Генералізація населених пунктів
Г енерализация населенных пунктов на картах зависит от ряда факторов, в первую очередь, от масштаба, назначения карты и особенностей картографируемой территории.
Требования к изображению населенных пунктов на топографических и мелкомасштабных общегеографических картах значительно отличаются, но общими требованиями для карт разных масштабов являются: правильная передача размещения населенных пунктов на местности и отображение их типа поселения, числа жителей и политико-административного значения.
При генерализации населенных пунктов используются следующие способы:
Обобщение качественных признаков и количественных показателей. можно рассмотреть на следующем примере: на топографических картах показываются административные центры районов, а на мелкомасштабных картах выделяют только столицы и административные центры первого порядка (например, областей).
Отбор населенных пунктов. Отбор населенных пунктов зависит от масштаба карты, назначения и особенностей картографируемой территории. При отборе важно сохранить характер густоты заселения и величину населенных пунктов.
Нельзя делать отбор только за счет заселенной части территории, а в малозаселенной части сохранить все пункты. При таком отборе исказится характер заселенности всей картографируемой территории. На картах, где населенные пункты играют важную роль (административные карты, экономические, топографические), нагрузка населенными пунктами большая. На других картах, где они необходимы как ориентиры, показываются только наиболее крупные.
Обобщение внешней формы населенных пунктов. На топографических картах наглядно отображается характер планировки и застройки, четко выделяются магистральныеи главные улицы. С уменьшением масштаба происходит объединение кварталов за счет исключения мелких улиц и проездов. На карте масштаба 1:1 000 000 большинство населенных пунктов показывается пунсонами. Обобщенным контуром изображают лишь крупные населенные пункты (при площади населенного пункта 4 кв. мм и более). На мелкомасштабных общегеографических картах для изображений населенных пунктов используют пунсоны. При изображении населенных пунктов пунсонами центр пунсона должен соответствовать центру населенного пункта. Положение пунсона должно быть увязано с окружающими элементами карты.
Замена отдельных элементов их собирательными понятиями проявляется в том, что при переходе к более мелкому масштабу вначале отдельные строения включаются в кварталы, затем объединяются в полосы застройки. После этого кварталы объединяются, и в завершении вместо контуров изображения применяются пунсоны.
При генерализации населенных пунктов следует обязательно учитывать их взаимосвязь с другими элементами содержания карты: с речной сетью, дорогами и другими населенными пунктами.
Генерализация дорог
Генерализация путей сообщения зависит от назначения карты, ее масштаба и особенностей картографируемой территории. На топографических картах крупного масштаба показывают, как правило, все дороги и подробную их характеристику. С уменьшением масштаба происходит отбор дорог, исключаются второстепенные дороги и их характеристики.
Выполняя генерализацию дорожной сети на картах разных масштабов, необходимо правильно и наглядно отобразить главные дороги, характер их размещения, а также связь дорог между собой и с другими элементами содержания карт: с населенными пунктами, гидрографией, рельефом и т. д. Кроме этого необходимо сохранить их местоположение, очертание, характерные повороты и конфигурацию.
Генерализация дорог при переходе к картам более мелкого масштаба осуществляется в основном за счет их отбора и сглаживания незначительных поворотов. На крупномасштабных топографических картах необходимо сохранить точное плановое положение дороги, изображая ось дороги в масштабе карты (т. е. чтобы ось дороги совпадала с серединой условного знака на картографическом материале), на мелкомасштабных картах это требование выполнить невозможно.
На картах крупных масштабов необходимо отобразить густоту дорожной сети, а на картах мелкого масштаба - передать характер размещения дорог и выделить главные и второстепенные дороги (густоту дорог отобразить нельзя).
На картах крупных масштабов подробно показывается характеристика дорог: ширина, покрытие, направление дорог. На мелкомасштабных картах характеристика дорог не показывается.
Размеры (ширина) картографических знаков дорог во много раз превышают ширину дорог на местности.
Если дорога совпала с контуром растительного покрова, то смещают контуры растительности.
Дороги ни в коем случае не должны разрываться подписями объектов. Прежде всего, это касается основных поворотов и извилин дорог. Это требование особо важно для топографических карт.
Отбор дорог зависит также от тематики карты. Например, на политической карте мира предпочтение отдается дорогам, по которым осуществляются мировые транспортные связи, и главным дорогам внутри страны. На гипсометрической карте дороги играют второстепенную роль и изображаются самые главные, а на мелкомасштабных гипсометрических картах они не показываются вообще.
На генерализацию дорог оказывает влияние и особенности картографируемой территории. В густозаселенных районах картографирования дорожная сеть сильно развита. В таких районах следует показать все дороги высших классов. В горной местности - в основном узкие и извилистые дороги, тесно связанные с рельефом. В пустынной местности дорожная сеть вообще развита мало, в основном это караванные пути и вьючные тропы. По этому при нанесении дорог необходимо учитывать данный фактор.
Кроме этого, дороги на равнинной местности имеют прямолинейное очертание, а дороги горных районов - извилистое. Эти особенности обязательно должны быть отражены на составляемой карте.
Дороги отображаются в последовательности от высших классов к низшим (как и все элементы). Главные, магистральные дороги наносят на карты всех масштабов.
47. Метою редагування карт є дотримання основних вимог до змісту карт, єдиних принципів генералізації та відображення об'єктів місцевості, її характерних особливостей, а також технічної якості оформлення карт відповідно до вимог умовних знаків та інших нормативно-технічних документів. Зміст та обсяги редакційних робіт визначаються масштабом карт, вихідними матеріалами, особливостями території, що картографується, та методом створення чи оновлення карт. Редагування карти опрацювання карти редактором на всіх етапах її створення. Найважливішими у картографічному виробництві є роботи, пов'язані з одержанням оригіналу карти основного. До них належать: складання програми карти і виготовлення оригіналу карти складального. Складанню програми карти передують т. зв. редакційно-підготовчі роботи. Під час складання основного оригіналу карти редактор здійснює загальне керівництво і контролює всю роботу, починаючи з побудови основи карти математичної і закінчуючи одержанням готового складального оригіналу. Особливо контролює, як реалізуються настанови редакційного плану щодо картографічної генералізації, як використовуються і стикуються між собою рекомендовані картматеріали, як усуваються виявлені редактором під час складання огріхи та недоліки, як заповнюється формуляр карти. Редагування на цьому етапі завершується контрольним переглядом складального оригіналу щодо відповідності його змісту призначенню карти і вимог програми. Редактор також керує коректурою, стежить за правильністю виправлень коректурних зауважень тощо і в кінцевому підсумку підписує оригінал, що уможливлює виготовлення оригіналу карти видавничого. Редакторська робота триває і під час виготовлення видавничих оригіналів. Редактор контролює якість гравіювання чи креслення їх, наклеювання підписів, правильність застосування умовних знаків тощо. Контролюється також якість відбитків проби карти штрихової і оригіналу карти фарбового, виготовленого на відбитках штрихової проби. Робота з Р. к. завершується переглядом відбитків фарбної проби, яку після коректури і усунення недоліків остаточно переглядають і підттисують технічний редактор, редактор карти, а також керівництво картографічного підприємства, що означає дозвіл на друкування накладу карти.
Формуляр карты - документ, сопровождающий оригинал карты и содержащий сведения об использованных картматериалах, последовательное описание хода работ по составлению и подготовке карты к изданию и оценку качества изготовленной карты.
48. Загальні відомості про складання й видання карт
Цими питаннями займаються два розділи картографії.
Географ у своїй практичній роботі користується не тільки готовими картами, але й постійно повинен їх створювати. Географічні карти отримують такими методами: 1) в результаті польових знімань і обробки їх матеріалів; 2) в лабораторних (камеральних) умовах в результаті опрацювання різноманітних джерел (на основі матеріалів попередніх астрономічних, геодезичних, картографічних, статистичних та інших спеціальних робіт).
Суть лабораторного виготовлення карт полягає у зведенні, узагальненні, синтезі відповідних джерел з метою створення нових карт.
В лабораторному створенні карт (первинних примірників) виділяють два етапи: 1) проектування карт; 2) складання її оригіналу.
Проектування карт полягає в розробці документації, необхідної для виконання всіх робіт із виготовлення оригіналу чи розмноження.
Основним результатом проектування є програма карти – документ, який встановлює призначення, вид, тип карти, способи картографічного зображення та систему графічних символів, джерела та порядок їх використання, а також технологію виготовлення карти. Програма, доповнена технічними й економічними розрахунками та кошторисом, утворює проект карти. До програми додається: 1) макет компановки (схема розміщення картографічного зображення, елеметів оснащення та елементів додаткової характеристики); 2) перелік всіх джерел: літературних, статистичних, картографічних, номенклатура елементів змісту і географічної основи; 3) зразки умовних позначень; 4) зразки шрифтів. В розробці програми (особливо тематичних карт), поруч із картографами, беруть участь спеціалісти-фахвці даної теми (кліматолог, гідролог, геолог, геоморфолог тощо). Ведучий інженер-картограф, який відповідає за увесь процес реалізації програми, називається редактором карти.
Складання оригіналу карти має за мету графічну побудову оригіналу карти. Складанням карти називають роботи із створення складеного, тобто, первинного оригіналу карти. Цей рукописний примірник відображає зміст карти в прийнятих в програмі картографічних позначеннях та заданим ступенем генералізації. До складу цього процесу входять такі роботи: 1) підготовка картографічних джеерел до їхнього використання (модифікація координат, показників картографування, класифікацій тощо); 2) нанесення координатних сіток (чи географічних, чи прямокутних, інколи і прямокутних. і географічних); 3) монтаж відбитків (копійк) із картографічних матеріалів; 4) перенесення даних із джерел та складений оригінал; 5) генералізація та опрацювання цих даних; 6) графічне оформлення (викреслювання) оригіналу.
Складання карти проводиться на аркуші ватманського паперу, що наклеюється на алюмінієву пластину. Порядок нанесення елементів карти: 1) координатна сітка (каркас для прив’язки елементів змісту; на сучасних картах використовуються автоматичні координатографи, ЕОМ, комп’ютери); 2) орієнтирні предмети місцевості; 3) об’єкти гідрографії; 4) границі, межі; 5) населені пункти; 6) шляхи сполучення та засоби зв’язку; 7) рельєф; 8)ґрунтовий та рослинний покрив; 9) інші елементи (в т.ч. спеціального) змісту. Ці роботи виконується інженером-картографом на посаді складальника.
Існує декілька способів перенесення рисунку на складений оригінал із карти-джерела: 1) фотомеханічний (карту-джерело фотографують, трансформують в потрібну проекцію, зменшують до масштабу оригіналу); фотозображення виходить у вигляді світло-синього відтиску (т.з. ”синюшка“), який теж наклеюють на пластину. Світло-сині фарби потім зникають при подальшому фотографуванні, а залишаються тільки ті, які інженер обвів тушшю; 2) оптичного проектування – застосовуються проекційні апарати, які проектують за допомогою променів оптичне зображення карт-джерел на сітку складеного оригіналу. Перерисовуються необхідні об’єкти лінійного чи площинного простягання; 3) перескладання карти за клітинками.
Оригінал в процесі складання викреслюється тушшю та розфарбовується.
Для видання карти готують інший, видавничий оригінал. Він може бути виготовлений двояко: 1) в процесі його виготовлення техніки-оформлювачі викреслюють всі елементи майбутньої карти (крім написів) від руки на синьому відтиску із складеного оригіналу на пластині (береться до уваги не точність розміщення, а висока якість оригіналу); 2) креслення тушшю або гравіювання на пластині різцем чи електронним пером на комп’ютері). написи готуються окремо і наклюються (набираються на фотонабірній установці чи підбираються на комп’ютері).
На окремих оригіналах гравіюють або викреслюють елементи, які при друці зобразяться певним кольором: на одному – чорним, іншому – синім тощо. Готується стільки оригіналів, скільки кольорів матиме майбутня карта.
Видання карт. Якщо карта залишається рукописною (не видається), то процесами проектування й складання обмежується весь обсяг робіт із її складання. Якщо ж вона видається поліграфічним способом, здійснюється ще один етап – підготовка карти до видання.
Оригінал карти видавничий виготовляють для одержання з нього друкарської форми для тиражного друкування карти. Він є майже точною копією оригіналу карти складального, але відрізняється від останнього високою якістю оформлення: бездоганним кресленням усіх штрихових елементів карти, якщо його виготовляють на непрозорій основі або прозорому пластикові, чи високоякісним гравіюванням, якщо його виготовляють на пластикові, покритому відповідним непрозорим шаром. О. к. в. має бути придатним для репродукування, розміри сторін і діагоналей його рамки не мають відрізнятись від теоретичних на допустиму величину. О. к. в. поділяють на оригінали видавничі штрихові, оригінали фонові й оригінали видавничі напівтонові.