
- •Тема 4. Класифікація умов праці за шкідливими чинниками та оцінка їх відповідності санітарно-гігієнічним вимогам
- •4.1 Повітряне середовище та його роль у створенні сприятливих умов праці
- •4.2 Метеорологічні умови та їх вплив на організм
- •4.3 Забруднення повітряного середовища шкідливими речовинами
- •4.3.1 Виробничий пил
- •4.3.2 Виробничі отрути та їх вплив на функціонування організму
- •4.4 Вентиляція виробничих приміщень
- •4.5 Освітлення виробничих приміщень
- •4.5.1 Вимоги до виробничого освітлення та його вплив на зорову функцію
- •4.5.2 Природне освітлення
- •4.5.3 Штучне освітлення
- •4.5.4 Методи розрахунку штучного освітлення
- •4.6 Вібрація
- •4.6.1 Причини вібрації та характеристика основних вібраційних параметрів
- •4.6.2 Дія вібрації на організм
- •4.6.3 Заходи та засоби захисту від вібрації
- •4.7 Шум, ультразвук та інфразвук
- •4.7.1 Виробничий шум та його основні характеристики
- •4.7.2 Дія шуму на організм людини
- •4.7.3 Методи та засоби захисту
- •4.7.4 Ультразвук
- •4.7.5 Інфразвук
- •4.7.6 Іонізуюче випромінювання
- •4.8 Електромагнітні випромінювання (емп)
- •4.9 Випромінювання оптичного діапазону
- •4.9.1 Інфрачервоне випромінювання
- •4.9.2 Ультрафіолетове випромінювання
- •4.9.3 Лазерне випромінювання
- •4.10 Санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення виробничих підприємств
- •5.4 Елекробезпека
- •5.4.1 Особливості елекротравматизму
- •5.4.2 Дія електричного струму на організм людини
- •5.4.3 Чинники, що впливають на наслідки ураження електрострумом
- •5.4.4 Вплив шляху протікання струму на наслідки ураження
- •Тема 6. Пожежна безпека
- •6.1 Загальні відомості про пожежі
- •6.1.2 Поняття про пожежу та пожежну безпеку
- •6.1.3 Причини пожеж
- •6.1.4 Негативні й шкідливі чинники пожеж
- •6.2 Пожежонебезпечні властивості матеріалів та речовин
- •6.2.1 Теоретичні основи процесу горіння
- •6.2.2 Класифікація видів горіння
- •6.2.3 Група горючості матеріалів та речовин
- •6.2.4 Показники пожежної та вибухової небезпеки
- •6.2.5 Особливості горіння горючих матеріалів
- •6.2.6 Особливості горіння рідких речовин
- •6.2.7 Особливості горіння пиловидних матеріалів
- •6.2.8 Особливості горіння газів
- •6.2.9 Умови самозаймання речовин
- •6.3 Пожежовибухонебезпечність об'єктів
- •6.3.1 Пожежовибухонебезпечні властивості матеріалів і речовин та сфера їх використання
- •6.3.2 Класифікація приміщень будівель та зовнішніх установок за вибухопожеж та пожежною небезпекою
- •6.3.3 Вимоги щодо вибухо- і пожежобезпеки при використанні електроустановок
- •6.4 Система попередження пожеж
- •6.4.1 Основні засади системи попередження пожеж
- •6.4.2 Вимоги до системи попередження пожеж
- •6.4.3 Захист від блискавки
- •6.5 Система пожежного захисту
- •6.5.1 Вимоги до системи пожежного захисту
- •6.5.2 Заходи щодо попередження розповсюдження пожежі
- •6.5.3 Ступінь вогнестійкості будівель та споруд
6.4.2 Вимоги до системи попередження пожеж
Основною вимогою до системи попередження пожеж є контроль і нагляд за процесами, які можуть спричинити загоряння.
Пожежа — це процес неконтрольованого горіння, а відтак система її попередження має включати:
контроль за джерелом теплової енергії;
контроль за горючим середовищем;
контроль та нагляд за взаємодією джерела запалювального й горючого середовища.
Попередити і запобігти пожежам можна шляхом дотримання таких вимог:
регламентації допустимих концентрацій горючих речовин у виробничому середовищі;
використання інгібіруючих (хімічно активних) і флегматизуючих (інертних) добавок;
регламентації допустимої концентрації кисню або іншого окислювача і контроль за складом повітряного середовища;
унеможливлення виникнення вибухонебезпечного середовища;
використання ефективної робочої й аварійної вентеляції та надійної герметизації абладнання;
вибору швидкісних систем сигналізації у випадку виникнення позаштатних ситуацій.
Розробка системи попередження пожежі має відповідати вимогам нормативно-технічної документації відповідно до конкретного виробничого процесу, залежно від пожежної небезпечності речовин та матеріалів, що використовуються, їх агрегатного стану, виду технологічного устаткування та норм технологічного регламенту.
Найбільш радикальними вимогами в системі попередження пожеж мають бути заходи щодо обмеження утворення горючого середовища та його мінімізації, а також по можливості заміна горючих речовин і матеріалів, задіяних у технологічних процесах на важкогорючі або негорючі.
Статистика і практика свідчать про те, що повністю виключити ймовірність виникнення пожеж неможливо, тому необхідно гарантувати зменшення їх негативного прояву за рахунок досконало розробленої системи їх попередження.
6.4.3 Захист від блискавки
Канал головного розряду блискавки має температуру понад 20000°С, утворює іскріння та нагрівання горючого середовища до температур спалахування, пошкоджує і руйнує будинки.
Руйнація будівель і споруд можлива від прямого удару блискавки й вторинного явища електричної та електростатичної індукції. Високий потенціал від розрядів блискавки може потрапити у будівлі повітряним шляхом або через різні комунікації.
Необхідність захисту від блискавки визначається призначенням будівель і споруд, інтенсивністю грозової діяльності в районі їх розташування, а також очікуваної можливості їх уражень.
Будівлі і споруди за облаштуванням захисту від блискавки поділяються на три категорії.
Будівлі споруди І і ІІ категорії необхідно захищати від прямих ударів блискавки, електростатичної та електромагнітної індукції і знесення високих потенціалів через надземні металеві комунікації.
До будівель І та ІІ категорії належать будівлі з вибухонебезпечними приміщеннями за ДНАОП (класи 0, 1, 2, 20, 21, 22), а також технологічні установки й відкриті склади з вибухонебезпечними газами, парами й ЛЗР.
Будівлі і споруди, що віднесені до ІІІ категорії за облаштуванням захисту від блискавки, підлягають захисту від прямих ударів блискавки й занесення високих потенціалів через наземні металеві комунікації, а також від електростатичної індукції (для установок і ємностей з корпусами із залізобетонних або синтетичних матеріалів).
До ІІІ категорії належать будівлі з пожежонебезпечними приміщеннями класу П-І, П-ІІ, П-ІІІ за ПУЕ, витяжні труби, водонапірні башти, вишки висотою від 15 до 30 м, а також будівлі, що мають історичне та художнє значення.
Захист будівель від прямих ударів блискавки здійснюється за допомогою блискавкоприймача, який безпосередньо приймає удар блискавки, струмовідводу, який служить для відводу струму в землю і заземлювача, через який струм блискавки переходить безпосередньо в землю.
За розташуванням блискавковідводи поділяють на:
стержневі;
тросові;
комбіновані.
За кількістю сумісно діючих пристроїв на одному струмовідводі блискавковідводи бувають:
одиночні;
подвійні;
багаторазові.
Захисна дія блискавковідводу залежить від надійності з’єднання струмовідводу із заземлювачем. З’єднання виконують способом зварювання.
Види заземлювачів, їх кількість і розміри визначаються залежно від необхідної величини опору розтікання струму й питомого опору ґрунту, у якому розташовані заземлювачі.
Струмовідводи приєднують до заземлювачів з величиною імпульсного опору не більше 20 Ом.
Захисна дія блисковідводу залежить від конфігурації і розміру зони захисту.
Зона захисту – це простір навколо блисковідводу, у якому будівля буде захищеною від прямих ударів блискавки. Захист надійний за умови, коли вся будівля знаходиться в цій зоні.
Згідно з Інструкцією по облаштуванні блисковідводів, існує два типи зони захисту:
зона типу А (має ступінь надійності 99,5%);
зона типу Б (ступінь надійності 95% і вище).
Блискавковідводи і їх заземлювачі мають бути ізольованими від будівлі, що потребує захисту, а також від зовнішніх і підземних металевих пристроїв, таких як наземні естакади, трубопроводи, рельсові шляхи, газо-, паро- і водопровідні підземні комунікації і ін. У разі влучення блискавки у блискавковідвід, струмовідвід і заземлювач набувають високого потенціалу, а різниця потенціалів, що виникає при цьому, може пробити ізоляцію, яка відділяє струмопровід від будівлі, або пробити шар землі між заземлювачем блискавковідводу і підземною частиною будівлі, або з’єднаними з будівлею металевими комунікаціями.
Для будівель І категорії можливість таких пробоїв має повністю унеможливлюватися. Для цього розраховують мінімальну допустиму відстань від блискавковідводу до будівлі. У будь-якому випадку вона має бути не меншою за 3м.
Захист будівель ІІ категорії окремо стоячими, тросовими чи стержневими блискавковідводами встановленими на покрівлях, струмовідводи прокладають безпосередньо на покрівлях й стінах з приєднанням їх до заземлювача, що має імпульсний опір розтіканню струму не більше 10 Ом.
Захист будівель І категорії від електростатичної індукції здійснюється шляхом приєднання металевого обладнання та апаратури до заземлювача від вторинної дії блискавки, що має опір не більше 10 Ом. Будівлі й споруди ІІ категорії забезпечуються захистом від електростатичної індукції шляхом приєднання всього обладнання, що знаходиться в будівлі, до захисного заземлення електрообладнання.
Захист від електромагнітної індукції будівель забезпечується:
І категорії – шляхом металевих перемичок через кожні 20м довжини між трубопроводами в місцях їх взаємного зближення на 10см, що унеможливить утворення незамкнутих контурів;
ІІ категорії – той самий захист, тільки через 25-30м.
Захист від занесення високого потенціалу у будівлі І і ІІ категорії здійснюється через заборону облаштування будь-яких повітряних ліній, будь-якого призначення. Електричні мережі напругою до 1000В, мережі телефону, радіо, сигналізації та іншого призначення мають виконуватися тільки підземними кабельними лініями.