МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Буковинський державний медичний університет

“Затверджено”

на методичній нараді

кафедри хірургії та очних хвороб

“___” ___________ 200__р. (Протокол № __)

З авідувач кафедри

професор І.Ю. Полянський _____________

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

практичного заняття

МОДУЛЬ 1

АБДОМІНАЛЬНА ХІРУРГІЯ

Змістовий модуль 2

^{„ ХІРУРГІЧНА ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЯ, ТОРАКАЛЬНА ТА ЕНДОКРИННА ХІРУРГІЯ, ПРОКТОЛОГІЯ} ”

Тема заняття: „ Хвороби прямої кишки”.

Навчальна дисципліна:

Хірургія

ІV курс ______________ факультет

4 години

Методичну розробку склав

доц. Бродовський С.П.

Чернівці, 2008

1. Науково-методичне обґрунтування теми

Геморой - найбільш розповсюджене захворювання прямої кишки. Частота його від 20 до 300 на 1000 населення, тобто від 9 до 80% всіх обстежених. Частіше хворіють чоловіки середнього віку.

Відомий геморой був ще в давнину, звідки виникла назва (haema - кров, radio - витікання) - тобто кровоточивість з заднього проходу. Старослов’янська назва цієї хвороби “почечуй”, яке в толковому словнику Даля (1882) визначено як “Общая при нашем роде жизни (более мужская) болезнь от застоя крови в проходной кишке”.

Не дивлячись на вікову історію хірургії цього захворювання, проблема диференційованого підходу до лікування цієї численної групи пацієнтів продовжує залишатись актуальною. Якщо в деякій мірі більш чіткими стали покази до оперативного лікування хронічного геморою, то проблема хірургічної тактики при гострому геморої обговорюється досить широко. Одним з основних постулатів у лікуванні хворих на геморой є те, що вони потребують індивідуального підходу. Лише одна третина підлягає оперуванню. В інших, завдяки найпростішим заходам, таким як: профілактика запорів, зняття напруження м’язів заднього проходу, ретельний туалет після дефекації тощо, може, якщо не вилікувати геморой, то хоча би припинити його прогресування.

Парапроктит -запалення клітковини, розміщеної навколо прямої кишки та заднього проходу. Парапроктит - досить поширене захворювання. За частотою складає біля 30% усіх захворювань у проктології. Всього ж на різні форми парапроктиту страждає близько 0,5% населення, як правило, у віці 30-50 років. Чоловіки хворіють у 2 рази частіше, ніж жінки. В зв’язку з цим, вивчення даної теми має важливе практичне значення.

Тріщини заднього проходу - це порушення цілісності слизової оболонки прямої кишки, які виникають внаслідок порушень еластичності шарів стінки, змін процесів регенерації. Це також досить часте захворювання в проктології і серед всіх захворювань прямої кишки займає третє місце після колітів та геморою. В залежності від стадії захворювання анальну тріщину лікують різноманітними методами – як консервативними, так і оперативними. Якщо ж анальна тріщина набирає ознак хронічної, то її необхідно оперувати. Досить висока захворюваність, уявна простота техніки операції, елементарний хірургічний інструментарій, нескладний післяопераційний догляд зробили цю операцію однією з найпоширеніших в проктології. Досить часто хронічна анальна тріщина комбінується з гемороєм, що потребує певних особливостей при хірургічному лікуванні таких хворих.

Випадіння прямої кишки – це виходження кишки за межі заднього проходу.

2. Навчальна мета

Студент повинен: (конкретні цілі*):

2.1. Знати:

• визначення поняття “геморой”;

• сучасні погляди на етіологію, патогенез геморою ;

• механізми розвитку геморою;

• особливості клінічної картини геморою;

• діагностику геморою;

• ускладнення геморою;

• принципи передопераційної підготовки хворих на геморой;

• лікувальну тактику при геморої.

• визначення поняття “гострий парапроктит”;

• анатомо-фізіологічні особливості прямої кишки;

• етіологія гострого парапроктиту;

• патогенез гострого парапроктиту;

• класифікація гострого парапроктиту;

• патоморфологічні особливості при гострому парапроктиті;

• клінічну картину та особливості перебігу гострого парапроктиту;

• діагностичні можливості (лабораторні, інструментальні) у хворих на гострий парапроктит;

• диференційну діагностику парапроктиту;

• принципи лікування гострого парапроктиту (оперативне втручання, його методи в залежности від форми парапроктиту);

• ведення післяопераційного періоду, медикаментозне лікування після операції;

• реабілітацію хворих після операції.

• визначення поняття «щілини прямої кишки»;

• сучасні погляди на етіологію, патогенез щілин прямої кишки ;

• механізми розвитку щілин прямої кишки;

• особливості клінічної картини щілин прямої кишки;

• діагностику щілин прямої кишки;

• ускладнення щілин прямої кишки;

• принципи передопераційної підготовки хворих на щілини прямої кишки;

• лікувальну тактику при щілинах прямої кишки;.

1. визначення поняття “випадіння прямої кишки”;

1. сучасні погляди на етіологію, патогенез випадіння прямої кишки ;

1. механізми розвитку випадіння прямої кишки ;

1. особливості клінічної картини випадіння прямої кишки ;

1. діагностику випадіння прямої кишки;

1. принципи передопераційної підготовки хворих на випадіння прямої кишки;

1. лікувальну тактику при випадінні прямої кишки.

2.2. Вміти:

• зібрати анамнез захворювання;

• визначити симптоми геморою;

• виставити попередній діагноз геморою;

• скласти план обстеження хворого;

• провести клініко-лабораторні дослідження;

• обгрунтувати і сформулювати клінічний діагноз;

• призначити консервативне лікування при геморої ;

• визначити покази до оперативного втручання при геморої;

• призначити передопераційну підготовку при геморої;

• визначити об’єм оперативного втручання при геморої;

• призначити післяопераційне лікування;

• оформити медичну документацію (історію хвороби, індивідуальну картку амбулаторного хворого).

• виявити основні клінічні ознаки гострого парапроктиту;

• виконати пальцеве обстеження прямої кишки. Виконати (при необхідності) ано- та ректороманоскопію;

• діагностувати гострий парапроктит (оцінити суб’єктивні і об’єктивні показники, дані фістулографії та зондування);

• провести диференційну діагностику (з туберкульозом, з актиномікозом, з остеомієлітом кісток тазу тощо);

• визначити покази та протипокази до оперативного лікування хворих на гострий парапроктит,

• провести передопераційну підготовку хворих;

• вибрати оптимальний метод радикального оперативного втручання для конкретного хворого;

• чітко спланувати ведення післяопераційного періоду;

• визначити симптоми щілин прямої кишки;

• встановити попередній діагноз щілин прямої кишки ;

• призначити консервативне лікування при щілинах прямої кишки ;

• визначити покази до оперативного втручання щілинах прямої кишки ;

• призначити передопераційну підготовку при, щілині прямої кишки ;

• визначити актуальну психологічну проблематику хворого, сформулювати її та обрати консультативну стратегію і скласти психокорекційну програму;

• налагодити і підтримувати консультативний контакт з хворими на щілини прямої кишки, правильно завершити консультацію та психокорекцію.

1. визначити симптоми випадіння прямої кишки;

1. призначити консервативне лікування випадінні прямої кишки ;

1. визначити покази до оперативного втручання при випадінні прямої кишки ;

1. призначити передопераційну підготовку при випадінні прямої кишки ;

• визначити об’єм оперативного втручання при випадінні прямої кишки