6.2. Склад ввібраних основ

Вбирна здатність ґрунту і склад ввібраних основ визначають основні фізичні і хімічні властивості ґрунту. Склад ввібраних основ впливає на стан ґрунтового вбирного комплексу, його дисперсність, а у зв'язку з цим і на фізико-хімічні властивості ґрунту. Він визначає стійкість ґрунтового вбирного комплексу, його здатність чинити опір руйнівній дії води. Кількість ввібраних основ характеризується ємністю катіонного обміну, значення якої

залежить від гранулометричного складу Грунту, загального вмісту _в дрібнодисперсної фракції, вмісту гумусу і кислотно-основних власти ^ ґрунту [33, с. 17]. ^В0СТР'^Й

Дерново-підзолисті ґрунти легкого гранулометричного складу харак? ризуїоться невисоким ВМІСТОМ КОЛОЇДІВ, НИЗЬКИМ ступенем насиченості Ґруїгго вбирного комплексу основами і через це низькою буферніспо [229, с. 411

Обмінні катіони відображають направленість ґрунтотворного процес І визначають не тільки фізичні властивості і хімізм ґрунтів, а навіть впливають на їхню біологічну активність, а звідси — на родючість. Отож, регулюючи склад обмінних катіонів, ми можемо змінювати властивості ґрунту, щ₀ впливає на умови розвитку рослин [232, с. 89].

Властивості ґрунтів залежать від складу обмінних катіонів. Вони впливають на його вологоємність, стійкість до надходження у ґрунт інших катіонів, агрегованість, капілярне підняття води тощо. Всі ці властивості тією чи іншою мірою визначають екологічні властивості ґрунтів [89, с. 201].

Для дерново-підзолистих ґрунтів легкого гранулометричного складу невисока ємність катіонного обміну є характерною, що зумовлено низьким вмістом дрібнодисперсних частинок, а також кислою реакцією ґрунтового розчину. Найбільша ємність катіонного обміну простежується в межах гумусово-елювіаьного та ілювіального горизонтів, тобто існує пряма залежність між вмістом мулу та ємністю катіонного обміну [36, с. 135].

Результати дослідження вмісту і складу ввібраних катіонів ґрунтів легкого гранулометричного складу подано в таблиці 6.5 та графічно зображено на рисунках 6.11—6.13.

В усіх досліджуваних ґрунтах у складі ввібраних катіонів переважає Кальцій, хоча трапляються ґрунти, в яких вміст ввібраного Магнію переважає над вмістом ввібраного Кальцію. Про переважання катіонів Кальцію над катіонами Магнію свідчить відношення Са²⁺:М& , величина якого більше одиниці.

Сума ввібраних основ у гумусово-елювіальному горизонті досліджуваних ґрунтів під лісом становить 2,40—6,03 ммоль/100 г ґрунту, що за прийнятими оцінками [154] характеризується як низька та дуже низька. Вниз по профілю сума ввібраних основ переважно зменшується або залишається незмінною (табл. 6.5; рис. 6.11). Ступінь насичення ґрунтового вбирного комплексу основами в гумусово-елювіальному горизонті становить 33,85—45,65% і характеризується як низький. Вниз по профілю цей показник збільшується і є найбільшим в ілювіальних горизонтах 46,00- 69,56% де він характеризується як низький та середній.

За даними деяких дослідників, в орних ґрунтах значно підвищуються втрати кальцію і магнію внаслідок їхнього винесення врожаями інфільтрації в Грунтові води та поверхневого змиву [15; 175]. Отож зміну складу ввібраних основ окультурених ґрунтів здебільшого визначають балансом кальцію і магнію в системі удобрення сільськогосподарських культур.

Дерново-підзолисті ґрунти на ріллі, порівняно з ґрунтами під лісом, характеризуються дещо вищими значеннями суми ввібраних основ у верхньому орному горизонті 3,57—6,56 ммоль/100 г ґрунту. В підорному горизонті цей показник зменшується до 2,56—3,68 ммоль/100 г ґрунту і оцінюється як дуже низький. Збільшення суми ввібраних основ в орних ґрунтах зумовлено зміною рослинного покриву, процесами окультурення та внесенням мінеральних добрив і меліорантів. Ступінь насичення основами в дерново—підзолистих ґрунтах на ріллі є вищим, ніж у ґрунтах під лісом, і в орному горизонті становить 53,33—67,91% та характеризується як середній. У підорних горизонтах ступінь насичення основами переважно збільшується і становить 52,01—80,17% та характеризується як середній і підвищений (табл. 6.5; рис. 6.12).

У дерново-підзолистих ґрунтах на перелозі сума ввібраних основ у гумусово-елювіальному горизонті становить 3,96—5,99 ммоль/100 г ґрунту і

характеризується як низька та дуже низька. Вниз по профілю прй

і | - | - - ^ а^еи Показ

унту. Ступінь і ¹ до 94,48% _та оЦ як середній та підвищений (табл. 6.5; рис. 6.13).

Осушені дерново-підзолисті ґрунти на ріллі мають дещо нижчу _с ввібраних основ, ніж неосушені, вміст яких в орному горизонті станов^ 2,81—3,98 ммоль/100 г ґрунту, а в підорному горизонті — 242 2,81 ммоль/100 г ґрунту. Ступінь насичення основами в орному горизонт становить 45,84—67,34%, а в підорних горизонтах 66,75—76,34% (табл. 6.5; рис. 6.12). Винятком є дерново-середньопідзолисті глеюваті середньодефльовані супіщані ґрунти (розріз 5), де сума ввібраних основ Є дещо ВИЩОЮ І В орному горизонті становить 7,20 ммоль/100 Г Ґрунту а в підорних горизонтах — 5,92—6,88 ммоль/100 г ґрунту. В зв'язку з цим ґрунти відзначаються високим ступенем насичення основами, який становить 88,10—91,96% і характеризується як підвищений та високий (табл. 6.5; рис. 6.12).

Осушені дерново-підзолисті ґрунти на перелозі, порівняно з неосушеними, мають дещо вищу суму ввібраних основ, яка у верхньому горизонті становить 7,17—9,21 ммоль/100 г ґрунту, вниз по профілю цей показник зменшується і становить 3,62—5,92 ммоль/100 г ґрунту. Ступінь насичення основами характеризується як підвищений та високий 70,57—97,13%, що пов'язано з високими значеннями суми ввібраних основ (табл. 6.5; рис. 6.13).