Функції євровалютного міжбанківського ринку

Євровалютний міжбанківський ринок має щонайменше чотири взаємопов'язані функції:

Перша функція — розподільна. Банки в одній країні, які отримують кошти від депонентів, можуть переміщати їх ліквідність іншим банкам для остаточного надання позик чи інвестицій.

Друга функція — хеджування, з допомогою якого банки можуть продавати і купувати активи та зобов'язання в інвалюті з різними термінами дії. Ця функція дає їм змогу страхувати свої відкриті позиції від ризику несприятливих змін процентних ставок і курсів валют.

Третя функція полягає в тому, що ринок забезпечує зручний механізм здійснення позики коштів для кредитування статей балансу.

Четверта функція міжнародного ринку забезпечує рух коштів через міжбанківський ринок. Це дає змогу уникнути виконання резервних вимог, депозитних страхових зборів, мінімізуючи вартість коштів.

Хоча конкретних заходів щодо регулювання євровалют не вживається, банки повинні зважати на правила платоспроможності, і тому активи і зобов'язання з євровалют є складовою частиною загальних активів і зобов'язань банку, до яких застосовуються правила покриття капіталу (відношення капіталу до активів) (capital ratios) і наявності капіталу (capital provisions).

Джерела попиту та пропозиції на євровалютному ринку

Вклади в євровалютах в основному короткострокові, оскільки більшість вкладів становлять міжбанківські, які мають переважно короткостроковий характер.

Ринок євровалют існує для заощаджень і термінових, а не поточних вкладів.

Основним джерелом пропозиції євровалют (переважно євродоларів, на які припадає левова частка всіх євровалют) є:

• іноземні країни чи особи, які зберігають долари поза США (валюти за межами країни—емітента цієї валюти);

• ТНК — міжнародні фірми із запасами готівки, що перевищують поточні потреби;

• європейські банки з запасами іноземної валюти, що перевищують поточні потреби;

• резерви країн з позитивним зовнішньоторговельним балансом, (Японія, Тайвань, Німеччина тощо).

Попит на євровалюти створюють приватні особи, фірми, уряди, які потребують капіталів, інвестицій і коштів для погашення основних боргів та сплати з них процентів. Євро вал ютам віддають перевагу частково з міркувань посилення безпеки і зручності, а частково з причини більш дешевого кредиту для позичальника і більшого доходу для кредитора.

Сновні сегменти євровалютного ринку Євродепозити

Терміни депозитів становлять від 1 дня до 1 року, інколи до .2 років. Типова сума міжбанківських депозитів — 5—10 млн дол., інколи в кілька разів більше. Обсяги кредитних операцій коливаються від одного мільйона до кількох сотень мільйонів доларів США. При цьому надаються незабезпечені позики, часто-густо без чіткої вказівки цілей їх використання.

Міжбанківські депозити, як правило, є короткостроковими вкладеннями з фіксованими ставками. Банківські грошові торговці, чи брокери, звичайно розміщують ці депозити на 5—10 млн дол. Інколи обсяг такого депозиту сягає 50 млн дол. Торгівля обмежується установами з високою кредитоспроможністю. (Угода укладається без дотримання формальностей, і підписання попереднього контракту не потрібно. Угоди здійснюються протягом кількох хвилин у межах години і підтверджуються з допомогою телекса всім учасникам.) Більшість депозитних вкладів є короткостроковими, тобто проводяться на 3 місяці та менше. Депозити на 6 місяців чи на 1 рік трапляються рідко.

На доповнення до звичних вкладів (депозитів) на ринку євровалют обертаються також депозитні сертифікати, ДС (certifнcate of deposit, CDs)*, — у доларах, фунтах стерлінгів чи єнах.

Важливою особливістю євродепозитних сертифікатів є можливість реалізації на вторинному ринку. Це робить їх більш ліквідними, ніж вклад, який залишається в банку протягом усього терміну дії. В міру збільшення операцій з ДС поширилася практика продовження їх терміну. Виникнувши як короткострокові кредитні документи, євродоларові депозитні сертифікати набули характеру середиьострокових зобов'язань. (Хоча ДС можна отримати одиницями по 100 тис. дол., більшість із них на ринку виражається в сумах кілька мільйонів доларів і більше.) ДС зазвичай котируються зі знижкою, чи дисконтом** із фіксованою процентною ставкою. Але вони можуть котируватися і з плаваючою ставкою процента.

Емісія ДС здійснюється багатьма західноєвропейськими банками самостійно або за дорученням клієнтів. У першому випадку мова йде про "транш"-операції (tranche), коли ДС випу-

* ДС не є специфічним європейським витвором. Подібні сертифікати випускалися раніше на Нью-Йоркському грошовому ринку. ДС являють собою свідоцтво банку про наявність вкладу в євродоларах (еврофунтах, євроєнах), своєчасність повернення вкладу банком і виплату процентів за вкладом після закінчення терміну дії. Останній збігається з терміном вкладу; найтиповішими є сертифікати від 3 до 6 місяців.

** Дисконт — різниця між номінальною вартістю цінних паперів і їхнім біржовим курсом, якщо останній є нижчим за вартість; знижка, процент, шо його стягують банки під час обліку векселів; обліковий процент.

скаються невеликими партіями, невеликим номіналом у 10000 дол. і розміщуються банками за традиційним каналом вторинного ринку.