5.1. Гранулометричний склад ґрунтів

Гранулометричний склад — це важлива генетична й агрономічна характеристика ґруніу, яка тісно пов'язана з властивостями ґрунтотворних норід. Від гранулометричного складу залежать загальні фізичні і водно- фізичні властивості ґрунтів: шпаруватість, вологоємність, водопроникність, а також повітряний і тепловий режими тощо. Поєднання гранулометричного складу і специфіки ґрунтотворних процесів зумовлює до формування структури, характерної для різних типів ґрунтів [90, с. 59—60]. Гранулометричний склад також визначає параметри фізико - хімічних та агрохімічних властивостей ґрунтів [119, с. 55].

Агрогенну трансформацію гранулометричного складу ґрунтів рівних типів описано в працях багатьох авторів [18; 43; 80; 113; 164; 183; 224; 234; 246].

Гранулометричний склад ґрунтів належить до числа консервативних агрогенетичних властивостей. У природних умовах його суттєва зміна під впливом ґрунтотворних процесів потребує багатьох століть [86, с. 492]. Інтенсивне сільськогосподарське використання та осушення ґрунтів може значно прискорити ці зміни, передусім у межах орного горизонту. На думку А. С. Коновалової та Е. І. Гагаріної, суттєві зміни гранулометричного складу спостерігаються лише у добре окультурених ґрунтах [124; 195]. За дослідженнями Б. А. Нікітіна, у слабо- і середньоокультурених ґрунтах вміст мулу залишається на рівні цілинних аналогів [164, с. 31].

Гранулометричний склад ґрунтів здебільшого успадковується від ґрунтотворної породи. Хоча існують дані, що деякі ґрунтові процеси можуть спричинити зміни гранулометричного складу ґрунтових горизонтів. До них належать процеси лесиважу, опідзолення, оглеєння, метаморфозу та інші [230, с. 54]. Гранулометричний склад ґрунтів — це одна з основних властивостей, яка визначає багато інших властивостей ґрунтів. Він відповідає за такі екологічні функції ґрунтів, як розповсюдження рослин (освоєння ґрунту корінням), а також забезпечення рослин водою та поживними елементами [89, с. 52].

Характерною ознакою ґрунтів легкого гранулометричного складу є значний вміст фізичного піску та незначний вміст фізичної глини. Дерново-підзолистим ґрунтам природних і культурних екосистем властиве накопичення мулу і фізичної глини у верхніх горизонтах при переважанні фракції середнього піску.

Результати аналізів гранулометричного складу дерново-підзолистих ґрунтів Західного Полісся України подано в таблиці 5.1 та графічно зображено на рисунках 5.1—5.6.

За результатами досліджень, дерново-прихованопідзолисті ґрунти (розріз 8) характеризуються супіщаним гранулометричним складом і переважанням фракції середнього піску (частинки розміром 1—0,25 мм) по всьому профілю. Вміст цієї фракції поступово зменшується з глибиною до Рі горизонту від 41,0 до 36,8% та значно збільшується в материнській породі до 68,4% (табл. 5.1; рис. 5.1). Фракція дрібного піску (частинки розміром 0,25—0,05 мм) характеризується дещо меншим вмістом і коливається від

18,0 до 34,6%.

Вміст дрібного та середнього пилу (частинки розміром 0,005—0,001 і 0,01—0,005 мм) у всіх досліджуваних ґрунтах є невисоким, що є характерним для дерново-підзолистих ґрунтів. Вміст мулу (частинки розміром менше 0,001 мм) у верхньому гумусово-елювіальному горизонті становить 9,2%. У середній частині профілю його вміст зменшується до 4,8%, а в материнській породі підвищується до 8,8% (табл. 5.1; рис. 5.1).

За результатами досліджень, дерново-слабопідзолисті ґрунти харак­теризуються зв'язнопіщаним і супіщаним гранулометричним скла-дом. У дерново-слабопідзолистих зв'язнопіщаних неоглеєних ґрунтах під лісом (розріз 4-А) переважає фракція середнього піску (частинки розміром 1—0,25 мм), вміст якої коливається від 44.6 до 55,2%. Фракція дрібного піску (частинки розміром 0,25—0,05 мм) має дещо менший вміст і зменшується вниз по профілю до Іер горизонту від 38,2 до 28,4% та різко підвищується в Рі горизонті до 45,0%, при цьому зменшується вміст фракції середнього піску. Порівняно з аналогічними оглеєними ґрунтами, неоглеєні характеризуються невисоким вмістом грубого пилу (частинки розміром 0,05—0,01 мм) по всьому профілю, вміст якого становить 2,0—6,4%. Серед фракцій фізичної глини переважає фракція мулу (частинки розміром менше 0,001 мм). Вміст дрібного та середнього пилу (частинки розміром 0,005—0,001 і 0,01— 0,005 мм) має незначний вміст (табл. 5.1; рис. 5.1).

У дерново-слабопідзолистих глеюватих зв'язнопіщаних ґрунтах під лісом (розріз 4) у гранулометричному складі переважає фракція дрібного піску (частинки розміром 0,25—0,05 мм), яка коливається в незначних межах від 34,2 до 38,2%, а в псевдофібрі, яка знаходиться на глибині 59— 63 см, вміст цієї фракції є найбільшим — 40,2%. Дещо менший вміст має фракція середнього піску (частинки розміром 1—0,25 мм) у верхній частині профілю, проте в материнській породі її вміст різко підвищується до 53,8%. Фракція грубого пилу (частинки розміром 0,05—0,01 мм) до Ір горизонту коливається в незначних межах від 21,6 до 24,1%, а в материнській породі різко знижується до 4,2%. Іака закономірність простежується в усіх досліджуваних ґрунтах.

На глибині 59—63 см, де знаходиться псевдофібра, вміст цієї фракції є мізерним і становить 0,8%. Вміст мулистої фракції (частинки розміром менше 0,001 мм) у гумусово—елювіальному горизонті становить 6,0—8,4% та зменшується вниз по профілю до ілювіального горизонту до 3,7—3,8%. У псевдофібрі простежується різке підвищення мулистої фракції до 12,4 /о, що свідчить про вимивання мулистих частинок з верхньої частини профілю та їхнє накопичення у щільніших ґрунтових горизонтах (табл. 5.1; рис. 5.1).

Досліджувані дерново-слабопідзолисті глеюваті ґрунти, які використо­вують у сільськогосподарському виробництві, характеризуються різними ступенями дефляції. Дефляційпі процеси спричинюють певні зміни в гранулометричному складі, які найіптеисивиіше проявляються в орному горизонті.

Дерново-слабопідзолисті глеюваті середньодефльовані супіщані ґрунти (розріз 3;10) характеризуються переважанням фракції середнього (частинки розміром 1—0,25 мм) та дрібного піску (частинки розміром 0,25—0,05 мм). Характерною ознакою є накопичення цих фракцій у нижній частині профілю. Найбільший вміст фракції грубого пилу (частинки розміром 0,05—0,01 мм) зосереджено в орному горизонті ^4,8—20,4%), вниз по профілю цей показник поступово зменшується, та різко знижується в материнській породі до 3,2—4,4%. Вміст фракції мулу (частинки розміром менше 0,001 мм) є невисоким і коливається в незначних межах. З рисунка 5.2 бачимо, що мулисті часточки вимиваються в нижню частину профілю до материнської породи. Найбільший вміст фракцій фізичної глини зосереджено в орному горизонті, їхній вміст коливається від 12,6 до 17,2 /о, вниз по профілю поступово зменшується (табл. 5.1; рис. 5.2).

Дерново-слабопідзолисті глеюваті середньодефльовані зв'язпопіщані ґрунти на перелозі (розріз 9) характеризується високим вмістом фракції середнього піску (частинки розміром 1—0,25 мм). їхній вміст в орному горизонті коливається у незначних межах від 39,2 до 41,6%, вниз по профілю вміст цієї фракції поступово зростає і в материнській породі становить 55,0%. Така тенденція простежується й у вмісті фракції дрібного піску (частинки розміром 0,25—0,05 мм), де в орному горизонті вона становить 24,0—27,0% та збільшується вниз по профілю. Вміст фракції мулу (частинки розміром менше 0,001 мм) в орному горизонті становить 4,8—6,8%, вниз по профілю її вміст зменшується до 4,4% та зростає в материнській породі до 8,8%. Така ж тенденція простежується із вмістом суми фракцій фізичної глини (сума частинок менше 0,01 мм), вміст якої зменшується вниз по профілю, зростаючи в материнській породі (табл.

5.1; рис. 5.3).

Дерново-середньопідзолисті ґрунти Західного Полісся характери­зуються зв'язнопіщаним та супіщаним гранулометричним складом. У дерново-середньопідзолистих ґрунтах простежується накопичення мулу у верхній частині профілю і тенденція до незначного його винесення в нижні горизонти (табл. 5.1; рис. 5.4—5.6).

Дерново-сере дньопідзолисті глеюваті зв'язнопіщані ґрунти під лісом (розріз 1-А) за гранулометричним складом характеризуються переважанням фракції дрібного (частинки розміром 0,25—0,05 мм) та середнього піску (частинки розміром 1—0,25 мм). їхній вміст коливається в незначних межах і поступово збільшується вниз по профілю. Вміст фракції дрібного піску (частинки розміром 0,25 — 0,05 мм) є найбільшим у материнській породі, де він становить 57,4%. Вміст фракції грубого пилу (частинки розміром 0,05 — 0,01 мм) є найбільшим у верхньому гумусово—елювіальному та елювіальному горизонтах (14,8—18,0%), вниз по профілю його вміст зменшується до 2,4%. Вміст фракції мулу (частинки розміром менше 0,001 мм) найбільший у верхньому гумусово—елювіальному горизонті (4,7—5,2%), вниз по профілю поступово її вміст зменшується і в материнській породі становить 2,4%. Ця тенденція відобразилась на сумі частинок фізичної глини, а, отже, і на градації ґрунтів за гранулометричним складом, де в материнській породі ґрунт є піщаним

(табл. 5.1; рис. 5.4).

Дерново-середньопідзолисті глейові зв'язнопіщані ґрунти під лісом (розріз 14) за гранулометричним складом відрізняються від глеюватих переважанням вмісту фракції дрібного піску (частинки розміром 0,25— 0,05 мм) над фракцією середнього піску (частинки розміром 1—0,25 мм). Тенденція до накопичення фракцій фізичної глини у верхній частині профілю збереглася (рис. 5.4).

У дерново-середньопідзолистих глеюватих супіщаних ґрунтах під лісом (розрізи 2; 2-А) простежується тенденція до переміщення мулистої фракції (частинки розміром менше 0,001 мм) з верхньої частини профілю в ілювіальні горизонти, де їхній вміст становить 10,4—16,8%. Внаслідок цього спостерігається підвищений вміст фракцій фізичної глини в ілювіальних горизонтах, де він становить 19,2—21,2%. Г руїгг у цих горизонтах, згідно з класифікацією за Н. А. Качинським, характеризується як легкосуглинковий. У материнській породі вміст фракцій фізичної глини зменшується до 8,4% і ґрунт зв'язнопіщаний (табл. 5.1; рис. 5.4).

У дерново-середньопідзолистих глеюватих зв'язнопіщаних ґрунтах на ріллі (розріз 7) половина від усіх гранулометричних фракцій припадає на фракцію середнього піску (частинки розміром 1—0,25 мм), вміст якої коливається від 37,4 до 71,0 /о. Спостерігається інтенсивне накопичення майже всіх ґрунтових фракцій в ілювіальному горизонті та материнській породі, де їхній вміст є найбільшим (табл. 5.1; рис. 5.5).

У дерново-середньопідзолистих глеюватих супіщаних ґрунтах на ріллі (розріз 1) переважає фракція середнього піску (частинки розміром 1— 0,25 мм) та її накопичення в перехідному до материнської породи горизонті та в материнській породі. Також спостерігається накопичення фракції грубого пилу (частинки розміром 0,05—0,01 мм) у верхній частині профілю, де його вміст становить 18,4-горизонт (рис. 5.5). Така ж тенденція простежується у вмісті фракцій дрібного пилу (частинки розміром 0,005-0,001 мм) та мулу (частинки розміром менше 0,001 мм), що спричинює поважчання гранулометричного складу до легкосуглинкового у цьому горизонті

(табл. 5.1).

Дерново-середньопідзолисті глеюваті супіщані ґрунти на перелозі (розріз З-А) характеризуються найбільшим вмістом фракції середнього піску (частинки розміром 1—0,25 мм) та його рівномірним розподілом по всій глибині профілю. Вміст фракції грубого пилу (частинки розміром 0,05-0,01 мм) найбільше зосереджений у верхній частині профілю (10,8-12,8%), а в ілювіальному та перехідному до материнської породи глейових горизонтах вміст цієї фракції різко зменшується до 2,0—2,8%. Щодо фракції мулу (частинки розміром менше 0,001 мм), то спостерігається її поступове збільшення вниз по профілю ДО ІЄ£І горизонту від 2,8 до 8,4%, та різке зростання в ілювіальному глейовому горизонті до 20,4% і зменшення до 4,0% в перехідному до материнської породи горизонті (рис. 5.6). Унаслідок накопичення мулу в ілювіальному глейовому горизонті він стає важчим за гранулометричним складом (табл. 5.1).

Гранулометричний склад є досить консервативною частиною ґрунтів. Тривале окультурення, у тім числі осушувальні меліорації, можуть спричинити суттєві зміни вмісту і співвідношення гранулометричних фракцій досліджуваних ґрунтів.

Дефляційні процеси зумовлюють зміни гранулометричного складу орного горизонту. За результатами досліджень, у дефльованих ґрунтах простежується тенденція до зменшення вмісту фізичної глини (частинки <0,01 мм) у верхніх горизонтах ґрунтів.

Осушувальні меліорації спричинюють суттєвіші зміни грануло­метричного складу. Найсуттєвіші зміни відбуваються у вмісті мулистих і дрібнонилуватих гранулометричних фракцій. Посилення фільтраційних процесів у ґрунті спричиняє винесення фракцій мулу та дрібного пилу з верхніх горизонтів ґрунту у нижні, що зумовлює ущільнення горизонтів,

За результатами досліджень дерново-слабопідзолисті глеюваті сильнодефльовані зв'язнопіщані осушені ґрунти на ріллі (розріз 11) характеризуються значним переважанням фракції середнього піску (частинки розміром 1—0,25 мм), вміст якої коливається від 44,2 до 64,6%. Найбільший її вміст зосереджено в підорному горизонті. Вміст фракцій фізичної глини є невисоким та поступово зменшується вниз по профілю від 9,6 до 7,2%. Вміст мулу (частинки розміром менше 0,001 мм) є майже однаковим по всій глибині профілю і становить 4,4—4,8%. Найбільший його вміст зосереджений у підорному горизонті (табл. 5.1; рис. 5.2).

Властивості осушених дерново-слабопідзолистих глейових середньо- дефльованих супіщаних ґрунтів (розріз 6) дещо відрізняються від неосушених аналогів. У гранулометричному складі переважає фракція дрібного піску (частинки розміром 0,25—0,05 мм), вміст якої збільшується вниз по профілю від 33,2 до 52,2% в РіСІ горизонті. Вміст фракції мулу (частинки розміром менше 0,001мм) в орному горизонті становить 4,4%. В Іреї горизонті вміст мулу різко зростає і становить 23,7%, що пов'язано з вимиванням мулистих частинок у нижні акумулятивні горизонти і їхнім надходженням у дренажні води. В Ір£І горизонті ґрунт характеризується як середньосуглинковий (табл. 5.1; рис. 5.3).

Дерново-середньопідзолисті глеюваті зв'язнопіщані осушені ґрунти на ріллі (розріз 12) характеризуються майже однаковим вмістом фракцій середнього (частинки розміром 1—0,25 мм) та дрібного піску (частинки розміром 0,25—0,05 мм), вміст яких збільшується вниз по профілю і найбільших значень сягає в ілювіальних горизонтах 49,4—51,0%. Вміст фракції грубого пилу (частинки розміром 0,05—0,01 мм) найбільший в орному та підорному горизонтах, в ілювіальному горизонті її вміст різко зменшується і становить 1,2%. Спостерігається тенденція до винесення фракції мулу (частинки розміром менше 0,001 мм) вниз по профілю в ілювіальний горизонт, де її вміст є найбільшим 8,4% (табл. 5.1; рис. 5.5).

В осушених дерново-середньопідзолистих глеюватих середньодефльо- ваних супіщаних ґрунтах на ріллі (розріз 5) переважає фракція дрібного піску (частинки розміром 0,25—0,05 мм), вміст якої різко збільшується в ілювіальному горизонті до 50,6%. Також спостерігається винесення з ґрунтовими водами дещо дрібніших фракцій в ІрСІ та РіСІ горизонти, де їхній вміст є найбільшим. Найінтенсивніше спостерігається винесення мулистої фракції (частинки розміром менше 0,001 мм) у нижні глейові горизонти, де її вміст становить 20,1—24,0%. Ґрунт у цих горизонтах характеризується як середньосуглинковий (табл. 5.1; рис. 5.5.)

Осушені дерново-середньопідзолнсті глеюваті супіщані Грунти 13) характеризуються майже однаковим вмістом фракцій дрібного піску (частинки розміром 0,25—0,05 мм) та грубого пилу (частинки розміром 0,05—0,01 мм) у верхньому горизонті, вміст яких коливається від 30,4 до 36,2%. Вниз по профілю вміст фракції дрібного піску (частинки розміром 0,25—0,05 мм) різко підвищується до 52,2%, а вміст фракції грубого пилу (частинки розміром 0,05—0,01 мм), навпаки, знижується до 3,2%. Вміст середнього піску (частинки розміром 1—0,25 мм) поступово збільшується вниз по профілю від 19,8 до 46,8% в ілювіальному горизонті. Вміст фракції мулу (частинки розміром менше 0,001 мм) дещо збільшується вниз по профілю і в ілювіальному горизонті становить 7,2% (табл. 5.1; рис. 5.6).

Осушені дерново-середньопідзолисті глейові супіщані Грунти на перелозі (розріз 5-А) мають тенденцію до накопичення фракцій фізичної глини в ілювіальному та перехідному до материнської породи горизонтах, внаслідок винесення цих частинок з верхніх горизонтів дренажними водами. Ілювіальний горизонт цих ґрунтів характеризується як легкосуглинковий, а горизонти, які розміщені над ним — зв'язнопіщані (табл. 5.1).

Процеси дефляції, опідзолення, лесиважу і глеєутворення зумов­люють гранулометричну диференціацію ґрунтового профілю. Ступінь гранулометричної диференціації ґрунтового профілю є важливим діагно­стичним і морфологічним показником ґрунту, а також має суттєве значення для встановлення його ґенези. Диференціація ґрунтового профілю може бути зумовлена ґенезою, але в межах одного ґрунту передусім залежить від віку ґрунтотворення та характеру ґрунтотворної породи [211, с. 77]. Внутріґрунтове вивітрювання, біологічний колообіг та інші процеси впливають на диференціацію ґрунтового профілю [242, с. 181].

За результатами аналізу гранулометричного складу ґрунтів розраховані показники відносного винесення або накопичення мулу за методикою прямого порівняння, яку запропонував П. С. Косович у 1912 році. Суть методу прямого порівняння або вирахування ступеня виносу (або накопичення) полягає в безпосередньому порівнянні результатів аналізу п-го горизонту ґрунту і материнської породи [218, с. 79]. Ступінь диференціації ґрунтового профілю розраховують різними методами, кожен з яких має свої переваги і недоліки. Значну кількість цих методів спочатку використовували в геології для характеристики гірських порід і продуктів їхнього вивітрювання, а згодом перенесли в ґрунтознавство [218, с. 82—83]. Ступінь диференціації ґрунтового профілю розраховано за методикою Б. Г. Розанова [218,

с. 88-91]. '^ШЯ^ИИИІ^^^

Результати розрахунку ступеня диференціації профілю Грунтів легкого гранулометричного складу Західного Полісся за вмістом мулу подано в таблицях 5.2 та 5.3.

За результатами досліджень у цілинних дерново-прихованопідзолистих і дерново-слабопідзолистих ґрунтах під лісом простежується накопичення мулу у верхніх горизонтах та в перехідному до материнської породи горизонті від +5 до 4-218% та його винесення з середньої частини профілю від -3 до -46% (табл. 5.2). За ступенем диференціації, величина якого становить 0,58-0,75, ці ґрунти, за класифікацією Б. Г. Розанова, зачислено до групи недиференційованих і слабодиференційованих (табл. 5.3).

У дерново-слабопідзолистих ґрунтах на ріллі однонаправленості процесу винесення або накопичення мулу не спостерігається, що зумовлено характером сільськогосподарського використання та проведенням осушувальних меліорацій. У зазначених ґрунтах величина ступеня диференціації коливається від 0,97 до 1,29 і ґрунти характеризуються як слабо диференційовані (табл. 5.3).

Дерново-слабопідзолисті ґрунти на перелозі характеризуються винесенням мулистої фракції по всій глибині профілю від -23 до -50%. Величина ступеня диференціації становить 1,01 і ґрунти є слабо диференційованими (табл. 5.3).

У дерново-середньопідзолистих ґрунтах показники ступеня диференціації дещо вищі, ніж у дерново-слабопідзолистих ґрунтах.

Дерново-середньопідзолисті зв'язнопіщані ґрунти під лісом характеризуються переважно накопиченням мулистої фракції у верхніх горизонтах та її поступовим зниженням вниз по профілю. Дерново- середньопідзолисті глеюваті зв'язнопіщані ґрунти (розріз 1-А) характеризуються зменшенням ступеня накопичення мулу вниз по профілю від +117 до +71%. Глейові відміни дерново-середньопідзолистих ґрунтів (розріз 14) мають значно вищий показник ступеня накопичення, який зменшується вниз по профілю від +800 до +450%. Глеюваті і глейові відміни цих ґрунтів характеризуються як слабодиференційовані (табл. 5.2—5.3). У дерново-середньопідзолистих глеюватих супіщаних ґрунтах під лісом спостерігається поступове винесення фракції мулу з верхньої частини профілю та її накопичення в ілювіальному горизонті. За ступенем диференціації такі ґрунти слабодиференційовані (табл. 5.3).

\—« »

Дерново-середньопідзолисті зв'язнопіщані ґрунти на ріллі характе­ризуються винесенням мулистої фракції по всій глибині профілю від -2 до -65%, за ступенем диференціації вони слабодиференційовані. В дерново- середньопідзолистих супіщаних ґрунтах простежується накопичення мулу по всьому профілю, найбільша його концентрація — в ілювіальних горизон­тах. Ці ґрунти є середньодиференційованими.

У дерново-середньопідзолистих супіщаних ґрунтах на перелозі спосте­рігається винесення мулистої фракції в ілювіальні горизонти. Грунти ха­рактеризуються сильно диференційованим профілем, ступінь диференціації становить 1,98 (див. табл. 5.2—5.3).

Для суттєвої зміни вмісту і співвідношення гранулометричних фракцій у профілі ґрунту необхідний довготривалий антропогенний вплив. За результатами досліджень, найбільший вплив на перерозпо­діл гранулометричних фракцій у ґрунтовому профілі мають осушуваль­ні меліорації.

За результатами досліджень, профіль осушених дерново-слабо- підзолистих зв'язнопіщаних ґрунтів на ріллі слабодиференційований. Вине­сення мулистих фракцій з верхнього орного горизонту відбувається слабо, спостерігається незначне (+9%) накопичення фракції мулу в материнській породі. В осушених дерново-середньопідзолистих супіщаних ґрунтах на ріл­лі спостерігається винесення мулистої фракції з верхньої частини профілю з подальшим його накопиченням в ілювіальному та перехідному до материн­ської породи горизонтах. Величина ступеня диференціації становить 10,01 і ґрунт є різко диференційованим.

В осушених дерново-слабопідзолистих супіщаних ґрунтах на перелозі спостерігається винесення мулистих частинок від -43 до -48% з верхніх горизонтів, з подальшим його накопиченням в ілюві­альному горизонті, де ступінь накопичення мулу становить +182%.

За ступенем диференціації ці Грунти є різко Диференційованими величина ступеня диференціації становить 5,48. Осушені дерново- середньопідзолисті супіщані ґрунти на перелозі характеризуються слабо- та середньодиференційованим профілем, ступінь диференці. ації становить 1,12—1,32.

Отже, розорювання та осушувальні меліорації спричинюють інтен­сифікацію процесів гранулометричної диференціації дерново-підзолистих ґрунтів і формування профілю за елювіально-ілювіальним типом, зумовлю­ючи більшу його контрастність.

5.2. Загальні фізичні властивості ґрунтів

Ґрунт, як будь-яке природне тіло, характеризується низкою фізичних властивостей. До загальних фізичних властивостей відносять щільність бу­дови, щільність твердої фази, загальну шпаруватість і шпаруватість аера­ції [211, с. 95]. Ці властивості мають велике значення для агровиробничої характеристики ґрунту, їх слід враховувати у процесі обробітку ґрунту, а також вони мають значний вплив на ріст і розвиток рослин.

Результати дослідження фізичних властивостей ґрунтів подано в та­блиці 5.4 і графічно зображено на рисунках 5.7—5.12.

5.2.1. Щільність твердої фази ґрунтів

Щільність твердої фази є одним з найстабільніших параметрів ґрунту. Величина щільності твердої фази залежить від хімічних і мінералогічних властивостей ґрунту та визначається середньою величиною щільності твердої фази речовин, які складають ґрунт, і їхнім відносним вмістом [95,

с. 150].

Щільність твердої фази для більшості піщаних ґрунтів наближена до щільності кварцу (2,65 г/см³). У верхніх горизонтах ґрунтів вона зменшується за рахунок органічних речовин — до 2,50—2,60 г/см³. У залізистих ілювіальних горизонтах підвищується до 2,70 г/см . Загалом у легких за гранулометричним складом ґрунтах щільність твердої фази змінюється порівняно мало, коливається по профілю від 2,50 до 2,70 г/см³ [230, с. 554].

Нашими дослідженнями встановлено, що щільність тверду фази в дерново-підзолистих ґрунтах під лісом, на ріллі та перєд_03]- коливається у вузькому інтервалі і не піддається значним змінам [262 с. 29]. В осушених дерново-підзолистих ґрунтах величина щільності твердої фази є дещо вищою, ніж в неосушених аналогічних ґрунтах. У досліджуваних ґрунтах спостерігається збільшення щільності твердої фази вниз по профілю, що пов'язано зі зменшенням вмісту гумусу (табл. 5.4).

У дерново-підзолистих ґрунтах легкого гранулометричного складу під лісом у верхньому гумусово-елювіальному горизонті ЩІЛЬНІСТЬ твердої фази становить 2,51—2,61 г/см . Вниз по профілю цей показник поступово збільшується і в нижніх горизонтах становить 2,60—2,64 г/см³ (табл. 5.4; рис. 5.7—5.8).

У дерново-підзолистих ґрунтах на ріллі у верхньому орному горизонті величина щільності твердої фази становить 2,56—2,61 г/см³. Вниз по профілю щільність твердої фази збільшується і в нижніх горизонтах коливається від 2,64 до 2,71 г/см³ (табл. 5.4; рис. 5.9—5.10).

У досліджуваних ґрунтах на перелозі у верхніх горизонтах щільність твердої фази становить 2,58—2,62 г/см . З глибиною цей показник збільшується до 2,56—2,60 г/см³ (табл. 5.4; рис. 5.11—5.12).

В осушених дерново-підзолистих ґрунтах на ріллі велична щільності твердої фази дещо вища, ніж в неосушених, і становить 2,60— 2,61 г/ см . Вниз по профілю цей показник збільшується і в нижніх горизонтах становить 2,67—2,69 г/см³ (табл. 5.4; рис. 5.9—

5.20).

В осушених дерново-підзолистих ґрунтах на перелозі у верхніх горизонтах щільність твердої фази становить 2,53—2,66 г/см³, збільшується вниз по профілю і в нижніх горизонтах становить 2,58—2,70 г/см³, що є значно вищою, ніж в аналогічних неосушених ґрунтах (табл. 5.4;

рис. 5.11-5.12).

За даними результатів досліджень спостерігається незначне підвищення щільності твердої фази в осушених дерново-підзолистих ґрунтах порівняно з неосушеними аналогами. Також простежується незначне зменшення щільності твердої фази в окремих горизонтах ґрунтів, що, очевидно, пов'язане зі зміною мінералогічного складу.