Принципи навчання англійської мови у початковій школі План

1. Що розуміють під принципами навчання англійської мови у початковій школі?

2. Дидактичні принципи навчання англійської мови у початковій школі:

• принцип наочності;

• принцип посильності, доступності;

• принцип міцності;

• принцип свідомості;

• принцип науковості;

• принцип активності;

• принцип виховуючого навчання;

• принцип індивідуалізації;

• принцип системності та послідовності;

• принцип розвиваючого навчання.

1. Принципи навчання дають відповідь на запитання "Як організувати навчальний процес?"

Навчання іноземної мови спирається, як і навчання інших дисциплін, на загальнодидактичні принципи, які набувають певної специфіки, зумовленої особливостями предмета "Іноземна мова". Навчання предмета "Іноземна мова" відрізняється тим, що головною метою тут виступає не накопичення знань, як це має місце у навчанні інших дисциплін, а оволодіння учнями діяльністю іншомовного мовленнєвого спілкування.

Навчання іноземної мови здійснюється на основі дидактичних та методичних принципів.

2. До дидактичних принципів відносяться принципи наочності, посильності, міцності, свідомості, науковості, активності, виховуючого навчання, індиві­дуалізації, доступності, систематичності та послідовності, колективності, проблемності, розвиваючого навчання.

Принцип наочності забезпечується у навчальному процесі з іноземної мови створенням відповідних умов для чуттєвого сприймання іншомовного оточення. Отже наочність відіграє важливу роль у формуванні іншомовних навичок і вмінь, засвоєнні мовного та мовленнєвого матеріалу.

Розрізняють слухову і зорову наочність. Забезпечення учнів у процесі навчання слуховою наочністю необхідно для формування мовленнєвих меха­нізмів, оскільки мовлення — це передусім звукова матерія, яка фіксується письмовим кодом. Слухова наочність у процесі оволодіння іноземною мовою невід'ємно пов'язана із зоровою. Зорова наочність може виступати як у формі тексту, так і у формі малюнків, фотографій, схем, карт тощо. Деякі засоби, наприклад, кінофільм, відеофільм, театральна вистава об'єднують слухову і зорову наочність.

Таким чином реалізація принципу наочності у процесі навчання іноземної мови забезпечує успішне оволодіння іншомовною мовленнєвою діяльністю в говорінні, аудіюванні, читанні, письмі, оскільки слухова й зорова наочність виконує функцію зразка іншомовного мовлення і служить стимулом до мовленнєвої діяльності учнів.

Загальновідомо: результативність навчання зумовлена його доступністю і посильністю для учня. Тому одним із провідних дидактичних принципів раннього шкільного навчання іноземної мови доречно вважати принцип доступності і посильності. Застосування цього принципу вимагає організації навчального процесу на рівні можливостей учнів. Це означає, що з перших кроків оволодіння іноземною мовою діти не повинні відчувати труднощів, яких не можна подолати або можливо подолати, доклавши великих зусиль. За таких умов навряд чи можна сподіватися на позитивне ставлення до англійської мови як до навчального предмета та на мотивацію вивчення цієї мови. Окрім того, надмірне інтелектуальне перевантаження може відбитися на здоров'ї молодших школярів. Тут і виникає низка запитань. Як зробити навчання англійської мови учнів початкової школи доступним і посильним? Як допомогти їм послідовно просуватися від простого до складного, від відомого до невідомого? Якими є механізми доступності?

Принцип міцності набуває особливого значення у навчанні іноземної мови, оскільки опанування мови пов'язане з накопиченням засвоєного мовного та мовленнєвого матеріалу. Для здійснення іншомовної мовленнєвої комунікації в пам'яті учня повинна утримуватись певна кількість лексичних одиниць, мов­леннєвих зразків, словосполучень, розмовних кліше тощо. У процесі мовлення необхідні мовленнєві одиниці вилучаються з пам'яті для участі у цьому процесі.

Міцність засвоєного мовного та мовленнєвого матеріалу може бути забезпечена у навчальному процесі шляхом підвищення змістовності навчаль­ного матеріалу, здійснення яскравого першого знайомства з новим мате­ріалом для створення живих образів, пошуку конкретних асоціацій, які виконують роль "гачка" в пам'яті, мобілізації мислення і почуттів, які спри­яють запам'ятовуванню, виконання численних тренувальних вправ, система­тичного повторення того, що зберігається в пам'яті, роботу всіх аналізаторів (слухового, зорового, моторного і мовленнєворухового) у процесі засвоєння матеріалу, виконання великої кількості творчих завдань, систематичного контролю знання матеріалу і вмінь володіння ним.

Принцип свідомості у навчанні іноземної мови вважається одним із голов­них принципів у методиці навчання іноземних мов. Цей принцип передбачає цілеспрямований відбір навчального мовного та мовленнєвого матеріалу, який забезпечує розвиток пізнавальних здібностей учнів. Принцип свідомості реалізується також усією організацією навчання, протягом якої відбувається навчання від усвідомлення правил виконання дії до її автоматизованого виконання, від формування окремих елементів діяльності до їх об'єднання.

Усвідомлення мовного явища, яке має бути засвоєним, забезпечується: а) шляхом моделювання ситуацій спілкування, під час яких учні, завдяки певній розумовій роботі, краще розуміють призначення цього явища та особливості його вживання; б) шляхом повідомлення учням правил-інструкцій, які полегшують засвоєння форми, значення і функції явища; в) шляхом виділення характерних ознак явища для формування орієнтовної основи з метою виконання з ним відповідних дій; г) шляхом звертання до контексту та інших мовних засобів.

Принцип свідомості реалізується також у тому, що учні свідомо оволоді­вають навичками та вміннями інтелектуальної праці. Свідоме оволодіння іншомовною мовленнєвою діяльністю забезпечує сталість набутих навичок і вмінь, дає можливість учням здійснювати самоконтроль і самокорекцію.

В узагальненому вигляді цей принцип означає, що навчання проходить успішніше, якщо учень добре розуміє смисл того, що вчить, а не повторює новий матеріал механічно. В методиці навчання іноземних мов застосування принципу свідомості визначається, з одного боку, як свідоме й активне подо­лання навичок і вмінь рідної мови, які спричиняють інтерференцію, а з іншого — як всебічне використання досвіду мовлення рідною мовою.

Принцип науковості навчання означає, що учням пропонуються для засво­єння надійно обґрунтовані в сучасній науці положення і при цьому застосо­вуються методи навчання, які за своїм характером наближаються до методів науки, основи якої вивчаються. Стосовно навчання іноземних мов, де об'єктом навчання є не наука про мову, а мовленнєва діяльність на цій мові, принцип науковості означає, що навчальний процес має проходити з урахуванням даних сучасної науки про особливості спілкування за допомогою мови, про закономірності розпізнавання та породження мовлення, мовних контактів.

Принцип активності у навчанні іноземної мови передбачає мовленнєво-розумову активність учнів в оволодінні іншомовною мовленнєвою діяль­ністю. Цей принцип має велике значення для правильної організації процесу навчання, оскільки оволодіння іншомовним мовленням можливе лише за умови інтенсифікованої навчальної діяльності кожного учня, який є активним учасником навчального процесу. В методиці навчання іноземних мов розріз­няють інтелектуальну, емоційну та мовленнєву активність. В сукупності вони створюють сприятливі умови для оволодіння іншомовним мовленням. Інтелектуальна активність забезпечується постановкою проблемних завдань, які стимулюють пізнавальні процеси. Емоційна активність пов'язана з питан­ням: цікаво чи не цікаво учням вчити іноземну мову? Позитивне емоційне ставлення до предмета відіграє велику роль у досягненні успіхів. Негативні емоції блокують активність учня.

Принцип виховуючого навчання іноземної мови реалізується в такій організації навчального процесу, який забезпечує учням можливість проявити себе як особистість, отримати гармонійний і всебічний розвиток свого соці­ального статусу, удосконалити свої здібності, сформувати пізнавальні моти­ви як домінуючі в навчальній діяльності. Особлива увага повинна бути спрямована на надання учням можливості здійснювати самостійну діяльність та самоорганізовуватись.

Учень виступає у навчальному процесі як рівноправний суб'єкт з іншими учнями і вчителем. Тому навчальний процес будується таким чином, щоб учні могли виконувати певні дії з організації своєї діяльності для опанування іноземної мови. Така організація навчального процесу забезпечує формування в учнів позитивних рис характеру (доброзичливості, толерантності, колек­тивізму, активності, працьовитості тощо), вольових якостей. Робота з різнома­нітним навчальним матеріалом допомагає виховувати почуття поваги, від­повідальності, доброти, справедливості, співчуття, культури спілкування, прийнятої в сучасному цивілізованому світі, ціннісних орієнтацій, позитивно­го ставлення до іноземної мови, культури народу, який розмовляє цією мовою.

Принцип індивідуалізації реалізується у навчальному процесі з іноземної мови шляхом урахування індивідуально-психологічних особливостей учня, які значно впливають на успішність оволодіння іншомовною мовленнєвою діяльністю. Забезпечення індивідуалізації навчання можливе тільки за умови обізнаності вчителя з такими особливостями своїх учнів та способами індиві­дуалізованого навчання.

Отже для реалізації принципу індивідуалізації необхідно визначити індивідуально-психологічні особливості учнів і врахувати їх у навчанні іноземної мови.

Принцип цілісності впливу тісно взаємопов'язаний із принципом системності навчання. Його сутність, за О.Я.Савченко, зумовлена тим, що початкова ланка становить цілісну систему. Головними ознаками системи початкового навчання є відносна самостійність, цілеспрямованість, взаємозв'язки між класами і предметами, урочною і позаурочною роботою, попередньою і наступною ланками освіти, керованість і стабільність.

Принцип системності навчання виявляється багатогранно, оскільки, як зазна­чають дидакти, у навчальному процесі взаємодіють системи різної структури і зна­чущості. Зокрема, можна говорити про системи навчання усного мовлення, читання, письма, про систему позакласної роботи з англійської мови тощо. Кожна із зазна­чених систем характеризується визначеною сукупністю елементів, які використо­вуються послідовно і взаємопов'язано.

У вузькому значенні сутність принципу системності навчання полягає в дотри­манні послідовності та встановленні асоціативних зв'язків між новим і вивченим. При цьому системність, на думку учених-методистів, - не самоціль, а засіб форму­вання досвіду пошуково-творчої діяльності учнів (Н.Д.Гальскова). Тому завдання тих, хто навчає, полягає в тому, щоб полегшити аналітико-синтетичну діяльність молодших школярів при ознайомленні їх з новим мовним явищем, при формуванні відповідних лінгвістичних понять. Засобами реалізації цього завдання служать: до­ступне викладання мовного матеріалу у привабливій для дітей формі із застосуванням персоніфікації базових лінгвістичних понять (міс Граматика, король дієслів, брати-артиклі), презентація мовного явища в цікавому і доступному казковому контексті, наочне зіставляння з відповідними явищами рідної мови тощо.

Принцип розвиваючого навчання. Його дидактична сутність полягає у перебудові традиційної навчальної діяльності і створенні умов для розвитку мислення дитини, її здатності розв'язувати задачі, що знаходяться в зоні її наступної інтелектуальної діяльності (за Л.С.Виготським), працювати само­стійно з навчальним матеріалом (індивідуально, в парах, в малих групах, в колек­тиві), виявляти творчість.

Аналіз загальних принципів розвиваючого навчання (Л.В. Занков, В.В.Давидов та ін.), доповнений здобутками спеціальних методичних досліджень (ІЛ. Бім, Р.П. Міль-руд та ін.), дозволяє визначити ряд положень, принципово важливих для побудови особистісно орієнтованого навчання іноземної мови у початковій школі. Такими є:

• єдність вирішення розвиваючих, практичних, виховних та освітніх задач;

• інформаційна насиченість навчального процесу, збагачення змісту навчання емоційним, особистісно-значущим матеріалом;

• інтелектуальне навантаження уроку;

• швидкий темп вивчення програмного матеріалу;

• усвідомлення учнями своїх навчальних дій;

• міжособистісна взаємодія (співробітництво) учнів та вчителя; колективна діяльність дітей;

• ігрова діяльність;

• навчання спілкування;

• інтегративний характер навчання.

Реалізація цих положень має сприяти різнобічному розвитку всіх учнів, у тому числі й найслабших під час навчання іноземної мови.