- •1. Науково-методичне обґрунтування теми
- •2. Навчальна мета
- •2.3. Опанувати практичні навички:
- •3. Виховна мета.
- •5. План і організаційна структура навчального заняття з дисципліни.
- •5.1. Підготовчий етап.
- •5.2. Основний етап (зміст теми).
- •Геморой
- •Парапроктит
- •Хронічний парапроктит
- •Щілини заднього проходу
- •Анальний свербіж
- •Випадіння прямої кишки
- •5.3. Контрольні питання:
- •5.4. Заключний етап.
- •6. Матеріали методичного забезпечення заняття (матеріали контролю базисної (вихідного рівня) підготовки студентів):
- •7. Рекомендована література:
- •7.1. Основна:
- •7.2. Додаткова:
- •5.5. Тестові завдання:
- •5.6. Задачі для самоконтролю:
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
Буковинський державний медичний університет
“Затверджено”
на методичній нараді
кафедри хірургії та очних хвороб
“___” ___________ 200__р. (Протокол № __)
З авідувач кафедри
професор І.Ю. Полянський _____________
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
практичного заняття
МОДУЛЬ 1
АБДОМІНАЛЬНА ХІРУРГІЯ
Змістовий модуль 2
„ ХІРУРГІЧНА ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЯ, ТОРАКАЛЬНА ТА ЕНДОКРИННА ХІРУРГІЯ, ПРОКТОЛОГІЯ ”
Тема заняття: „ Хвороби прямої кишки”.
Навчальна дисципліна:
Хірургія
ІV курс ______________ факультет
4 години
Методичну розробку склав
доц. Бродовський С.П.
Чернівці, 2008
1. Науково-методичне обґрунтування теми
Геморой - найбільш розповсюджене захворювання прямої кишки. Частота його від 20 до 300 на 1000 населення, тобто від 9 до 80% всіх обстежених. Частіше хворіють чоловіки середнього віку.
Відомий геморой був ще в давнину, звідки виникла назва (haema - кров, radio - витікання) - тобто кровоточивість з заднього проходу. Старослов’янська назва цієї хвороби “почечуй”, яке в толковому словнику Даля (1882) визначено як “Общая при нашем роде жизни (более мужская) болезнь от застоя крови в проходной кишке”.
Не дивлячись на вікову історію хірургії цього захворювання, проблема диференційованого підходу до лікування цієї численної групи пацієнтів продовжує залишатись актуальною. Якщо в деякій мірі більш чіткими стали покази до оперативного лікування хронічного геморою, то проблема хірургічної тактики при гострому геморої обговорюється досить широко. Одним з основних постулатів у лікуванні хворих на геморой є те, що вони потребують індивідуального підходу. Лише одна третина підлягає оперуванню. В інших, завдяки найпростішим заходам, таким як: профілактика запорів, зняття напруження м’язів заднього проходу, ретельний туалет після дефекації тощо, може, якщо не вилікувати геморой, то хоча би припинити його прогресування.
Парапроктит -запалення клітковини, розміщеної навколо прямої кишки та заднього проходу. Парапроктит - досить поширене захворювання. За частотою складає біля 30% усіх захворювань у проктології. Всього ж на різні форми парапроктиту страждає близько 0,5% населення, як правило, у віці 30-50 років. Чоловіки хворіють у 2 рази частіше, ніж жінки. В зв’язку з цим, вивчення даної теми має важливе практичне значення.
Тріщини заднього проходу - це порушення цілісності слизової оболонки прямої кишки, які виникають внаслідок порушень еластичності шарів стінки, змін процесів регенерації. Це також досить часте захворювання в проктології і серед всіх захворювань прямої кишки займає третє місце після колітів та геморою. В залежності від стадії захворювання анальну тріщину лікують різноманітними методами – як консервативними, так і оперативними. Якщо ж анальна тріщина набирає ознак хронічної, то її необхідно оперувати. Досить висока захворюваність, уявна простота техніки операції, елементарний хірургічний інструментарій, нескладний післяопераційний догляд зробили цю операцію однією з найпоширеніших в проктології. Досить часто хронічна анальна тріщина комбінується з гемороєм, що потребує певних особливостей при хірургічному лікуванні таких хворих.
Випадіння прямої кишки – це виходження кишки за межі заднього проходу.
2. Навчальна мета
Студент повинен: (конкретні цілі*):
2.1. Знати:
визначення поняття “геморой”;
сучасні погляди на етіологію, патогенез геморою ;
механізми розвитку геморою;
особливості клінічної картини геморою;
діагностику геморою;
ускладнення геморою;
принципи передопераційної підготовки хворих на геморой;
лікувальну тактику при геморої.
визначення поняття “гострий парапроктит”;
анатомо-фізіологічні особливості прямої кишки;
етіологія гострого парапроктиту;
патогенез гострого парапроктиту;
класифікація гострого парапроктиту;
патоморфологічні особливості при гострому парапроктиті;
клінічну картину та особливості перебігу гострого парапроктиту;
діагностичні можливості (лабораторні, інструментальні) у хворих на гострий парапроктит;
диференційну діагностику парапроктиту;
принципи лікування гострого парапроктиту (оперативне втручання, його методи в залежности від форми парапроктиту);
ведення післяопераційного періоду, медикаментозне лікування після операції;
реабілітацію хворих після операції.
визначення поняття «щілини прямої кишки»;
сучасні погляди на етіологію, патогенез щілин прямої кишки ;
механізми розвитку щілин прямої кишки;
особливості клінічної картини щілин прямої кишки;
діагностику щілин прямої кишки;
ускладнення щілин прямої кишки;
принципи передопераційної підготовки хворих на щілини прямої кишки;
лікувальну тактику при щілинах прямої кишки;.
визначення поняття “випадіння прямої кишки”;
сучасні погляди на етіологію, патогенез випадіння прямої кишки ;
механізми розвитку випадіння прямої кишки ;
особливості клінічної картини випадіння прямої кишки ;
діагностику випадіння прямої кишки;
принципи передопераційної підготовки хворих на випадіння прямої кишки;
лікувальну тактику при випадінні прямої кишки.
2.2. Вміти:
зібрати анамнез захворювання;
визначити симптоми геморою;
виставити попередній діагноз геморою;
скласти план обстеження хворого;
провести клініко-лабораторні дослідження;
обгрунтувати і сформулювати клінічний діагноз;
призначити консервативне лікування при геморої ;
визначити покази до оперативного втручання при геморої;
призначити передопераційну підготовку при геморої;
визначити об’єм оперативного втручання при геморої;
призначити післяопераційне лікування;
оформити медичну документацію (історію хвороби, індивідуальну картку амбулаторного хворого).
виявити основні клінічні ознаки гострого парапроктиту;
виконати пальцеве обстеження прямої кишки. Виконати (при необхідності) ано- та ректороманоскопію;
діагностувати гострий парапроктит (оцінити суб’єктивні і об’єктивні показники, дані фістулографії та зондування);
провести диференційну діагностику (з туберкульозом, з актиномікозом, з остеомієлітом кісток тазу тощо);
визначити покази та протипокази до оперативного лікування хворих на гострий парапроктит,
провести передопераційну підготовку хворих;
вибрати оптимальний метод радикального оперативного втручання для конкретного хворого;
чітко спланувати ведення післяопераційного періоду;
визначити симптоми щілин прямої кишки;
встановити попередній діагноз щілин прямої кишки ;
призначити консервативне лікування при щілинах прямої кишки ;
визначити покази до оперативного втручання щілинах прямої кишки ;
призначити передопераційну підготовку при, щілині прямої кишки ;
визначити актуальну психологічну проблематику хворого, сформулювати її та обрати консультативну стратегію і скласти психокорекційну програму;
налагодити і підтримувати консультативний контакт з хворими на щілини прямої кишки, правильно завершити консультацію та психокорекцію.
визначити симптоми випадіння прямої кишки;
призначити консервативне лікування випадінні прямої кишки ;
визначити покази до оперативного втручання при випадінні прямої кишки ;
призначити передопераційну підготовку при випадінні прямої кишки ;
визначити об’єм оперативного втручання при випадінні прямої кишки