Щілини заднього проходу

Щілини заднього проходу - це порушення цілісності слизової оболонки прямої кишки, які виникають внаслідок порушень еластичності шарів стінки, змін процесів регенерації.

Сприяючі фактори: закрепи; гострі хронічні запальні процеси в кишці, інфікування анальних залоз; нейрорефлекторні розлади.

Класифікація за МКХ – 10:

• К.60.0 - Гостра щілина заднього проходу

• К.60.1 – Хронічна щілина заднього проходу

• К.60.2 – Щілина заднього проходу неуточнена

Клініка. Сильні болі під час та після акту дефекації, з ірадіацією в промежину, статеві органи, сечовидільний канал; помірні кровотечі; закрепи. Біль є основним симптомом, що змушує хворого звернутися до лікаря. Він нестерпний, ріжучий, пекучий, іноді пульсуючий. Часто хворі втрачають сон і працездатність.

При огляді виявляється тріщина, продольно розміщена, довжиною 1-2 см, шириною 1-2 мм, глибиною 2-3 мм. Знаходиться частіше в ділянці задньої спайки, що відповідає 6 год. циферблату при положенні на спині.

Зустрічаються кілька тріщин, розміщених на протилежних стінках анального каналу.

Відмічається підвищення тонусу сфінктеру, може приєднатись запальний процес в прилеглих ділянках слизової оболонки.

Лікування:

Консервативне - 1. Регуляція випорожнення дієтою;

2. Обезболюючі, спазмолітики;

3. Місцеві ванночки, клізми масляні, з настою трав;

4. Свічки з анестезином, новокаїном.

Оперативне - висічення тріщини за Габрієлем - висікають тріщину в межах здорових тканин у вигляді трикутника, основою назовні і зашивають окремими швами.

Обов’язковим є розтягнення сфінктеру - операція Рекам’є - насильне розтягнення сфінктера до проходження через анальний канал 4-х поперечних пальців.

Дозована сфінктеротомія – розріз по задній стінці прямої кишки (на 6.00) на глибині 0,8 см у чоловіків та 0,5-0,6 – у жінок. В осіб похилого та старечого віку за відсутності спазму заднього проходу сфінктеротомію не виконують.

Після операції в пряму кишку вводиться тампон з маззю Вишневського. Перша первязка проводиться на 2-й день, друга на 4-й день. Призначаються ванночки з антисептиками, фізіотерапевтичні процедури.

Ранній післяопераційний період може ускладнитися кровотечею, парапроктитом, тромбозом вен таза, пізній – порушенням функції замикаючого апарату.

Для лікування анальних тріщин широко застосовуються різномінітні блокади: спирт-новокаінові (за Амінєвим), пресакральні спирт-новокаінові (за Вишневським), гідрокортизоновокаїнові.

Важливим лікувальним фактором є дотримання дієти: переважно вживати кисломолочні продукти та виключити гострі, солені, жарені.

Анальний свербіж

Анальний свербіж – стан, який характеризується стійким свербежем в ділянці заднього проходу.

Етіологія і патогенез. Анальний свербіж поділяють на первинний (істинний, криптогенний, ідіопатичний, нейрогенний) і вторинний, як основний симптом при геморої, анальній щілині, глистній інвазії, проктосигмоїдітах, недостатності сфінктера анального каналу, закрепах, проносах, запаленні статевих органів, грибкових ураженнях шкіри в крижово-куприковій ділянці, цукрового діабету.

Класифікація за МКХ – 10:

• М 53.5 – Анальний свербіж

Клініка. Розрізняють стадію (форму) гострого та хронічного істинного анального свербіжа. Для першої форми характерно раптовий початок, постійний перебіг, виражена інтенсивність, місцеві зміни шкіри: волога екзема з мацерацією, сліди розчухів, гіпертофія параанальних складок. При хронічному свербіжі, навпаки, початок повільний, шкіра частіше суха, потоншена (нагадує пергамент), інколи депігментована, слідів розчухів немає, або вони мають вигляд тонких лінійних ескоріацій, складки шкіри радіарні, не виражені. Слід також відмітити, що в більшості випадків першопричина анального істинного свербіжа – наявний або латентний проктосигмоідит.

Діагноз. Діагностувати захворювання нібито не важко, оскільки свербіж в ділянці заднього проходу є єдиним і основним симптомом у таких хворих. Але визначити тип свербіжу (істинний чи вторинний), його стадії (гострий чи хронічний), форми (сухий чи вологий), а також вияснення причини вторинного свербіжу інколи є досить не простим завданням.

Перш за все необхідно встановити: 1) чи пов'язаний свербіж з дефекацією. Ця ознака може свідчити про недостатню функцію сфінктера, що спостерігається при хронічному геморої, випадінні прямої кишки, травматичних пошкодження сфінктера, нервових ураженнях (особливо у дітей); 2) чи посилюється свербіж після вживання спиртних напоїв, гострої чи соленої їжі: - це характерно для проктосигмоїдіту; 3) чи нема контакту з хімічними речовинами, опромінення, запиленості, високої температури; 4) наявність домашніх тварин (глистна інвазія); 5) наявність у хворого (родичів) діабету, грибкових уражень, закрепів, проносів.

Із лабораторних досліджень при анальному свербіжі слід виконати аналіз крові на цукор, трьохразове дослідження стільця на яйця глистів, бактеріологічне дослідження на мікрофлору, грибки. Якщо виявлені патологічні зміни при ректороманоскопії, слід виконати фіброколоноскопію або ірігографію (скопію).

Лікування. При вторинному свербіжі всі дії лікаря повинні бути направленні на лікування основного захворювання. Якщо не вдалося встановити причину, лікування свербіжу слід розпочинати з лікування латентного проктосигмоідіту.

Для зняття патологічного рефлексу з параанальної шкіри, що зудить у таких хворих можна використовувати обколювання: новокаїном, метиленовим синім, спиртом, адреналіном. Слід відмітити, що місцеве обколювання при вологих формах протипоказане (можуть розвинутися ділянки некрозу).

При вираженому, стійкому свербіжі, який не піддається консервативному лікуванні можна застосувати операцію Болла – пересічення нервових закінчень параанальної шкіри.