6. Розкрийте значення боротьби номіналізму і реалізму.

Реалізм - це вчення, згідно з яким об'єктивна реальність /буття/ існує у вигляді лише загальних понять, або універсалій. Згідно з їх вченням, універсалії існують раніше від речей і незалежно від речей, являючи собою думки та ідеї божественного розуму. І тільки завдяки цьому людський розум має змогу пізнати сутність речей, бо ця сутність є не що інше, як загальне поняття.

Номіналізм. Термін "номіналізм" походить від латинського слова "nomen", що означає "ім'я". В протилежність середньовічному реалізмові, номіналісти вважали, що реально існують лише поодинокі індивідуальні речі, а загальні поняття - лише назви, знаки або імена, породжені людським мисленнях. Основними представниками цього напряму були: Д.Скот, І.Расцлін, У.Оккам.

Слід зазначити, що полеміка між реалізмом і номіналізмом почалася із суто теологічної проблеми про характер реальності "святої трійці".

Реалізм наполягав на істотності, реальності, саме єдності триєдиного бога. Номіналізм же справді реальними вважав "лики" /іпостасі/ трійці. Проте "проблема трійці" була лише зовнішньою формою, так би мовити "офіційним приводом", який в умовах середньовіччя мусив бути теологічного плану. Реалісти, говорячи про єдність "божественної трійці", обґрунтовували по суті об'єктивно-ідеалістичну тезу про незалежне від матеріально-чуттєвого світу існування ідеального (загальних понять, універсалій). Щодо номіналістів, то вони, обґрунтовуючи реальність трійці, відстоювали реальне існування одиничного, окремих речей і явищ. З рештою це і призводило номіналізм до матеріалістичної тези про об'єктивну реальність матеріально-чуттєвого світу, що виступав у вигляді суми окремих речей.

7. Розкрийте значення і сутність християнського екзистенціалізму к’єркегора

Основоположником християнського екзистенціалізму виступає датський релігійний філософ Сьорен К'єркегор. Філософські погляди формувалися під впливом німецького романізму, з одного боку, були антираціоналістичною реакцією на філософію Георга Гегеля — з іншого. Сьорен К'єркегор намагався об'єктивній діалектиці Георга Гегеля протиставити «екзистенціальну діалектику», що мала б стати засобом збереження спрямованості особи до Бога, органічного духовного єднання людини з Богом. На шляху до Бога людина проходить три якісно відмінні стадії: естетичну, етичну і релігійну, вищою з яких є релігійна. Без Бога особа не зможе витримати суперечностей та страждань. Лише християнство, на думку Сьорена К'єркегора, дає основу для правил поведінки, здатне навчити людину бачити істинну реальність, але не дається обраним людям, тим, хто здатний реалізувати свою свободу. Існування особи є абсолютно ірраціональним процесом і неможливо осягнути розумом та раціональним пізнанням. У протилежність жорстокій однозначності раціоналістичного безособового пояснення істини Сьорен К'єркегор висуває концепцію екзистенціальної особистішої істини, показує осягнення істини як результат зіткнення протилежних життєвих позицій. Філософія Сьорена К'єркегора не сприйнята сучасниками. Лише в XX ст. до вчення Сьорена К'єркегора звертається протестантська теологія, російська релігійно-ідеалістична філософія, екзистенціалізм.