отримує прибуток у розмірі 0,0117 $ на кожну позицію фунтів стерлінгів. У цьому випадку брутто-прибуток дорівнює 0,0184 $ на кожен фунт стерлінгів.

Таблиця 83

Форвардна різниця для фунтів стерлінгів

(за прийнятої різниці між процентними ставками в 4 і 5 %, якщо припустити існування досконалої ринкової рівноваги)

Примітка. Зміни за 1 місяць грунтуються на передбаченні, шо процентна різниця запишається однаковою для всіх термінів. Таким чином, форвардна різниця для фунтів стерлінгів зростає кожен місяць на однакову суму.

Особливості ринку євровалют

Ринок євровалют має низку переваг порівняно з національними валютними ринками і ринками позичкових капіталів:

■ Великі розміри: у 1960 р. — 2 млрд дол., у 1985 р. — 3,2 млрд дол., у 1990-ті роки — понад 8 трлн дол.

■ Відсутність чітких меж. Тенденція до розширення географічних меж ринку євровалют відображає прагнення банківських монополій забезпечити безперервне функціонування валютного ринку, долаючи обмеженість часових поясів, а також пошуки оптимальних умов (економічних, надто податкових, політичних) для валютних операцій. Це зумовило специфіку структури ринку євровалют, який охоплює близько 500 про-1 відних банків, розміщених у фінансових центрах різних континентів: у Лондоні (понад І/3 обороту на початок 80-х років). Нью-Йорку, Франкфурті-на-Майні, Амстердамі, Базелі, Цюріху, Женеві, Парижі, Мілані, Відні, Сінгапурі, Сянгані, Бахрейні та ін.

■ Інституційна особливість — виділення категорії євробанкш і міжнародних банківських консорціумів.

■ Це оптовий, а не роздрібний ринок, оскільки оперують на ньому, як правило, великими сумами. Торгівля здійснюється переважно на суми понад 500 тис. дол. США. Дуже важливим с неодмінне дотримання узгоджених термінів через причини бонітетності. Процент формується за попитом та пропозицією на ринку, тобто для кожної трансакції він узгоджується індивідуально.

Основними позичальниками є державні організації/установи, такі як уряди, центральні банки та кооперації державного сектора. Більше того, майже 4/5 ринку євровалют припадає на міжбанківські операції.

■ Універсальність — на цьому міжнародному ринку здійснюються валютні, депозитні та кредитні операції. Курси з термінових валютних операцій орієнтуються на проценти, що виплачуються за євровалютними депозитами, а не на проценти відповідного національного ринку позичкових капіталів.

■ Специфіка процентних ставок на євроринку — вони відносно самостійні щодо національних ставок. Ставки євроринку охоплюють як змінну Л І БОР — Лондонську міжбанківську ставку пропозиції, за якою лондонські банки надають кредити в євро-валюті першокласним банкам шляхом розміщення в них відповідних депозитів, а як постійний елемент — надбавку спред, тобто премію за банківські послуги.

■ Спрощена процедура проведення операцій. Хоча техніка операцій є традиційною (депозит, позика, акцепт), євроугоди здійснюються по телефону, телексу з обміном у той самий день телеграфним підтвердженням, яке служить єдиним документом; а з розвитком електронних комунікацій — і по електронній пошті. При цьому не вимагається забезпечення: гарантією угоди є авторитет банку-контрагента.

Таблиця 8.4

Процентні ставки євровалют

* Перший цифровий показник — процентна ставка за залученими коштами; другий цифровий показник — процентна ставка з позик.

Джерело: Financial Times. 1999. May.

■ Вклади на ринку в основному короткострокові, оскільки більшість вкладів — міжбанківські, які мають переважно короткостроковий характер, однак позики в євро вал ютах видаються зазвичай на більш тривалий термін.

■ Ринок євровалют існує для заощаджень строкових вкладів, а не для поточних вкладів, які видаються на вимогу вкладника.

Іншими словами, організації/установи, які здійснюють вклади у євровалютах, не знімають з цих вкладів суми в національних валютах для придбання товарів чи послуг.

Ринкові євровалют властиві дві вади:

По-перше, коли вкладники користуються регульованою банківською системою, їм відомо, що ймовірність банкрутства банку, а отже втрати їхніх вкладів, є незначною. Регулювання підтримує ліквідність банківської системи. У нерегульованій системі, якою є ринок євровалют, імовірність банкрутства і втрати вкладниками своїх грошей зростає (хоча в абсолютних показниках залишається незначною). Так, нижча процентна ставка на вклади, зроблені вдома, відбиває витрати на страхування краху банку. Деякі вкладники віддають перевагу гарантіям такої системи і готові сплачувати необхідну ціну.

По-друге, позичання коштів у міжнародному масштабі може бути ризикованим для компанії на ринку валютних обмінних операцій. Від цього можна застрахуватися, скориставшись форвардним ринком обміну, однак форвардний ринок не забезпечує абсолютної гарантії. Тому багато компаній, шоб уникнути ризику на ринку валютного обміну, позичає кошти у внутрішній валюті, хоча ринки євровалют і можуть запропонувати привабливіші ставки процента.