Зміст навчання англійської мови в початковій школі План

1. В чому полягає зміст навчання при оволодінні мовою як засобом спілкування?.

2. Зміст мовної компетенції:

• фонетична компетенція;

• лексична компетенція;

• граматична компетенція.

3. Мовленнєва компетенція.

4. Соціолінгвістична компетенція.

5. Загальнонавчальна компетенція.

6. Стратегічна компетенція.

1. У загальнодидактичному плані зміст навчання становить все те, що залучається до діяльності викладання (діяльність учителя) та учіння (діяльність учня), а також навчальний матеріал і процес його засвоєння (В.В.Краєвський).

При оволодінні мовою як засобом спілкування зміст навчання полягає у формуванні в учнів комунікативної компетенції, тобто здатності правильно викорис­товувати мову в різних ситуаціях спілкування.

Спираючись на модель іншомовної комунікативної компетенції, запропонованої В.В. Сафоновою, учені-методисти виділяють такі основні види компетенцій, що входять до її складу: мовну, мовленнєву, соціолінгвістичну, соціокультурну, компенсаторну та навчальну (ІЛ. Бім, Н.Д. Гальскова, С.Ю.Ніколаєва та інші). Відповідно до них визна­чають змістові лінії освітньої галузі "іноземна мова", реалізація яких розпочинається у початковій школі і розвивається та поглиблюється на наступних ступенях шкільного курсу. Адже рівень сформованості комунікативної компетенції, як буде показано далі, вимірюється через рівень володіння учнями мовними навичками, а також мовленнєвими, соціокультурними, стратегічними та загальноосвітніми навичками і вміннями.

2. Формування мовної компетенції має сприяти оволодінню учнями певним мінімумом мовних знань (фонетичних, лексичних, граматичних, орфографічних) та навичок оперування цими знаннями в мовленні.

Розкриємо зміст мовної компетенції.

Фонетична компетенція

графіка та орфографія

Молодші школярі повинні:

• засвоїти необхідні і доступні знання про вимову окремих звуків і звукосполучень;

• засвоїти необхідний мінімум знань про наголос (словесний, фразовий) та поділ речень на смислові групи (синтагми);

• знати всі букви англійського алфавіту, буквосполучення th, ch, sh, ck, hg, wh, ar, ir, er, ее, ea, oo, ear;

• писати букви англійського алфавіту напівдрукованим шрифтом;

• знати основні правила орфографії і читання;

Молодші школярі вчаться:

• адекватно вимовляти й розрізнювати зі слуху всі звуки англійської мови;

• зберігати довготу і короткість голосних;

• зберігати дзвінкість кінцевих дзвінких приголосних;

• уникати пом'якшення приголосних перед голосними;

• дотримуватися злитої вимови службових слів з повнозначними;

• дотримуватися словесного та фразового наголосу, а також поділу речення на синтагми;

• володіти інтонацією стверджувальних, питальних (загальних, альтернативних,

• спеціальних), спонукальних речень, а також речень з однорідними членами;

• користуватися транскрипцією.

Лексична компетенція

На кінець навчання в початковій школі учні оволодівають лексичними одини­цями (ЛО), потрібними для взаємодії в ситуаціях спілкування у межах тематики початкового ступеня, до складу яких відносяться:

1. кореневі, безафіксні слова (наприклад, red, bag, go);

2. похідні та складні слова (наприклад, useful, friendship, snowman);

3. прості сталі словосполучення типу: look like, a lot of;

4. оцінювальна лексика та клішовані звороти мовленнєвого етикету (наприклад: Well done. Good luck. So long. Thank you.).

Лексичний мінімум становить 600 ЛО, із них не менше 500 ЛО - продуктивний лексичний мінімум.

• учні знайомляться з деякими словотворчими засобами:

а) словоскладанням {exercise-book, classroom, schoolboy);

б) афіксацією: суфікси іменників -er (-or), числівників -teen, -ty, -th;

в) конверсією (help-to help);

• знайомляться з інтернаціональними словами (film, football, radio, pilot etc);

• оволодівають прийомами здогадки про значення нових ЛО: контекстуальною, ситуативною, словотворчою.

Граматична компетенція

Молодші школярі вчаться вживати й розпізнавати у мовленні:

• артиклі (неозначений, означений, нульовий) у межах найбільш поширених випадків уживання;

• іменники в однині й множині, обчислювальні й необчислювальні, деякі випадки утворення множини не за правилами (наприклад, man-men, sheep-sheep, mouse-mice, wolf-wolves), іменники у присвійному відмінку;

• правильні й неправильні дієслова, дієслово-зв'язку to be, допоміжні дієслова to be, to have, модальні дієслова (can, must, may), дієслова дійсного способу в Simple Present, Future, Past (Indefinite), Present Perfect, Present Continuous, дієслова нака­зового способу (наприклад: Read! Speak! Run!);

• дієслово have (got) в Present Simple;

• займенники (особові, присвійні, питальні, вказівні), неозначені займенники some та any для позначення деякої кількості речовини/речей;

• якісні прикметники вищого та найвищого ступенів, у тому числі деякі винятки з правил (наприклад, good-better-the best);

• кількісні й порядкові числівники до 100;

• прості прийменники місця і напряму, сполучники and, but, because;

• основні комунікативні типи простого речення; стверджувального, питального, спонукального (у стверджувальній та заперечній формах);

• речення із зворотами there is /there are в Present Simple, із зворотом neither...nor, з конструкцією as...as, наприклад, As busy as a bee;

• деякі форми безособових речень (It is Sunday. It is warm. It is six o'clock in the morning);

• прості поширені речення, речення з однорідними членами.

Зазначений вище зміст мовної компетенції, визначений на основі власної дослід­ної роботи й узагальнення спеціальних джерел, становить належну основу для його подальшого розширення і формування на базовому рівні в основній школі. Звичайно, можливі певні варіації, зумовлені концепцією НМК, з яким працює вчитель. Наприклад, підручники британських авторів для молодших школярів відзначаються меншим, у порівнянні з вітчизняними підручниками, обсягом граматичного матері­алу і значно більшим обсягом словника (до 1000 Л О).

3. Формування мовленнєвої компетенції має забезпечити учням володіння кому­нікативними вміннями в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіюванні, говорінні, читанні, письмі) у межах, визначених чинною програмою.

4. Соціолінгвістичну компетенцію визначають як здатність використовувати мовні засоби відповідно до ситуації спілкування. Складниками соціолінгвістичної компетенції вважаються лінгвістичні маркери соціальних стосунків, правила ввіч­ливості, особливості регістрів мовлення, діалект та акцент.

Під соціокультурною компетенцією розуміють систему уявлень про основні національні традиції, звичаї та реалії країни, мова якої вивчається, а також систему навичок та вмінь адекватно поводитися, спираючись на ці знання.

5. Формування загальнонавчальної компетенції спрямоване на розвиток здатності учнів орієнтуватись у предметі: виконувати вправи різних типів, працю­вати з підручником, робочим зошитом, звуковим супроводом до них, взаємодіяти в різних режимах комунікації (в парах, малих групах, командах тощо), оволодівати раціональними прийомами самостійної роботи, загальнонавчальними вміннями. .

6. Формування компенсаторної, (стратегічної) компетенції передбачає: по-перше, набуття учнями здатності обирати ефективні стратегії для вирішення комуні­кативних завдань, по-друге, оволодіння адекватними засобами підтримання комуні­кації в разі браку мовних знань та мовленнєвого або життєвого досвіду спілкування. Наприклад: повтор, перепитування, уточнення почутої інформації, застосування жестів, міміки, коли бракує мовних засобів для висловлення тих чи інших кому­нікативних намірів, тощо.

Соціокультурна компетенція. Теми, сфери, ситуації спілкування

1. Соціокультурна компетенція:

• фонові та країнознавчі знання;

• національні реалії;

• мовленнєвий етикет;

• елементи англійського дитячого фольклору;

• лінгвокраїнознавчі коментарі.

2. Тема, ситуація і сфера спілкування.

1. Усі компоненти комунікативної компетенції тісно взаємопов'язані. При цьому з огляду на соціальне замовлення сьогодення - готувати учнів до спілкування на міжкультурному рівні - особливого значення набуває формування соціокультурної компетенції молодших школярів.

. За даними спеціальних досліджень екстралінгвістичну, тобто змістову основу формування іншомовної соціокультурної компетенції учнів, у тому числі початкових класів, має становити певний мінімум фонових країнознавчих знань.

Під фоновими знаннями розуміють знання, які є характерними для жителів конкретної країни і здебільшого невідомі іноземцям, що ускладнює певною мірою процес спілкування, оскільки взаєморозуміння неможливе без принципової тотожності в обізнаності комунікантів із дійсністю, що їх оточує.

Кожному британцю, наприклад, у тому числі дитині молодшого шкільного віку, відомо, що означає абревіатура UK, як виглядає прапор великої Британії, який вони називають Union Jack, якими є національні звичаї і традиції. Так, традиції святкування Різдва асоціюються в англійських дітей з 34 різними поняттями, кожне з яких пов'язане з активними діями дітей або з цікавими для них подіями.

Напередодні Різдва у школах діти розігрують п'єси про народження Ісуса Христа (Nativity Play). З нетерпінням вони чекають, що покладе їм Санта Клаус (Santa Claus) у спеціально виготовлені панчохи, які 24 грудня вони кладуть під ліжко або під ялинку (Christmas Tree). їм цікаво, які подарунки вони одержать на день різдвяних подарунків (Boxing Day). На Різдво вони отримують насолоду від різдвяної вистави для дітей (pantomime), в якій відбуваються чарівні перевтілювання (transformation scenes) персонажів відомих казок: "Cinderella", "Puss in Boots" та інших. Напередодні Різдва групи співаків (waits) співають на вулицях і перед будинками різдвяні гімни (carols). Приклади можна продовжити. Зазначимо тільки, що загальновідомою є також активна участь дітей Великої Британії та інших англомовних країн у таких святах як St. Valentine's Day, Mother's Day, Easter, Father's Day, Halloween.

Змалку у юних британців виховують ввічливість як норму поведінки, стрима­ність оцінки і мовленнєвої поведінки ("understatement", у термінах британців). Виявом цього є широке вживання евфемізмів типу "This is not the best job", коли у тактовній формі, наприклад, хочуть сказати учню, що він не доклав потрібних зусиль при виконанні завдання.

Зазначені фонові знання (а також деякі інші), усвідомлені юними британцями, зумовлюють їх відповідну мовленнєву поведінку, яка може бути незрозумілою для їх однолітків - представників іншої культури через відсутність відповідних фонових знань.

Фонові знання реалізуються за допомогою певних мовних засобів. Так, мовний компонент соціокультурного аспекту навчання англійської мови становлять фонова лексика та національні реалії.

Для розкриття поняття „фонова лексика" звернемося до лінгвокраїнознавчої теорії слова. Згідно її положень план змісту слова складається із кількох семантичних долей. Частина їх, яка містить найбільш суттєві відомості про предмет, входить до складу лексичного поняття і забезпечує класифікацію предмета. Інша частина, яка охоплює додаткові відомості про предмет, створює так званий лексичний фон слова.

Лексику, що відрізняється фонами (рівень лексичного поняття при цьому зберігається), називають фоновою. Так, якщо порівняти слова letter, letter-box з українськими - лист, поштова скринька, то в понятійному плані тут повне співпадання. Але відносно лексичного фону існують певні розбіжності, зокрема: англійське та українське оформлення листів, англійське та українське уявлення про поштову скриньку, її колір, розмір, місце розташування тощо. Тому наведені слова є прикладами фонової лексики.

Розкриємо поняття "національні реалії".

За визначенням Г.Д.Томахіна, реалії - це назви притаманних тільки певним націям і народам предметів матеріальної культури, фактів історії, державних інсти­тутів, імен національних і фольклорних героїв, міфологічних істот тощо. У порівнян­ні з іншими словами мови характерною рисою реалії є тісний зв'язок предмета, поняття, явища, що визначається реалією, з народом (країною), з одного боку, та історичним часом - з іншого. Тому реаліям звичайно притаманний національний, а також історичний колорит.

Згідно досліджень О.О. Коломінової лексичний мінімум початкової школи має бути насиченим різними видами національних реалій: реаліями-антропонімами, переважну більшість яких становлять імена дітей, дорослих та їхні прізвища; етно­графічними реаліями, до складу яких належать: 1) назви іграшок; 2) тварин; 3) дитячих та спортивних ігор, якими захоплюються молодші школярі; 4) одягу, взуття; 5) їжі, напоїв; 6) грошових одиниць; 7) свят; 8) елементів довкілля тощо; реаліями культури та освіти, до яких належать: 1) персонажі відомих літературних казок, творів для дітей; 2) мультфільмів, кінофільмів; 3) імена видатних діячів культури: письменників, акторів, музикантів; реаліями шкільного життя; реаліями-топонімами, які становлять назви континентів, країн, міст, океанів, морів, річок, вулиць тощо.

Наведемо вибірково приклади деяких національних реалій.

Почнемо з реалій-топонімів, бо учні мають знати назви провідних англомовних країн: the UK (the United Kingdom) Britain/England, the USA, Canada, Australia; столиць: London, New York.

Освітній потенціал молодших школярів відкритий до зацікавленого сприйнят­тя інформації про персонажів популярних дитячих творів англомовних країн, як-от: Alice, Rabbit, Mary Poppins, Harry Potter, Winnie-the-Pooh, Hobbit, etc., персонажів відомих мультфільмів Уолта Диснея: Mickey Mouse, Minnie Mouse, Donald Duck, Bambi etc.

Помічено: дітей завжди цікавлять імена їхніх британських (американських) однолітків. Тому дамо приклади реалій-антропонімів, що позначають імена дітей: повні і деякі похідні від них (у дужках).

Жіночі імена: Alice, Amanda (Amy, Mandy), Ann(e) (Nancy), Charlotte, Cloe, Elisabeth (Bess, Betty, Liz, Lisa), Jane (Jenny), Jessica (Jess, Jessy), Lucy, Margaret (Mag, Megan, Peg, Peggy), Mary (Molly, Polly, Sally), Olivia, Rebecca (Becky), Pamela (Pam), Patricia (Pat), Sophie, Victoria (Vicki).

Чоловічі імена: Alfred (Fred), Andrew (Andy), Benjamin (Ben), Clifford (Cliff), Daniel (Dan), Donald (Don), Henry (Harry), James (Jim), Joseph (Jo), Joshua (Josh), John (Jack), Lewis (Lew), Luke, Mathew (Matt), Michael (Mike), Oliver, Patrick (Pat), Richard (Dick), Robert (Bob), Ronald (Ron), Ryan, Samuel (Sam), Thomas (Ted, Tom), William (Bill).

Наведемо приклади деяких етнографічних реалій.

Назви іграшок: Barbie, Cindy, Jack-in-the box, Teddy-Bear, set of ABC blocks, top, toy-computer etc.

Назви ігор (дитячих і спортивних): "Bingo", "I Spy", "Hide and seek", "Orange and Lemons", baseball, climbing the monkey bars, cricket, flying a kite, football, golf, playing hopscotch, roller skating, squash, skipping the rope etc.

Назви одягу (T-shirt, jeans), взуття (trainers), корисних речей, якими користуються діти (walkman, skateboard).

Назви напоїв: Coca-Cola (also Coke), їжі: hot dog, fish and chips, hamburger etc.

Окрему групу фонових знань становлять мовленнєвий етикет та елементи дитячого фольклору.

Під мовленнєвим етикетом розуміють мікросистему національно специфічних вербальних та невербальних одиниць (кінесика, проксеміка, фонація), які прийняті і пропонуються суспільством для встановлення контакту співрозмовників у бажаній тональності згідно з установленими правилами поведінки. Етикет виявляється в найбільш частотних побутових ситуаціях, починаючи з ранніх стадій спілкування. Саме із засвоєння мовленнєвого етикету починає вивчення іноземної мови кожний, кого очікує спілкування з носієм відповідної іншомовної культури.

Програмою (2001р.)передбачено оволодіння учнями початкової школи певним мінімумом етикетно-узуальних формул спілкування. При доборі цих одиниць слід ураховувати: реальні мовленнєві можливості дітей; потенціал соціокультурного матеріалу: а) для здійснення виховання молодших школярів (вчити їх бути чемними, привітними, толерантними, стриманими в оцінках); б) для висловлювання деяких соціолінгвістичних нюансів мовлення в ситуаціях, що моделюються на уроках, та адекватної реалізації мовленнєвих інтенцій. Наприклад:

Привітання: Good morning. Good afternoon. Good evening. Hello. Hi. How do you do? How are you?

Прощання: Good-bye. See you tomorrow. Bye-bye. So long. Bye for now. See you soon.

Знайомство: My name is... What's your name? This is... (знайомство через посередника). Meet... Nice to meet you. I'm so glad to meet you.

Вдячність: Thank you. Thank you very much. Thanks. You are welcome. Not at all. Don't mention it.

Вибачення: Sorry. Are you OK? I'm sorry. I'm really sorry. That's all right. Never mind.

Схвалення: Well done. Good. Great. Wonderful. Fine. Nice. Lovely. Etc.

До невербальних аспектів етикету, як відомо, відносять також елементи кінесики (зокрема національно обумовлені жести), проксеміки (відстань між комунікантами), фонації (акустичні характеристики мовлення, вигуки, звуконаслідування). Практика доводить можливість оперування учнями під час ситуативної взаємодії найбільш уживаними національно обумовленими жестами (кінемами) англомовних ровесників, а саме:

• жестом, який супроводжує привітання Ні! Hello! Рука при цьому піднята на рівні голови долонею від себе;

• жестом, що супроводжує слова прощання: розмахування зі сторони в сторону піднятою на рівні голови рукою долонею від себе;

• жестом, що означає „все гаразд", який супроводжує кліше OK, I'm fine;

• характерною для американців та британців лічбою на пальцях тощо.

Цікавими для маленьких учнів є такі правила англійського мовленнєвого етикету:

• під час розмови не підходьте один до одного дуже близько. Стійте на відстані витягнутої руки;

• дивіться один одному у вічі;

• посміхайтеся;

• не переривайте один одного.

Завдяки телебаченню та кіно діти знають значення вигуків: Wow (подив), Oops (досада, прикрість), Auch (біль). Вони люблять їх вживати під час драматизації деяких сценок, що моделюють реальне спілкування.

Компонентом змісту соціокультурної компетенції є також елементи англій­ського дитячого фольклору у вигляді його малих форм (римування, лічилок, вір­шиків, пісень тощо), методичні можливості яких за даними дисертаційних досліджень О.А.Денисенко (1995) та О.О.Коломінової (1999) є практично невичерпними.

По-перше, ці твори служать джерелом достовірних фонових знань. Адже, при­значені для повчання, наставляння, розваги, вони узагальнюють не тільки народну мудрість, але і досвід багатьох поколінь. Тому в їх змісті акумульовано інформації про визначні події з історії Англії, подробиці побуту англійського суспільства, основ­ні національні традиції, звичаї та реалії цієї країни, особливості менталітету її наро­ду. А відтак застосування цих творів розширює можливості навчального процесу для ознайомлення дітей з різними видами національних реалій, зазначеними вище, етикетно-узуальними формулами етикету, елементами фонації, особливо із звуко­наслідуванням англійською мовою звучання тварин - цих яскравих персонажів фольклору.

У цьому плані, по-друге, застосування малих форм дитячого англійського фольклору сприяє залученню учнів до концептуальної системи іншого лінгвосоціуму, в термінології лінгводидактики. Воно надає дитині можливості розуміти носія іншої концептуальної картини світу - свого англомовного ровесника, в системі виховання якого елементи фольклору посідають значне місце. Внаслідок цього у молодших школярів формуються образ країни, мова якої вивчається; образ англо­мовного ровесника, а також розвивається почуття причетності до нової культури. Іншими словами, діти набувають певних рис вторинної мовної особистості.

По-третє, робота з малими формами дитячого англійського фольклору від­криває широкий простір для використання в порівняльному плані і зразків україн­ського дитячого фольклору. Особливо, коли йдеться про народні свята. Отже цей підхід має стати важливим засобом виховання дітей як типових носіїв української національної культури, а також культури національних меншин України. Він є надзвичайно перспективним в контексті реалізації провідного завдання сучасної мовної політики - встановлення взаєморозуміння і злагоди між представниками різних національних культур.

По-четверте, предметний зміст малих форм дитячого англійського фольклору є близьким світосприйняттю молодших школярів. Він завжди викликає в них різні по­зитивні емоції. Бо найбільш популярними персонажами цих творів є тварини і люди, подані найчастіше у кумедних і гротескних ситуаціях. Віршовані нонсенси, коли корови літають на місяць, а діти в липні катаються на ковзанах тощо, посідають особливе місце в дитячому англійському фольклорі. Ця "небувальщина", характерна і для дитячого фольклору національної культури учнів, збуджує фантазію дітей, до якої вони дуже схильні, і заохочує їх до творчої діяльності: до драматизації віршиків, лічилок, пісеньок, до імпровізації. Іншими словами, спонукає до такої словесної творчості, яка, згідно досліджень Л.С.Виготського, є найбільш зрозумілою і потрібною дітям.

По-п'яте, притаманні англійському дитячому фольклору образність ситуацій, чіткий ритм, мелодійність утворюють механізми, які сприяють: запуску англомов­ного мовленнєвого ритму як матеріал фонетичних зарядок на початку уроку, форму­ванню навичок коректної вимови і техніки читання в ході уроку; мимовільному запа­м'ятовуванню базових граматичних структур, лексичних одиниць, мовленнєвих зраз­ків початкового ступеня як компонентів змісту відібраного фольклорного матеріалу.

По-шосте, цілеспрямоване використання цього матеріалу сприяє гуманізації та гуманітаризації навчального процесу. Воно закладає необхідне підґрунтя для поглиблення культурологічної освіченості учня продовж подальших етапів шкільного курсу з іноземної мови.

Ознайомлення учнів з одиницями соціокультурної інформації: фоновою лексикою, реаліями національної культури, малими формами дитячого фольклору - вимагає використання лінгвокраїнознавчих коментарів як засобів забезпечення адекватних пояснень.

Існують різні підходи до розробки лінгвокраїнознавчих коментарів.

Найбільш поширеним є поділ коментарів на такі види: одиничні, системні, комплексні.

Одиничні коментарі використовуються для семантизації окремих національних реалій в їх основному значенні. Наприклад: Mother Goose - матінка Гуска - леген­дарна казкарка, уявна хранителька англійського дитячого фольклору.

Системні коментарі розкривають значення слів, об'єднаних одним родовим поняттям. Наприклад, родовим поняттям для слів Hallowe'en, Christmas, St. Valentine's Day є національні свята. Але кожне видове поняття потребує своєї специфічної характеристики.

Комплексні коментарі використовують для семантизації тематичної лексики, яка пояснюється разом у розгорнутому контексті. Наприклад:

Christmas Day

Christmas Day is on the 25th of December. British people celebrate this holiday with big dinners. Children have much fun. They play under Christmas trees, find presents in their Christmas stock­ings, eat Christmas puddings, watch pantomimes. The grown-ups don't go to work on that day.

Комплексний коментар може бути оформлений у вигляді колажа, що передбачає послідовне нарощування лексичного фону на певне ключове поняття і створення у такий спосіб наочно-смислового схематичного образу поняття, що семантизується. Найпростішим є колаж, що розкриває поняття "Family" у вигляді родинного дерева. Звичайно, схема колажу "Christmas", лексичний фон якого складають 34 одиниці соціокультурної інформації, є більш складною.

Поділяючи підхід О.О.Коломінової, ми вважаємо, що специфіка соціокуль­турної інформації початкового ступеня і можливостей її сприймання молодшими школярами вимагає використання наступних лінгвокраїнознавчих коментарів:

• змістових коментарів фонової лексики, національних реалій;

• історичних коментарів, особливо характерних для роботи з малими формами дитячого англійського фольклору;

• узуально-поведінкових коментарів, мета яких - дати уявлення про комунікатив­ні дії в найбільш типових ситуаціях спілкування з носіями мови: під час знайом­ства, в ході телефонної розмови, у школі (під час переклику, привітання учителя, звертання до нього тощо), при складанні листа носію мови тощо:

• суміщених коментарів, які передбачають різні варіації зазначених вище дій.

У лінгвокраїнознавчих змістових коментарях пояснюються як лексичні поняття, так і лексичні фони. Наприклад:

lunch - другий сніданок. Його називають ланч або ленч українською мовою. За часом він

відповідає нашому обіду - від 12 до 15 годин. Mother's Day - День Матері - свято, яке відмічають в англомовних країнах кожної другої

неділі травня. Аліса - ім'я допитливої, розумної, доброї і хороброї дівчинки - героїні відомих на весь світ

книжок англійського письменника Льюїса Керролла "Аліса в країні чудес" та "Аліса в

Задзеркаллі" тощо.

Мета узуально-поведінкових та історичних коментарів - не тільки розтлума­чити лексичне поняття і фон конкретної соціокультурної навчальної одиниці, але й реалізувати в доступній та розважальній формі додаткове смислове навантаження виховного або мотиваційного характеру.

Наведемо приклад етикетно-узуального коментаря, мета якого - акцентувати ввічливість як норму поведінки британських ровесників і познайомити зі стерео­типами їхньої поведінки (мовленнєвої і немовленнєвої) в ситуації "Знайомство дітей".

Учитель: На чарівному ракетоплані ми вирушаємо до англійських дітей. А вони зазвичай дуже ввічливі. Дізнавшись, як вас звуть, вони обов'язково скажуть: Ні! How are you? -Привіт! Як поживаєте (поживаєш)? Саме так вітають англійські діти своїх ровесників./ Змінюючи голос, учитель, мобілізуючи свою акторську майстерність, розігрує з допомогою демонстраційних ляльок або малюнків сценку привітання, привертаючи увагу учнів до характерного жесту, який супроводжує слова привітання: Ні! How are you?

Окрім соціокультурних знань, зміст соціокультурної компетенції становлять навички та вміння мовленнєвої і немовленнєвої поведінки в ситуаціях, що моделюють діалог культур. Такими є:

• навички та вміння оперувати відібраним для початкового ступеня мінімумом лінгвокраїнознавчого мовного матеріалу: фоновою лексикою, національними реаліями;

• навички та вміння адекватного оперування відібраним мінімумом етикетно-узуальних одиниць мовлення;

• навички та вміння оперувати відібраним мінімумом комунікативно стереотипізованих і національно обумовлених кінем, які вживають юні носії англійської мови;

• навички та вміння оперувати відібраними країнознавчими знаннями, в тому числі знаннями норм повсякденної поведінки, а також знаннями естетичного плану як компонентами дитячої субкультури англомовних країн;

• навички та вміння творчого використання засвоєних соціокультурних знань під час: 1) самостійного виконання завдань-проектів, 2) проведення культурних заходів у межах тем, що вивчаються: дитячих ранків літературно-країнознавчого характеру, конкурсів, батьківських зборів у формі звіту дітей "Що ми вміємо робити англійською мовою", підготовки виставок витворів дитячої праці з відповідним англомовним представленням тощо.

2. Предметно-змістовий план іншомовного мовлення учнів під час навчання зумовлюється: темою, ситуацією і сферою спілкування, які становлять важливі компоненти змісту навчання.

Учені-методисти розглядають теми як потенційні акти комунікації (П.Б.Гурвич), як імовірні тексти, які подаються в узагальненому, згорнутому вигляді (на­приклад, у формі короткої тези) і які підлягають розгортанню у мовленні (І.Л.Бім).

Під комунікативною ситуацією розуміють сукупність умов (мовленнєвих і немовленнєвих), необхідних і достатніх для здійснення мовленнєвої дії у відповідності з окресленим планом (О.О. Леонтьєв). Комунікативну ситуацію зумовлюють такі чинники: 1) обставини дійсності, в яких відбувається комунікація (місце, час); 2) учасники спілкування (вік, соціальний статус, соціальні ролі), а також зумовлені соціальними ролями стосунки між комунікантами; 3) мовленнєві наміри комунікантів; 4) реалізація самого акту спілкування, який створює нові стимули до мовлення. Від природної навчальна комунікативна ситуація відрізняється: 1) певною деталізацією обставин; 2) наявністю вербального стимулу; 3) можливістю її багаторазового відтворення (В.Л.Скалкін). При комунікативно орієнтованому навчанні іноземної мови ситуації служать основою навчання, а саме: основою добору та організації мовленнєвого матеріалу, засобом презентації матеріалу, умовою формування мовленнєвої навички, умовою розвитку мовленнєвого вміння. Ось чому вчені-методисти (Н.І. Гез, М.В. Ляховицький та інші) визначають навчальну ситуацію як одиницю змісту навчання, як спосіб організації матеріалу на уроці і як критерій організації системи вправ.

За принципом схожості типові комунікативні ситуації об'єднуються у великі групи під назвою сфери спілкування.

У Проекті Державного Стандарту базової і повної середньої освіти (2003р.), як відомо, під впливом Рекомендацій Ради Європи виділяють такі сфери спілкування: особисту, публічну (або суспільну), освітню та професійну. Для навчання іноземної мови молодших школярів найбільш відповідними є особиста та освітня сфери.

Особиста сфера охоплює родинні стосунки та індивідуальні соціальні види діяльності. Центром цієї сфери є дім, сім'я, друзі. Вона охоплює індивідуальні заняття, такі як читання для задоволення, ведення особистого щоденника, задоволення спеціальних інтересів (домашні улюбленці, малювання, комп'ютерні ігри, інші дитячі ігри, улюблені іграшки, музика, спорт тощо), хобі (наприклад, колекціонування) тощо.

Освітня сфера передбачає участь суб'єкта навчання в організованому навчальному процесі. Вочевидь, це стосується таких важливих моментів шкільного життя як улюблені навчальні предмети, розпорядок дня молодшого школяра, етикет шкільної поведінки (на перерві, переклик на уроці, організація взаємодопомоги у навчанні), улюблені види діяльності на уроці іноземної мови (наприклад, драма­тизація, ігри), та у позаурочній роботі з іноземної мови (наприклад, завдання-проекти), шкільне помешкання, чергування, речі шкільного вжитку.

Суспільна (публічна) сфера стосується усього, що пов'язане із звичайними соціальними видами взаємодії, такими як ділові та адміністративні установи, сервіс, культура і дозвілля суспільного характеру, засоби зв'язку тощо.

У цьому плані для початкової школи інтерес становлять такі теми: державна символіка, визначні місця (наприклад, столиця України, Великої Британії), мандрівки, екскурсії, побутове обслуговування, засоби масової інформації (розмова по телефону, листування), норми повсякденного спілкування.

Формування мінімуму мовного матеріалу (лексичного, граматичного, фоне­тичного) повинно бути підпорядковано потребам спілкування. Воно має відповідати реальним можливостям молодших школярів, а також виходити з необхідності поділу навчального матеріалу на активний та пасивний шари, призначені для формування репродуктивних і рецептивних навичок і вмінь.

Отже зміст навчання англійської мови у початкових класах має становити фундамент базової освіти. Він повинен охоплювати наступні компоненти.

1. Відібраний у відповідності з науково обґрунтованими критеріями відбору мінімум мовного, мовленнєвого, країнознавчого та лінгвокраїнознавчого матеріалу.

2. Сфери, теми, ситуації спілкування, комунікативні та соціальні ролі.

3. Знання, навички та вміння мовлення, компенсаторні вміння.

4. Раціональні прийоми інтелектуальної праці, які забезпечують культуру оволодіння мовою в навчальних умовах і культуру спілкування на елемен­тарному міжкультурному рівні в межах засвоєного навчального матеріалу.