- •1. Біржові ціни
- •2. Види цін за документальністю встановлення
- •3. Види цін за каналами руху товарів
- •4. Види цін за ступенем монопольності.
- •5. Види цін за ступенем регулювання:
- •6. Види цін за територією дії.
- •7. Види цін за терміном дії
- •8. Види цін залежно від суб'єкта встановлення.
- •9. Витрати,які не включаються до собівартості реалізованої продукції
- •10. Від способу фіксації контрактні ціни можно поділити
- •11. Державні фіксовані та регульовані ціни
- •12. Методи визначення в ціні прибутку
- •13. Правила «Інкотермс»
- •14. При встановленні цін в україні заборонено
- •15. Склад оптової ціни продукції
- •16. Склад роздрібної ціни продукції
- •17. Склад ціни товару, що ввозиться в країну(імпортна ціна)
- •18.Спеціальні види цін
- •19. Структурні підрозділи державних органів контролю за цінами
- •20. Транспортні тарифи:
- •21. Формування прибутку в цыны
- •22. Формування в ціні товарних податків
- •23. Функції цін в умовах ринкової економіки
- •24 Ціни аукціонних торгів
- •25 Ціни зовнішнього ринку
- •26. Цыни, zrs затверджуэ Кабмин Украъни
- •27. Що роблять в Швеції для соціального захисту населення
8. Види цін залежно від суб'єкта встановлення.
• Ціна продавця. Це ціна, яку встановлює й контролює виробник товару. Як правило, її встановлюють в умовах, коли попит перевищує пропозицію і стимулює виробника збільшувати виробництво товарів та послуг. Проте з'являється небезпека, що виробник не приділятиме належної уваги підвищенню якості своїх виробів, тому що попит незадоволений і споживач змушений купувати товари його виробництва.
• Ціна покупця. Це ціна, яка виникає на звичайному ринку під впливом попиту та пропозиції, тобто звичайна ринкова ціна.
• Номінальна ціна. Це ціна, яка публікується у прейскурантах, довідниках, біржових котируваннях і на яку орієнтуються продавці та покупці при укладанні угод.
9. Витрати,які не включаються до собівартості реалізованої продукції
Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші витрати. Всі вони тією чи іншою мірою включаються в ціну продукції.
Адміністративні витрати — це витрати, пов'язані з обслуговуванням виробництва і управління ним у масштабі всього підприємства. До них належать такі витрати:1)загальніта корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);2)витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського призначення (оренда, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, охорона);3)винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);4) витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);5)амортизація нематеріальних активів загальногосподарського призначення;6) витрати на врегулювання спорів у судових органах;6)податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції);7)плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;8)інші витрати адміністративного призначення.
Усі ці витрати списуються на рахунок «Фінансові результати». Адміністративні витрати можуть бути сформовані тільки у цілому по підприємству.
Витрати на збут продукції включають витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції, а саме:1)витрати матеріалів для пакування готової продукції на складах;2)витрати на ремонт тари;3)оплата праці і комісійні винагороди продавцям, торговим агентам, працівникам підрозділу, що забезпечують збут;4)витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);5)витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;6)витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, опалення, освітлення, охорона);7)витрати на транспортування, перевалювання і страхування готової продукції, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані із транспортуванням продукції відповідно до умов договору поставки;8)витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;9)інші витрати, пов'язані зі збутом продукції.
Усі ці витрати списуються на рахунок «Фінансові результати». Витрати, що їх включають до цієї статті, визначають безпосередньо за окремими продуктами.
До інших витрат включаються:витрати на дослідження та розробку нематеріальних активів;собівартість реалізованої іноземної валюти;собівартість реалізованих виробничих запасів;сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;втрати від операційної курсової різниці;втрати від псування цінностей, визнані штрафи, пені, неустойки;витрати на виплати матеріальної допомоги, утримання об'єктів соціально-культурного призначення;інші витрати операційної діяльності.
Всі ці витрати списуються на рахунок «Фінансові результати». Формуючи перелік витрат, які включають до інших операційних витрат, необхідно пам'ятати, що інформацію про їх склад і суму розкривають у примітках до фінансової звітності. Такі витрати спочатку визначають у повній сумі, а потім розподіляються між окремими продуктами.
Крім операційної діяльності підприємство може здійснювати фінансову діяльність. Під фінансовою діяльністю розуміють діяльність, яка призводить до зміни розміру і складу власного і позиченого капіталу підприємства. У результаті такої діяльності виникають фінансові витрати, це, наприклад, відсотки за користування кредитами, за випущеними облігаціями, за фінансовою орендою. Сума фінансових витрат входить в структуру ціни підприємства.
Усі розглянуті нами витрати — це поточні витрати підприємства, тому на їхній основі формується нижня межа ціни.
З урахуванням розглянутих нами видів витрат підприємства на виробництво, реалізацію продукції, управління підприємством, можна запропонувати уніфіковану форму складання калькуляції ціни продукції підприємством, виробником