1,67 Г/см3 (табл. 5.4; рис. 5.9).
В осушених дерново-слабопідзолистих глейових середньодефльовані супіщаних ґрунтах на перелозі (розріз 6) щільність будови є дец.0 нижчою, ніж в неосушених, і в орному горизонті становить 1,55— 1,63 г/см3. В підорному ІЕдІ горизонті також простежується тенденція д0 різкого зростання щільності будови до 1,74 г/см та її зниження вняз по профілю (табл. 5.4; рис. 5.11).
Осушені дерново-середньопідзолисті глеюваті зв'язнопіщані Грунти на ріллі (розріз 12) характеризуються дещо вищою щільністю будови, ніж ґрунти під лісом, яка становить 1,48—1,66 г/см3. У підорному горизонті цей показник дещо зменшується до 1,55 г/см3 та різко підвищується в ілювіальному горизонті до 1,92 г/см3.
В осушених дерново-середньопідзолистих глеюватих середньо- дефльованих супіщаних ґрунтах на ріллі (розріз 5) у верхньому орному горизонті величина щільності будови становить 1,60—1,64 г/см3 та різко підвищується в підорному горизонті до 1,74—1,75 г/см3. В глейових горизонтах щільність будови знижується до 1,62-1,63 г/см3 (табл. 5.4; рис. 5.10). ' '
В осушених дерново-середньопідзолистих глеюватих ґрунтах на перелозі (розріз 13) у верхньому орному горизонті щільність будови становить 1,40—1,60 г/см3. У підорному горизонті цей показник різко підвищується до 1,77 г/см3 та дещо знижується з глибиною до 1,72 г/см3. Осушені дерново-середньопідзолисті глейові супіщані ґрунти (розріз 5-А) характеризуються високою щільністю будови, величина якої коливається в незначних межах від 1,60 до 1,64 г/см3 (табл. 5.4; рис. 5.12).
Статистична обробка отриманих даних засвідчила, що в осушених дерново-підзолистих ґрунтах, порівняно з неосушеними аналогами, збільшення величини щільності будови спостерігається в нижній частині профілю. Виявлена різниця є суттєвою на 95% значимості (див. табл. 5.5). Ущільнення підорних горизонтів відбувається внаслідок винесення мулистих і дрібнопилуватихчасточок з верхніх горизонтів у нижні, внаслідок чого щільність будови збільшується та простежується тенденція до поважчання гранулометричного складу до легко- та середньосуглинкового
(табл. 5.1).
Отже, найбільших змін величини щільності будови зазнають орні та підорні горизонти ґрунтів на ріллі та перелозі, і зокрема осушені ґрунти. Під орним горизонтом, внаслідок оранки, утворюється відносно щільний опресійний горизонт. У супіщаних ґрунтах, порівняно зі зв'язнопіщаними, простежується дещо вища величина щільності будови.
5.2.3. Загальна шпаруватість
Залежно від форми та розмірів ґрунтових агрегатів, а також їхнього упакування в об'ємі ґрунту формується шпаруватість. Загальна шпаруватість залежить від щільності будови, тому з її збільшенням зменшується загальна шпаруватість, унаслідок цього погіршується водопроникність і водомісткість
[105].
У ґрунтових шпарах відбуваються всі ґрунтові процеси. В них розподіляються коріння рослин, живуть мікроорганізми, дрібні тварини. Співвідношення води і повітря в порах ґрунту визначають окисно-відновний режим. Шпари визначають переміщення води в ґрунті, винесення сполук із ґрунтового шару, капілярне підняття води [89, с. 61].
На величину загальної шпаруватості впливає багато чинників антропогенного та природного походження. Головними з них є вміст і якість органічної речовини та ущільнююча дія ґрунтообробної техніки. Ущільнення ґрунтів спричинює зменшення величини загальної шпаруватості за рахунок зменшення об'єму шпар, які забезпечують аерацію та фільтрацію води. Наслідком цього процесу є погіршення водного та повітряного режимів ґрунтів.
Шпаруватість є функцією від щільності будови, отож зі збільшенням щільності будови при сільськогосподарському використанні та осушенні ґрунтів, відповідно, зменшується загальна шпаруватість. Основні зміни при ущільненні ґрунтів відбуваються з об'ємом грубих шпар, тоді як зменшення об'єму дрібних шпар у ґрунті зумовлено руйнуванням макроагрегатів ґрунту [212, с. 79]. Отже, зменшення величини загальної шпаруватості зумовлено процесом ущільнення ґрунтів та руйнуванням агрономічно цінних структурних агрегатів.
За результатами досліджень у дерново-підзолистих ґрунтах під лісом величина загальної шпаруватості найвища у верхніх гумусових горизонтах 35,80—46,61%. З глибиною цей показник переважно зменшується і в
нижній частині профілю становить 28,46—40,08% (табл. 5.4; рис 5 7
5.8).
У дерново-підзолистих ґрунтах на ріллі у верхньому десятисан тиметровому шарі величина загальної шпаруватості найвища 44,23^ 45,91%, за винятком дерново-середньопідзолистих глеюватих супіщаних Грунтів (розріз 1), де загальна шпаруватість становить 36,33%, щ0 пов'язано з високими показниками щільності будови. З глибиною показник загальної шпаруватості зменшується і є найменшим у материнській породі
33,33-37,36% (табл. 5.4; рис. 5.9-5.10)
Досліджувані дерново-підзолисті ґрунти на перелозі у верхніх горизонтах мають дещо нижчу загальну шпаруватість (37,98—39,69%), ніж ґрунти на ріллі, показник якої незначно знижується вниз по профілю
(табл. 5.4; рис. 5.11—5.12).
В осушених дерново-підзолистих ґрунтах на ріллі у верхніх десятисантиметрових шарах величина загальної шпаруватості дещо нижча, ніж в неосушених 37,69—43,08%. Вниз по профілю загальна шпаруватість знижується і є найменшою в ілювіальних горизонтах та материнській породі
(табл. 5.4; рис. 5.9-5.10).
В осушених дерново-підзолистих ґрунтах на перелозі загальна шпаруватість коливається в значних межах від 35,83 до 45,31%, що пов'язано з варіюванням показників щільності будови
(табл. 5.4; рис. 5.11—5.12).
Отже, загальна шпаруватість досліджуваних ґрунтів є доволі низькою. В неосушених дерново-підзолистих ґрунтах на ріллі загальна шпаруватість вища, ніж в осушених відмінах. У ґрунтах на перелозі величина загальної шпаруватості є найменшою, порівняно з ґрунтами під лісом та на ріллі. Осушення ґрунтів спричинює зменшення загальної шпаруватості, що пов'язано зі збільшенням щільності будови в процесі осушення.